ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 травня 2014 року № 826/6931/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що внаслідок протиправної відмови в прийнятті заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси порушено його право голосу на виборах.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА в м. Києві протиправною, зобов'язати відділ ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА в м. Києві видати посвідчення щодо тимчасової зміни місця голосування за формою, встановленою ЦВК.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В наданих письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що у позивача була можливість щодо вирішення спірного питання з виборчого процесу, оскільки 19.05.2014 року відділом опрацьовувались відповідні заяви громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.
В судовому засіданні позивач зазначив, що 19.05.2014 року перебуваючи в приміщенні відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА в м. Києві почув, що заяви про тимчасову зміну місця голосування без зміни виборчої адреси прийматись не будуть у зв'язку із закінченням робочого часу даного відділу.
Водночас, позивач повідомив, що прізвище та посада даної особи не була встановлена та достовірно повідомити, що саме посадова особа відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА в м. Києві повідомила дану інформацію не може.
Відповідно до ч. 3 статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців» за мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п'ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця (виборчої дільниці) підтверджується посвідченням за формою, встановленою Центральною виборчою комісією, яке видається виборцю.
Позивач не надав до суду належних доказів щодо звернення до органу ведення Реєстру із заявою про тимчасову зміну місця голосування виборця (виборчої дільниці).
Крім того, будь-яких доказів щодо офіційної відмови в прийнятті такої заяви позивачем до суду теж не надано.
Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референдум встановлені статтею 174 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок), місцева організація партії, які є суб'єктами відповідного виборчого процесу, комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
Виборець (громадянин, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто.
В судовому засіданні позивачем не наведено достатніх доказів щодо порушення його прав у виборчому процесі, а відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності не підлягає задоволенню з огляду на відсутність такої бездіяльності.
Крім того, суд звертає увагу, що зміни виборцю місця голосування не є включенням у списки виборців і не є уточненням списку виборців.
За таких обставин, конституційне виборче право позивача не порушено та реалізувати його позивач може шляхом голосування у виборчій дільниці за своїм постійним місцем реєстрації.
В частині зобов'язання відділу ведення Державного реєстру виборців Печерської РДА в м. Києві видати посвідчення щодо тимчасової зміни місця голосування за формою, встановленою ЦВК, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалось судом, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців» звернення про тимчасову (на період їх проведення) зміну виборцю місця голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п'ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі.
За таких обставин, після цього терміну відсутня можливість тимчасової зміни місця голосування, оскільки це призведе до можливості кратного включення виборця у списки у двох місцях одночасно.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Зважаючи, що порядок видачі посвідчення за формою, встановленою ЦВК, передбачено чинним законодавством та відноситься до компетенції відповідача, враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення із відповідною заявою до органів ведення Реєстру, за наслідками розгляду якої і видається відповідне посвідчення, суд будучи правозастосовним органом не може підміняти органи державної влади та перебирати на себе їх повноваження, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що відповідач покладений на нього обов'язок щодо доказування відсутності оскаржуваної бездіяльності виконав, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 158 - 163, 174, 175 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини третьої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, визначені частиною п'ятою статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням правил, визначених статтями 185, 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов