Справа №1/257/135/14
18 березня 2014року Київський районньй суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Слов'янська Донецької області , українця , громадянина України , з вищою освітою , працюючого слюсарем ЧМП ВКФ «Лоск», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Донецька , українця , громадянина України, з вищою освітою, працюючого юрисконсультом ЧМП ВКФ «Лоск», не одруженого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого ріелтором ТОВ «Нове життя плюс » , одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 27 ч.5, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Гумуріші Гальського району Абхазії, Грузії, громадянки України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.2 , 27 ч.5 , 369 ч.1 КК України, -
Підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , звинувачуються у вчиненні ними, будучи посадовами особами та представниками влади, умисних дій, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображали особисту гідність потерпілого, діями, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що виразилися у застосуванні до потерпілої насильства, незаконного позбавлення її свободи, грубому порушенні її Конституційних прав, а також державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють; а також будучи посадовими особами та працівниками правоохоронного органу, у вчиненні дій з користі, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, і умисному з корисливих мотивів використанні при цьому влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють, вчинили шахрайство і зловживання владою.
Підсудний ОСОБА_12 звинувачується у вчиненні ним, будучи посадовою особою та представником влади, пособництва у вигляді участі у складанні плану вчинення злочину посадовим особам та представникам влади ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що виразилися у застосуванні до потерпілої насильства, незаконного позбавлення її свободи, грубому порушенні її Конституційних прав, а також державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють; а також будучи посадовою особою та працівником правоохоронного органу, своїми умисними діями з користі, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, і умисному з корисливих мотивів використанні при цьому влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють, вчинив шахрайство і зловживання владою.
Підсудний ОСОБА_13 звинувачується у вчиненні ним дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не усвідомлюючи, що фактично передані ним ОСОБА_12 гроші не були хабарем, своїми умисними діями, які виразилися в завершенному посяганні на пособництво в дачі хабаря посадовими особами, за наступних обставин.
ОСОБА_8 , працюючи старшим оперуповноваженим ВБНОН Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання «капітан міліції», ОСОБА_9 , працюючи оперуповноваженим ВБНОН Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант міліції», ОСОБА_10 , працюючи оперуповноваженим СУР Київського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області, маючи спеціальне звання «лейтенант міліції», ОСОБА_12 , працюючи начальником ВКМСД JIO на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, маючи спеціальне звання «старший лейтенант міліції» і ОСОБА_11 , працюючи начальником СБНОН ЛВ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, маючи спеціальне звання «старший лейтенант міліції», будучи представниками влади, посадовими особами і працівниками правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, в точно не встановлений слідством час, в період з листопада 2009 року по 29 січня 2010 року на території м. Донецька вступили між собою в злочинну змову і 29.01.2010 року спільно вчинили перевищення влади, шахрайство і зловживання владою, а ОСОБА_13 , працюючи старшим інспектором групи патрульної служби міліції громадської безпеки ЛПМ на станції Мушкетово, JIO на станції Донецьк, маючи спеціальне звання «майор міліції», скоїв замах на надання пособництва у дачі хабара посадовим особам, за таких обставин.
Наказом № 43 о/с від 18.07.2007 року в.о. начальника Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_8 призначений на посаду старшого оперуповноваженого ВБНОН Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області та був представником влади, посадовою особою та працівником правоохоронного органу. Відповідно до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_8 був зобов'язаний брати участь у практичних заходах реагування на виявлення злочинної діяльності за напрямом діяльності структурного підрозділу, проводити оперативно - розшукову роботу на території, яка обслуговується структурним підрозділом та інше, виконувати роботу з дотриманням принципу законності, дисципліни, забезпечувати дотримання прав і свобод громадянина і людини, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі Конституції України та Закону України «Про міліцію».
Наказом № 37 ос від 03.07.2008 року начальника Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 призначений на посаду оперуповноваженого ВБНОН Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області та був представником влади, посадовою особою та працівником правоохоронного органу.
Відповідно до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_9 був зобов'язаний брати участь у практичних заходах реагування на виявлення злочинної діяльності за напрямом діяльності структурного підрозділу , проводити оперативно - розшукову роботу на території, яка обслуговується структурним підрозділом території та інше, виконувати роботу з дотриманням принципу законності, дисципліни, забезпечувати дотримання прав і свобод громадянина і людини, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі Конституції України та Закону України «Про міліцію».
Наказом № 141 о/с від 03.03.2008 р. т.в.о.начальника ГУМВС України в Донецькій ОСОБА_14 призначений на посаду оперуповноваженого СУР Київського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області та був представником влади, посадовою особою та працівником правоохоронного органу.
Відповідно до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_14 зобов'язаний проводити оперативно -розшукову роботу на території, що обслуговується, виконувати роботу з дотриманням принципів законності та дисципліни, забезпечувати дотримання прав і свобод людини і громадянина тощо, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі Конституції України та Закону України «Про міліцію».
Наказом начальника УМВС України на Донецькій залізниці № 47 о/с від 15.10.09 ОСОБА_12 призначений на посаду начальника ВКМСД ДО на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці та був представником влади, посадовою особою та працівником правоохоронного органу.
Відповідно до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_12 був зобов'язаний здійснювати керівництво відділом, оперативно - розшукові та профілактичні заходи по боротьбі зі злочинами неповнолітніх, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі Конституції України та Закону України « Про міліцію».
Наказом начальника УМВС України на Донецькій залізниці № 47 о/с від 15.10.09 року ОСОБА_15 призначений на посаду начальника СБНОН ЛВ на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, і був представником влади та службовою особою.
Відповідно до займаної посади та посадової інструкції ОСОБА_15 був зобов'язаний здійснювати керівництво відділом, контроль за оперативним станом по лінії боротьби з незаконним обігом наркотиків на об'єктах залізничного транспорту, розшукові заходи по збуту наркотичних речовин та інше, а також неухильно дотримуватися вимог законодавства України, в тому числі Конституції України та Закону України «Про міліцію».
Однак, в період виконання покладених на них обов'язків вони, керуючись корисливими спонуканнями, в точно не встановлений слідством час в період з листопада 2009 року по 29 січня 2010 р. на території м. Донецька вступили між собою в злочинну змову і з корисливих мотивів спільно вирішили заволодіти чужим майном у вигляді грошових коштів ОСОБА_16 та її родичів шляхом перевищення влади і обману, а також зловживання владою, для чого вони разом розробили план скоєння цих злочинів.
Відповідно до розробленого плану вони, підшукавши в якості об'єкта злочинного посягання ОСОБА_16 , знаючи, що вона і всі її родичі були працівниками Донецької залізниці та, на їх думку, мали значні грошові кошти, з метою незаконного обігу грошових коштів, які належали останнім, на свою користь розподілили між собою злочинні ролі, відповідно до яких ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 і ОСОБА_10 з використанням транспортних засобів, які були в їх розпорядженні, повинні були, зловживаючи владою і явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, зневажаючи Конституційні права свободи ОСОБА_16 , із застосуванням фізичного насильства незаконно затримати її, позбавити свободи і імітувати виявлення у неї наркотичних засобів, після чого зв'язатися з її родичами і, обманюючи їх, повідомити їм, що нібито ОСОБА_16 затримана за незаконне зберігання наркотичних засобів і щодо неї порушено кримінальну справу, після чого вимагати від них 4 тисячі доларів США під виглядом хабара за вирішення питання про її звільнення і не притягнення до кримінальної відповідальності. Після цього ОСОБА_12 , перебуваючи у розташуванні JIВ на станції Донецьк, мав отримати від родичів ОСОБА_16 необхідну від них суму грошей, яку учасники злочинної змови мали намір надалі розподілити між собою і звернути на свою користь.
Основну роль у запланованих злочинах мав виконувати ОСОБА_8 , який взяв на себе координацію дій усіх учасників злочинної групи, з метою тиску волі ОСОБА_16 застосувати до неї фізичний вплив, а також безпосередньо імітувати виявлення у неї наркотичного засобу.
Після спільної розробки цього злочинного плану і загального його схвалення, 29.01.2010 року приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , реалізуючи вказаний спільний злочинний умисел і діючи відповідно до розробленого плану, не маючи законним шляхом отриманої інформації, належним чином зареєстрованою в черговій частині JIВ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці чи інших органах внутрішніх справ, що передбачається п.3.3 «Інструкції про порядок прийняття, реєстрації та розгляду в органах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», затвердженої наказом МВС України № 400 від 14.04.04, спільно з ОСОБА_15 приїхали на невстановленому легковому автомобілі до будинку АДРЕСА_9 , де діючи всупереч ст. 1 Закону України «Про міліцію», яка передбачає, що міліція в Україні є державним органом виконавчої влади, покликаним захищати життя, здоров'я , права і свободи громадян і власність від протиправних посягань, в порушення передбачених ст. 2 зазначеного закону основних завдань міліції, якими є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів та захист їх власності від злочинних посягань, а також передбачених ст. 3 Закону принципів діяльності міліції, яка повинна базуватися на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, біля під'їзду № 1 цього будинку під надуманим приводом незаконного зберігання наркотичної речовини, явно виходячи за межі наданих ст. 11 Закону України «Про міліцію» прав і повноважень, умисно не виконуючи передбачені ст. 10 Закону України «Про міліцію» обов'язки щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, затримали ОСОБА_16 і, застосовуючи до неї незаконне фізичне насильство шляхом насильницького закладу її рук за спину, грубо порушуючи вимоги ст. 12 Закону України «Про міліцію», що передбачає умови і межі застосування фізичного впливу, заштовхнули на заднє праве сидіння легкового автомобіля, де безпідставно звинуватили у зберіганні та вживанні наркотичних засобів, не реагуючи на висловлені ОСОБА_16 слова обурення їх неправомірними діями.
Після цього, виконуючи відведену злочинним планом роль, сюди ж на другому невстановленому легковому автомобілі приїхав ОСОБА_8 , який підійшовши до автомобіля з ОСОБА_17 і відкривши двері з її боку, також явно виходячи за межі наданих прав і повноважень, при цьому навмисно не виконуючи і порушуючи вимоги вищевказаних статей Закону України «Про міліцію», порушуючи вимоги ст. 68 Конституції України, яка зобов'язує всіх неухильно дотримуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, діючи узгоджено з ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , проник своєю рукою, в якій знаходився паперовий згорток з шприцом, в праву зовнішню кишеню шуби ОСОБА_17 і, діставши свою руку, продемонстрував ОСОБА_17 нібито виявлений в її кишені загорнутий у згорток шприц, в якому знаходилася невстановлена ??речовина коричневого кольору, імітувавши тим самим виявлення наркотичної речовини, а коли ОСОБА_17 висловила обурення його діями, приблизно 3 рази вдарив її рукою в область обличчя, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока з переходом на праву скуловую область, чим подавив волю ОСОБА_16 , можливість її подальшого опору і адекватного сприйняття ситуації, яка склалася.
Потім ОСОБА_8 , який діяв відповідно до спільного злочинного плану узгоджено з ОСОБА_18 , ОСОБА_12 .. ОСОБА_15 і ОСОБА_10 , відібравши у ОСОБА_17 її мобільний телефон і з'ясувавши у неї номер мобільного телефону її чоловіка ОСОБА_19 , разом з ОСОБА_15 дали вказівку ОСОБА_18 і ОСОБА_10 возити її по м. Донецьку і утримувати до їх розпорядження, незаконно позбавивши її свободи, грубо порушуючи при цьому гарантоване ст. 29 Конституції України її право на свободу та іншу недоторканність.
Виконуючи спільно складений злочинний план і вказівки ОСОБА_8 і ОСОБА_15 , ОСОБА_9 і ОСОБА_14 з відома і згоди ОСОБА_12 з моменту незаконного затримання ОСОБА_17 , створюючи перешкоди вільному пересуванню потерпілої, заблокували двері автомобіля, не дозволяли їй виходити з автомобіля, при цьому разом або по черзі здійснювали її охорону і перевозили її по м. Донецьку, роблячи зупинки біля гаражів, розташованих біля заднього під'їзду до Донецького юридичного інституту ( КПП № 3), на ділянці автотраси навпроти торгового комплексу «Метро» у Кіровському районі м. Донецька, біля будинку № 59 а по вул. Горького біля магазину « Ганна », біля будівлі НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, розташованого за адресою : м. Донецьк , вул. Фізкультурна, буд. 1, і біля автозаправної станції по вул. Артемівській у Куйбишевському районі м. Донецька до 17 годин 30 хвилин, піддаючи тим самим потерпілу діям, які завдавали їй болю, ображали честь і особисту гідність, а також завдавали моральні та фізичні страждання, які тривалий час позбавивши її пиття, тепла, можливості скористатися туалетом, грубо порушуючи гарантовані ст.ст. 3, 28, 29 Конституції України її права та інтереси в частині охорони її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності та безпеки, поваги до гідності, свободи та особистої недоторканності.
Продовжуючи свої злочинні дії, близько о 14.00 годині ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_20 , діючи з відома і згоди останнього, а також ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і ОСОБА_10 реалізуючи їх спільний умисел, з мобільного телефону ОСОБА_17 подзвонив її чоловікові ОСОБА_21 , представившись оперуповноваженим міліції, і повідомив завідомо неправдиві відомості про те, що нібито ОСОБА_17 затримана за зберігання наркотичної речовини і знаходиться у слідчого в ЛВ на станції Донецьк, а також зажадав передати йому грошові кошти за її звільнення і не притягнення до кримінальної відповідальності, запропонувавши зустрітися біля будинку ОСОБА_22 для переговорів з приводу передачі грошей.
ОСОБА_21 , побоюючись можливих незаконних дій стосовно його дружини з боку співробітників міліції , змушене погодився зустрітися з учасником злочинної групи, проте потім, достовірно знаючи, що його дружина не зберігала і не вживала наркотичні речовини, перебуваючи в стані сильного хвилювання, викликаного зазначеними незаконними діями, розуміючи, що в такому стані не може спокійно розмовляти зі співробітником міліції, попросив свого знайомого ОСОБА_23 піти на зазначену зустріч і з'ясувати всі вимоги по звільненню дружини. У ході зустрічі, що відбулася приблизно о 14 годин 30 хвилин біля під'їзду будинку № 136 вул. Собінова в м. Донецьку, ОСОБА_15 , що діяв за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , не знаючи, що на зустріч прийшов не ОСОБА_21 , а ОСОБА_23 , представився останньому оперуповноваженим з вигаданою з метою конспірації прізвищем ОСОБА_24 і зажадав передачі йому 4000 доларів США за звільнення ОСОБА_17 і не притягнення її до кримінальної відповідальності, проте дізнавшись, що необхідної суми немає, поїхав.
Після цього ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_15 за попередньою змовою з останнім, ОСОБА_9 та іншими перерахованими співучасниками злочину, продовжуючи свої дії, спрямовані на заволодіння чужим майном у вигляді грошових коштів шляхом обману, маючи в своєму розпорядженні мобільний телефон ОСОБА_17 , близько о 15 годині, коли на цей телефон подзвонила мати останньої - ОСОБА_25 , повідомив їй про затримання з наркотичною речовиною її дочки ОСОБА_17 , після чого вона ( Коротя ) поїхала до своєї старшої дочки ОСОБА_26 , що працювала старшим квитковим касиром залізничного вокзалу міста Донецька, якій і розповіла про затримання дочки.
Приблизно в 15 годині 10 хвилин ОСОБА_26 , перебуваючи в будівлі залізничного вокзалу за адресою: м. Донецьк, вул. Привокзальна, 1, звернулася до раніше знайомому їй старшому інспектору групи патрульної міліції ЛПМ на ст. Мушкетово ЛВ на станції Донецьк ОСОБА_13 , якому розповіла про затримання співробітниками міліції своєї сестри ОСОБА_17 , і попросила його з'ясувати, де остання знаходиться і у зв'язку з чим була затримана, а також повідомила йому, що співробітника міліції, який отримав її сестру перебуває мобільний телефон ОСОБА_17 , після чого ОСОБА_13 з мобільного телефону ОСОБА_27 , яка були пристуня при цьому, подзвонив на номер мобільного телефону ОСОБА_17 і після телефонної розмови сказав, що з номера ОСОБА_17 йому відповів ОСОБА_28 ( ОСОБА_15 ) - начальник відділу по боротьбі з наркотиками, який повідомив йому, що ОСОБА_17 нібито затримана з наркотичною речовиною.
Потім ОСОБА_13 погодився з'ясувати всі обставини затримання ОСОБА_17 і з ОСОБА_26 і ОСОБА_29 пішов в JIВ на станції Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці, розташований в Київському районі м. Донецька по вул. Костюшко, 17 куди до цього часу приїхали ОСОБА_21 і ОСОБА_23 .
В цей же час ОСОБА_12 , зустрівшись з ОСОБА_13 в черговій частині ЛВ на ст. Донецьк повідомив останньому завідомо неправдиві дані про обставини затримання ОСОБА_17 за нібито зберігання наркотичних речовин, а також висловив погоджені з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 і ОСОБА_10 вимоги щодо передачі їм не менш 3500 доларів США за звільнення ОСОБА_17 і не притягнення її до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_13 , сприйнявши ці відомості як достовірні, сумлінно помиляючись щодо фактичних обставин справи і вважаючи, що ОСОБА_17 справді вчинила протиправні дії та звільнити її можна тільки шляхом передачі хабара посадовим особам, вийшовши з будівлі ЛВ на станції Донецьк, здійснюючи замах на надання пособництва родичам ОСОБА_17 у передачі хабара посадовим особам - ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та іншим, підійшов до раніше знайомого йому ОСОБА_23 , якому повідомив, що ОСОБА_17 затримана з наркотиками і за її звільнення необхідно передати грошові кошти в сумі не менше 3500 доларів США.
Цю розмову ОСОБА_23 передав ОСОБА_21 , ОСОБА_26 і ОСОБА_25 , після чого остання поїхала до себе додому за грошима, а ОСОБА_21 і ОСОБА_23 попрямували спочатку в прокуратуру Київського району м. Донецька, а потім у Донецько- - Ясинуватську транспортну прокуратуру заявити про скоюване невідомими їм працівниками транспортної міліції стосовно ОСОБА_17 злочини.
ОСОБА_8 , стимулюючи ОСОБА_25 до передачі їм необхідних грошей, о 15 год. 53 хв. подзвонив їй зі свого мобільного телефону і знову зажадав швидше передати гроші, а також, маючи інформацію про те, що ОСОБА_21 звернувся до органів прокуратури, щоб повідомити про скоєний злочин, зажадав від неї припинити це.
Приблизно о 16.00 годині, ОСОБА_25 , виконуючи незаконні вимоги співробітників міліції, привезла і передала своїй доньці ОСОБА_26 1000 євро, 1000 доларів США, а також 4100 гривень, за які ОСОБА_26 о 16 год. 08 хв. в обмінному пункті Донецької філії АБ «Експрес -Банк», що знаходиться в будівлі залізничного вокзалу ст. Донецьк за вказаною адресою, купила 500 доларів США, після чого вказану суму, а також гроші в сумі 1000 євро та 1000 доларів США поклала в поштовий конверт і по телефону повідомила ОСОБА_13 про наявність в неї грошових коштів, на що останній запропонував їй підійти до чергової частини ЛВ на станції Донецьк.
У 16 год. 30 хв. ОСОБА_26 прийшла до чергової частини ЛВ на станції Донецьк, що знаходиться в будівлі залізничного вокзалу за вказаною адресою, де в цей час перебували ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , при цьому ОСОБА_13 , вважаючи, що має відбутися дача хабара посадовим особам, продовжуючи робити замах на надання пособництва у дачі хабара, вказавши на ОСОБА_12 , сказав їй, що останній буде займатися питанням, пов'язаним з її сестрою ОСОБА_17 , а також, звертаючись до ОСОБА_12 , сказав, що гроші зібрані не в повному обсязі. Потім ОСОБА_26 передала конверт з грошовими коштами ОСОБА_12 , а той, у свою чергу, переконавшись у наявності в конверті грошових коштів, передав його ОСОБА_13 , який діставши гроші з конверта, а потім оглянувши їх, передав гроші назад ОСОБА_12 , а конверт повернув ОСОБА_30 .
В результаті цих спільних та узгоджених з ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 дій ОСОБА_12 , отримавши від ОСОБА_25 через ОСОБА_26 і ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 1500 доларів США та 1000 євро, рівних 24000 гривень виходячи з офіційного курсу валют Національного банку України , тобто заволодівши ними, достовірно знаючи від співучасників злочину про місце знаходження ОСОБА_17 , а саме під охороною ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в автомобілі біля заправної станції, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 380, незаконно позбавленої волі протягом 6 годин, на невстановленому в ході слідства автомобілі ДЕУ - Ланос приїхав до місця її незаконного утримання, де в цей час в іншому автомобілі знаходилися ОСОБА_8 і ОСОБА_15 , а потім пересадив ОСОБА_17 в свій автомобіль і привіз її до будівлі залізничного вокзалу в м. Донецьку, де і відпустив приблизно в 17 годин 30 хвилин.
Отримані таким чином грошові кошти згодом ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 розподілили між собою і використали за своїм розсудом. Цими діями ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 і ОСОБА_15 , будучи посадовими особами та представниками влади, навмисне вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, які виразився в застосуванні до потерпілої насильства, незаконного позбавлення її свободи, грубому порушенні її Конституційних прав, а також державним інтересам, що виразився в підриві авторитету державного органу, які вони представляють, ОСОБА_12 , будучи посадовою особою та представником влади, надав пособництво у вигляді участі у складанні плану вчинення злочинів посадовими особами та представниками влади ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 і ОСОБА_10 в умисному вчиненні зазначених злочинних дій, а ОСОБА_13 здійснив закінчений замах на пособництво в дачі хабара посадовим особам.
Працюючи на зазначеній посаді і будучи посадовими особами, представниками влади та працівниками правоохоронного органу, ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 при описаних вище обставинах 29.01.10 року умисно з корисливих мотивів використовуючи надану їм владу всупереч інтересам служби, діючи шляхом обману, під приводом нібито виявлення і вилучення у ОСОБА_17 наркотичної речовини та вирішення питання про непритягнення її до кримінальної відповідальності за цей злочин і звільнення, приблизно о 16 год. 30 хв. через ОСОБА_12 в приміщенні чергової частини JIВ на станції Донецьк, розташованої в Київському районі м. Донецька по вул. Привокзальна, 1, заволоділи отриманими останнім від ОСОБА_27 через ОСОБА_26 і ОСОБА_13 і які належать ОСОБА_17 та членам її сім'ї грошовими коштами у вигляді 1500 доларів США та 1000 євро, та які відповідно з офіційним курсом валют Національного банку України складають 24000 грн.
Тим самим ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , будучи представниками влади, посадовими особами і працівниками правоохоронного органу, своїми умисними діями з користі, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, і умисному з корисливих мотивів використанні при цьому влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразився в підриві авторитету державного органу, які вони представляють, вчинили шахрайство і зловживання владою.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 і ОСОБА_10 , будучи посадовами особами та представниками влади, вчинили умисні дії, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що виразилися у застосуванні до потерпілої насильства, незаконного позбавлення її свободи, грубому порушенні її Конституційних прав, а також державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють; а також будучи посадовоми особами та працівниками правоохоронного органу, своїми умисними діями з користі, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, і умисному з корисливих мотивів використанні при цьому влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету репрезентованої державного органу, вчинили шахрайство і зловживання владою, тобто вчинили злочини, передбачені ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України.
ОСОБА_12 , будучи посадовою особою та представником влади, оказав пособництво у вигляді участі у складанні плану вчинення злочину посадовим особам та представникам влади ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 в умисному вчиненні дій, які явно виходять за межі наданих їм прав і повноважень, що супроводжувалися насильством, а також болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, які заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, що виразилися у застосуванні до потерпілої насильства, незаконного позбавлення її свободи, грубому порушенні її Конституційних прав, а також державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету державного органу, який вони представляють; а також будучи посадовою особою та працівником правоохоронного органу, своїми умисними діями з користі, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, і умисному з корисливих мотивів використанні при цьому влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам, що виразилися в підриві авторитету репрезентованої державного органу, вчинив шахрайство і зловживання владою, тобто вчинив злочини, передбачені ст.ст. 190 ч.2, 27 ч.5, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України.
ОСОБА_13 вчинив дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не усвідомлюючи, що фактично передані ним ОСОБА_12 гроші не були хабарем, вчинив умисні дії, які виразилися в завершенному посяганні на пособництво в дачі хабаря посадовими особами, тобто вчинив злочин, передбачений ст.ст. 15 ч.2 , 27 ч.5 , 369 ч.1 КК України
В судовому засіданні захисники підсудних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заявили клопотання про повернення справи на додаткове розслідування з тих підстав, що згідно доказів на яких ґрунтується обвинувачення, після проведення судового слідства вбачається той факт що між свідченнями потерпілої та свідків маються істотні протиріччя, згідно чого обвинувачення суперечить викладеним у ньому обставинам, а зібрані докази є недопустимими, у зв'язку з істотними порушеннями процесуального законодавства під час їх збору. Також просили суд визнати протоколи впізнання ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_16 , протоколи впізнання ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_31 та протоколи впізнання ОСОБА_12 , ОСОБА_11 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_32 , протоколи очних ставок за участю ОСОБА_16 та обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , як недопустимі докази, зібрані з порушеннями норм закону та виключити їх з матеріалів кримінальної справи, також просили виключити відеозапис, наданий адвокатом ОСОБА_33 з числа доказів, шляхом видалення з матеріалів кримінальної справи диска з відеозаписом, протоколу його огляду, транскрипції та постанови про долучення у якості речового доказу.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити.
Підсудні ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 і ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому клопотання захисників підтримали, просили задовольнити.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідив матеріали справи, приходить до висновку, що дане клопотання захисників підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.
Судом встановлено, що 05 лютого 2010 року старшим слідчим Донецько - Ясинуватсько транспортної прокуратури ОСОБА_34 порушено кримінальну справу №67-2518 за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 ч.2 КК України, за фактом підвищення влади, яке супроводжувалося насильством до ОСОБА_17 .
09 березня 2010 року слідчим ОСОБА_35 порушено кримінальну справу №67-2518/2 у відношенні ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та двох невстановлених працівників міліції за ст..ст. 365 ч.2, 190 та 146 ч.2 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою №67-2518.
12 березня 2010 року слідчим ОСОБА_35 порушено кримінальну справу №67-2518/3 у відношенні ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та двох невстановлених працівників міліції за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.3 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою №67-2518.
26 травня 2010 року слідчим ОСОБА_35 порушено кримінальну справу №67-2518/5 у відношенні ОСОБА_36 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.5, 369 ч.2 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою №67-2518.
08 червня 2011 року кримінальну справу, порушено у відношенні ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 за ст. 146 ч.2 КК України перкваліфіковано на ст. 365 ч.2 КК України.
Підставою до порушення кримінальної справи з'явилися достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ознак злочину.
В судовому засіданні з пояснень потерпілої ОСОБА_17 встановлено, що 29.01.2010 р. приблизно об 11 годині, біля під'їзду будинку АДРЕСА_9 , її затримали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , шляхом заведення рук за спину, підвели до автомобіля чорного кольору « 9» або « 99» моделі, який знаходився приблизно в 200 метрах від під'їзду, у який її посадили на заднє сидіння, де вже сидів ОСОБА_11 .. ОСОБА_9 сів за кермо, ОСОБА_10 поряд. Коли її вели ніхто не представлявся працівником міліції. Вона вважала, що це жарт і її з кимось переплутали, при цьому на допомогу нікого не кликала і опір не творила.
Коли ОСОБА_17 стала питати що сталось, хтось з трьох сказав, щоб вона почекала. Через годину під'їхала ще одна машина, з якої вийшов ОСОБА_8 , підійшов до дверей з боку, де сиділа ОСОБА_16 відкрив двері та засунув руку у правий зовнішній карман її шуби звідки висунув паперовий білий згорток, після чого вдарив кілька разів по обличчю долонею руки, від чого в неї була розбита губа до крові та скула.
ОСОБА_8 розгорнув згорток, у ньому був шприц з рідиною коричньового кольору. Звідки взявся згорток у її кишені їй не відомо. Потім ОСОБА_8 повернувся в автомобіль на якому приїхав, та вони двома автомобілями проїхали до гаражів розташованих біля ДЮІ, де ОСОБА_8 знову підійшов та попросив телефон ОСОБА_17 , при цьому поставив питання щодо того, кому дзвонити і у кого є гроші, кого саме він мав на увазі останій не відомо, але вона йому відповіла, що ні в кого.
Після чого ОСОБА_8 став комусь дзвонити. ОСОБА_11 почав писати на папері А4 про те у кого ОСОБА_17 придбала наркотики і за скільки, та став змушувати підписувати, але остання відмовилась пояснюючи, що підпише лише у відділі міліції, куди просила її відвезти.
Просидівши приблизно годину, ОСОБА_8 з ОСОБА_11 поїхав у напрямку аеропорту, а ОСОБА_17 з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ними, і надалі їздили по місту Донецьку до 18 години, запам'ятала «Пожарну» площу та білу будівлю, куди ОСОБА_9 носив файлови пакети, при цьому з автомобілю її не випускали, шляхом блоку замків автомобіля, ніхто не погрожував. Знаходилась в стані страху та шоку.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спілкувались між собою та по телефону, виходячи по одному, про що саме ОСОБА_17 не відомо. В кого залишився її телефон ОСОБА_17 не відомо. Ввечері на автозаправці розташованої неподалік від вокзалу, під'їхав ОСОБА_12 на автомобілі «ДЕУ - ЛАНОС» сірого кольору, та їй сказали, щоб вона пересіла до нього, так як її чекає сестра. Хто повернув телефон вона не пам'ятає.
Зустрівшись на вокзалі з сестрою ОСОБА_37 , та знайомим ОСОБА_13 пішли до вокзалу, де зустріли мати ОСОБА_25 , також на вокзалі ОСОБА_17 розповіла ОСОБА_13 про те що з нею сталось. Вдома від матері ОСОБА_25 дізналась про те що вона передала по вказівці ОСОБА_8 з телефонної розмови, на вокзалі гроші, за те що ОСОБА_17 затримали з наркотиками на ЛВ ст. Донецьк, та її звільнення. Гроші передавала сестра ОСОБА_37 - ОСОБА_12 у черговій частині ЛВ, у розмірі 1500 доларів США, 1000 ЄВРО. Вони належали самій ОСОБА_17 та її чоловіку ОСОБА_19 , але гроші знаходились на збережені у матері ОСОБА_25 , так як ОСОБА_17 могла їх потратити.
Особисто ОСОБА_17 жодних вимог ніхто не пред'являв. ОСОБА_17 ствердила що, вона не є суб'єктом наркотичного обороту, що ніколи не вживала та не придбала наркотичні речовини. До цього випадку, з зазначених звинувачених нікого, окрім ОСОБА_13 не знала та не бачила. Вважає, що ОСОБА_8 та ОСОБА_11 з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є групою, щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 їй не відомо.
Усіх учасників зазначених подій вона впізнала по фотографіях під час досудового слідства, звідки і дізналась їх ім'я та прізвища. Впізнання проходило у прокуратурі де їй давали по 10 фотокарток на впізнання.
Під час досудового слідства згідно її показань працівники прокуратури привозили її до місць, які вона описувала, та потім впізнавала їх як місця по яких її возили 29.01.2010р. Щоб її хтось з учасників подій знімав на відео їй не відомо.
Вона особисто заяву до прокуратури не подавала, подавав її чоловік ОСОБА_19 з приводу її пропажі та її розшуку, а у 2011 році і вона погодилась також подати. Чоловік звернувся до прокуратури з заявою про зникнення ОСОБА_17 , так як не знайшов її у ЛВ станції Донецьк.
Позов подала лише до ОСОБА_12 , так як він брав гроші. ОСОБА_8 її тільки ударив, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 заламували їй руки, інші з учасників недозволених заходів не застосовували.
Також ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона більш точно пам'ятала події, при проведені слідчих дій.
Однак, судом встановлено, що у показаннях даних ОСОБА_17 при проведених слідчих діях, а саме першому допиті 05.02.2010р., тобто через 7 днів після подій, вона зазначала, що затримавши її посадили до автомобілю на заднє сидіння, ліворуч від неї поряд сів ОСОБА_10 , а за кермо сів ОСОБА_9 . Надалі приїхав ОСОБА_8 , спершу ударив, після дістав з кишені згорток, та ще раз кілька разів ударив. Зазначила, що з місць де її возили, пам'ятає лише Метро та «Пожарну площу». Цього ж дня ОСОБА_17 знаходилась на огляді експерта СМЕ, якому пояснила, що двоє ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) заламали руки, а третій - ОСОБА_8 ударив один раз по обличчю.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_17 змінила послідовність дій ОСОБА_8 та кількість ударів.
Надалі 24.02.2010р. у ході відтворення подій ОСОБА_17 дала аналогічні показання, та зазначила, що її затримали двоє ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ), після чого під'їхав третій ( ОСОБА_8 ).
Таким чином ОСОБА_17 пояснила, що було лише троє осіб, тобто ОСОБА_9 з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Далі, 26.02.2010 року ОСОБА_17 були надані фотографії для впізнання, згідно яких вона впізнала ОСОБА_8 , як особу який ударив її по голові, та вилучив із карману згорток, ОСОБА_12 , як особу який забрав її на автозаправці та відвіз на вокзал, ОСОБА_11 , як особу який знаходився на задньому сидінні автомобіля коли її туди саджали з лівої сторони від неї.
За таких обставин, суду не зрозуміло, яким чином, ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_11 , якщо раніше у своїх показаннях про нього нічого не зазначала, та не описувала, тобто змінила кількість присутніх осіб при події, та їх дії.
Допитана на досудовому слідстві ОСОБА_17 03.05.2010 р. з приводу перегляду відеозапису пояснила, що на відео саме вона, але яким чином було знято відео їй не відомо, голос не її, зйомка відбулась біля гаражів, а також, що на відео з лівого боку сидить ОСОБА_11 , а біля автомобілю зправа від неї біля автомобіля ОСОБА_8 , та те що на відео вона витирає кров з губи серветкою, та видно припухлість правої сторони обличчя.
Додатковим допитом 19.07.2010 р. ОСОБА_17 доповнила та змінила показання у частині, що двоє осіб які її затримували представились працівниками міліції, однак посвідчення не надали, пояснюючи що вони знаходяться на заміні. У машині з лівого боку сидів ОСОБА_11 , ОСОБА_8 під'їхав на іншому автомобілі, та вийшов з переднього пасажирського сидіння.
Таким чином, судом встановлено, що з'явилась ще одна особа яка була за кермом другого автомобілю, та те що ОСОБА_9 з ОСОБА_10 представлялись працівниками міліції, та пояснювали відсутність посвідчень.
Надалі 31.05.2011 року у ході проведення очної ставки між ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , остання зазначила, що її затримали двоє осіб один з них був ОСОБА_10 , який сів поруч з нею з лівого боку, а другий - ОСОБА_9 за кермо, та зазначила що вона помилилась щодо третьої особи у автомобілі на передньому пасажирському сидінні, а також вона можливо помилково назвала ОСОБА_8 , як особу яка спричинила їй тілесні ушкодження, можливо це був хтось інший з раніше впізнаних нею по фотографіях. Таким чином ОСОБА_17 знову повернулась до первісних показань, які були дані 05.02.2010р., та змінила їх у частині кількості осіб, та особи яка спричинила їй тілесні ушкодження і відповідно вилучила згорток.
Судом встановлено, що 01.06.2011 р. ОСОБА_17 написала заяву про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
В цей же день була проведена очна ставка за участю ОСОБА_17 та ОСОБА_9 , згідно якої потерпіла зазначила, що ОСОБА_9 , це особа яку вона впізнала по фотографіях, однак він дуже змінився зовнішнє, і саме він був другою особою, яка заламала їй руки та відвела до автомобілю. ОСОБА_9 окрім того, що возив її до 18 години ні яких дій відносно до неї не робив.
Крім того, ОСОБА_17 у показаннях дії осіб зазначила лише ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , але ОСОБА_10 та ОСОБА_12 називала як невідомих, хоча вже їх впізнавала по фотографіях та за їх участю були з нею проведені очні ставки, в ході проведення яких знову невідомо щодо присутності або відсутності ОСОБА_11 .
Також ОСОБА_17 не зазначила, що саме ОСОБА_9 , носив якісь документи до «білої будівлі» та сповістила, що вона ОСОБА_9 до 29.01.2010р. ніколи не бачила, пояснюючи, що усіх сусідів вона не знала, хоча і зазначила, що мешкала за адресою: АДРЕСА_10 , поруч з місцем проживання ОСОБА_9 .
В судовому засіданні встановлено, що допитана додатково 09.06.2011р. ОСОБА_17 на досудовому слідстві знову змінила показання та зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 представлялись працівниками міліції, також що у авто ліворуч від неї сидів ОСОБА_11 , ОСОБА_9 за кермом, а ОСОБА_10 на передньому пасажирському сидінні. Та те, що на відсутність посвідчень вони пояснили, що знаходження їх на заміні. Також зазначила нові обставини, що ОСОБА_12 на заправці спілкувався з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , коли вони вийшли зі свого авто та підійшли до нього, а потім ОСОБА_12 спілкувався на вокзалі з ОСОБА_13 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_17 змінила послідовність та обставини подій.
Далі, в ході проведення очної ставки від 16.01.2011р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , остання знову зазначила кількість осіб лише троє, та те, що ОСОБА_8 вийшов з авто з пасажирського місця. Показань про участь та присутність ОСОБА_11 не дала. Уточнила, що у первісних показаннях, тобто від 05.02.2010 року, вона називала ім'я ОСОБА_28 , однак це був саме ОСОБА_8 . Та зазначила, що відео знімалось саме після того, як її побив ОСОБА_8 в районі гаражів.
Таким чином, судом встановлено, згідно даних показань ОСОБА_17 знову змінила кількість осіб та їх дії.
Судом встановлено, що у зазначених свідків підстав оговорювати ОСОБА_17 не було, як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні.
Таким чином, судом встановлено, що з огляду з усіх свідчень потерпілої, даних як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, вбачається їх протиріччя між собою, у залі судового засідання остання так і не змогла їх конкретизувати, та уточнити, з метою виключення протиріч, та весь час плуталась, що само по собі говорить про не правдивість свідчень відповідно обставинам які сталися.
В судовому засіданні з показнь свідка ОСОБА_38 встановлено, що останній 29.01.2010 року подав заяву, про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих йому працівників міліції, які підкинули його жінці ОСОБА_17 наркотики, вимагали гроші за її звільнення, та не притягнення останньої до кримінальної відповідальності, а також били її, з метою визнання нею провини в зберіганні та розповсюдженні наркотиків.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_19 одразу ж був опитаний слідчим ОСОБА_34 , якому пояснив, що у зазначений день він приїхав у гості до свого друга ОСОБА_23 , а його дружина ОСОБА_17 знаходилась на вокзалі у перукарні, де робила манікюр. Приблизно о 13 годині 51 хвилин йому на мобільний телефон поступив дзвінок з мобільного дружини, та якийсь чоловік сказав, що він оперуповноважений, але прізвище не назвав, навіть на прохання ОСОБА_19 . Зазначений чоловік сповістив, що дружину останнього затримали з двома кубами наркотичного засобу, та запропонував вирішити зазначену проблему. Після чого домовились зустрітись, та сказав щоб ОСОБА_19 виходив, так як той вже чекає біля під'їзду. ОСОБА_19 попросив свого друга ОСОБА_23 піти на зустріч, замість нього, так як ОСОБА_23 більш досвідчений у спілкуванні з людьми. На зустріч під'їхав «ДЕУ-ЛАНОС» чорного кольору з шашками таксі на даху д/н НОМЕР_1 , з якого вийшов чоловік, переговорив з ОСОБА_23 приблизно дві хвилини та поїхав.
ОСОБА_23 пояснив ОСОБА_19 , що цей чоловік оперуповноважений « ОСОБА_24 », і він вимагав 4000 доларів США за визволення його дружини, та коли ОСОБА_23 сказав, що таких коштів не має, чоловік без слів поїхав. Після чого ОСОБА_19 разом з ОСОБА_23 викликали таксі та поїхали на залізничний вокзал м. Донецька, де у черговій частині вокзалу, їм пояснили, що ні кого не затримували, надалі попрямували до ЛВ станції Донецьк, де зустріли сестру та матір дружини, які повідомили, що у ЛВ також ОСОБА_39 не має.
ОСОБА_23 підійшов до міліціонера у штатському, кавказької зовнішності, а потім повідомив, що цей міліціонер Отарі, та він допоможе звільнити ОСОБА_17 за 3000 доларів США, на що ОСОБА_25 сама переговорила з ОСОБА_40 , та наказала ОСОБА_19 нікуди не лізти, вона сама все влаштує. Однак ОСОБА_19 разом з ОСОБА_23 поїхали до прокуратури Київського району м. Донецька, звідки їх направили до транспортної прокуратури. Приблизно о 17.30 годині ОСОБА_19 подзвонив тещі, від якої дізнався, що вона вже віддала гроші та ОСОБА_17 відпустили. Також вона повідомила, що ОСОБА_17 возили цілий день на машинах, пересаджаючи з однієї до другої, та били, щоб остання визнала свою провину у зберіганні та розповсюджені наркотиків. Також ОСОБА_19 пояснив, що він впевнений, що його дружині наркотики підкинули, з метою отримання грошей, та те, що до цього міг бути причетний ОСОБА_41 , який раніше був засуджений за наркотики, та раніше спілкувався з ОСОБА_17 .
Надалі судом встановлено, що ОСОБА_19 був допитаний у якості свідка 05.02.2010 року, та дав аналогічні показання, однак уточнив, що з 8.00 ранку він поїхав до друга ОСОБА_23 , а дружина пішла до перукарні. Коли йому призначили зустріч, вони з ОСОБА_23 пішли до під'їзду будинку АДРЕСА_9 , де він пішов до бабусі, а ОСОБА_23 зустрічався з чоловіком ОСОБА_24 . Також доповнив, що при розмові з тещею ОСОБА_25 , йому стало відомо, що саме працівники міліції затримували та возили ОСОБА_17 . Зазначив, що дружину побачив того ж вечора та в неї був синець під оком, через її стресовий стан усі обставини дізнався лише на наступний день, а саме те, що дружину затримали біля їхнього будинку, відвезли до гаражів, де підкинули шприц, та били по обличчю і голові, після чого возили по м. Донецьку у район «Метро», розташованого на Маріупольській трасі, та через декілька годин відпустили на заправці «Євросеть». Також зазначив, що до затримання дружини може бути причетний і раніше засуджений за наркотики ОСОБА_42 , так як також раніше спілкувався з ОСОБА_17 . Гроші які ОСОБА_25 передала міліціонерам належали йому та дружині, однак зберігалися у неї.
Судом встановлено, що 14.04.2010 року ОСОБА_19 був додатково допитаний, згідно чого, уточнив розбіжності між поясненнями та допитом, а саме те, що вірним є те що він не був присутнім при зустрічі ОСОБА_23 та чоловіка, який дзвонив. Уточнив час, що на вокзал вони з ОСОБА_23 прибули о 14.50 годині, о 15.15г. попрямували до прокуратури Київського району м. Донецька, звідки о 15.30г. попрямували до транспортної прокуратури, де написав заяву, а потім його стали опитувати, та під час опитування у присутності слідчого та ОСОБА_23 о 17.30 год. йому дзвонила теща та сповістила вищезазначені обставини, розмову він включив на громкоговоритель.
В цей же день між ОСОБА_19 та ОСОБА_23 була проведена очна ставка, в ході проведення якої, ОСОБА_19 підтвердив останні показання, а ОСОБА_23 їх підтвердив та вніс зміни до своїх показань. ОСОБА_19 чітко зазначив, що розмова по телефону з тещею пройшла після того, як він написав заяву, та був опитаний він та ОСОБА_23 ..
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_19 дав приблизно аналогічні показання, як і на досудовому слідстві, однак при постановці питань щодо викладених обставин у заяві та пояснені тих обставин яких він не міг дізнатись доки не поговорив з тещею та дружиною, осатаній пояснив, що йому дійсно стало відомо про обставини які трапились з його дружиною наступного дня, тому він і переписував заяву про притягнення до кримінальної відповідальності з викладенням обставин, які трапились 29.01.2010року. Окрім цього він пояснив, що пояснення він також переписував разом з ОСОБА_23 . На питання куди ж поділась перша заява і що саме там було зазначено, останній пояснив що йому не відомо та він і не пам'ятає. Однак переписували із-за того, що у першій заяві та поясненні не все було правильно викладено та написано, як йому пояснили у прокуратурі. Також останій пояснив, що усі слідчі дії проводились одночасно з участю ОСОБА_23 .
Таким чином, в судовому засіданні встановлений той факт, що ОСОБА_19 писав заяву щодо неправомірних дій до його дружини двічі, та двічі був опитаний, але в матеріалах справи відсутня ще одна заява та пояснення, що говорить про фальсифікацію документів та підтверджується тим, що він заяву писав до того часу як відпустили його дружину, і відповідно йому стали відомі обставини, щодо того що їй підкинули наркотики, били та возили у машині цілий день.
Зокрема був порушений порядок щодо опитування та допитів, так як проводили їх у присутності іншої особи - ОСОБА_23 , що є не припустимим порушенням положень кримінально - процесуального законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що згідно показань свідка ОСОБА_23 , останній 29.01.2010 року був допитаний слідчим ОСОБА_34 , якому дав аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_19 , однак у своїх показаннях зазначив, що номер автомобіля запам'ятав частково, а саме __65-67СЕ, та описав чоловіка з яким зустрічався, який йому пояснив, що його посвідчення знаходиться у райвіділку. Також пояснив, що біля ЛВ ст.Донецьк зустрів знайомого Отарі, у якого запитав що з ОСОБА_17 , та яке максимальне покарання їй може бути призначено, на що останій повідомив, що покарання може бути призначено суворе, але він може вирішити це питання за 3500 доларів США, на що ОСОБА_23 йому сказав, що таких коштів немає, на що ОСОБА_40 йому сказав, що не менше ніж 3000 за 3 години. Після розмови ОСОБА_23 все сказане ОСОБА_40 розповів ОСОБА_19 , матері та сестрі ОСОБА_17 . Мати ОСОБА_17 підійшла до Отарі, а після до ОСОБА_19 та сказала що вона все вирішить, та те щоб ОСОБА_43 не заважав.
Судом встановлено, що згідно цих показань не зрозуміло, звідки ОСОБА_19 взяв номер автомобілю з першими буквами, якщо він при зустрічі не був, а ОСОБА_23 запам'ятав номер та букви частково.
Будучи допитаним на досудовому слідстві у якості свідка 05.02.2010 року ОСОБА_23 , дав аналогічні показання за винятком, того що коли ОСОБА_19 дзвонили він начебто вмикав громкоговоритель на телефоні, і ОСОБА_23 почув усю розмову. Також зазначив, що саме ОСОБА_44 призначив зустріч біля під'їзду через 30 хв. куди вони і приїхали, та обидва бачили, як приїхав автомобіль, однак в своїх показаннях обидва говорили, що ОСОБА_44 призначив зустріч біля під'їзду чоловік який дзвонив, куди вони прибули через 10-15хв. Ще в допиті ОСОБА_45 , ОСОБА_46 зазначив, що за посвідчення чоловік йому пояснив, що воно знаходиться в равіділку на заміні, і що ОСОБА_47 знаходиться на вокзалі в лінійному відділу. Також зазначив у допиті, що коли вони з ОСОБА_19 знаходились у прокуратурі, останньому дзвонила теща и сказала, що вона усе вирішила і вже їде зі ОСОБА_47 до дому, подробиць вона не пояснювала, що також підтверджує той факт що ні Пірчак ні ОСОБА_19 не могли знати обставин, які сталися з ОСОБА_17 , та протирічить свідченням ОСОБА_19 , що вони обидва були на зустрічі, так як ОСОБА_48 не був присутній.
Після цього за участю ОСОБА_23 були проведені очні ставки з ОСОБА_19 та ОСОБА_13 , в ході проведення яких, виникли розбіжності, та знову був допитаний ОСОБА_23 , однак останній знову і знову змінював обставини по їх хронології та подробицям, що свідчить про те, що як би дійсно обставини проходили певним чином, то б особа не плуталась у своїх свідченнях.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_23 на теперішній час знаходиться під вартою, так як відносно нього розглядається кримінальна справа за збут та розповсюдження наркотиків за ст. 307 ч.2 КК України. Серед осіб які були присутні в залі судового засідання, а саме серед підсудних він нікого не знає та не впізнає, окрім ОСОБА_40 , якого він знав ще до 2010 року, але відносин з ним не підтримує. Також показав, що 29.01.2010 року він зустрівся у себе дома з ОСОБА_19 , з яким стали вживати спиртні напої. Потім ОСОБА_19 подзвонили та сповістили, що його дружину затримали з наркотиками. ОСОБА_17 знає лише як дружину свого друга, начебто зі слухів остання раніше вживала наркотики, але напевно він не знає. Після чого вони пішли на зустріч, так як ОСОБА_19 знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння, і ледве тримався на ногах, на переговори пішов саме ОСОБА_23 . Яка машина під'їхала він не пам'ятає, чоловік який з ним спілкувався пояснив лише те, щоб вони думали як вирішити питання по ОСОБА_17 , яка знаходилась в ЛВ ст. Донецьк за наркотики, а потім обмінялись номерами телефону і він поїхав.
На підставі цього ОСОБА_23 в залі судового засідання було поставлено питання чи знаходиться серед присутніх осіб, чоловік який з ним спілкувався з приводу ОСОБА_17 , на що осатаній розглянувши усіх підсудних заявив, що серед них не має чоловіка який з ним розмовляв. На питання яким чином він впізнав ОСОБА_11 по фотокартках, ОСОБА_23 пояснив, що до прокуратури він ходив у стані алкогольного сп'яніння, і практично не пам'ятає чи було впізнання по фотокарткам, лише були надані фото розміром 9*12, але він нікого не впізнавав, також зазначив, якщо б у залі знаходився той чоловік він його б впізнав, те що він вказував слідчому, що він зміг би впізнати того чоловіка лише по окулярах, а на фото були усі чоловіки у міліцейській формі та без окулярів. Пред'явивши йому ОСОБА_11 для впізнання у залі суду ОСОБА_23 пояснив, що вперше його бачить, і він не є тією особою яка з ним розмовляла. Надалі ОСОБА_23 пояснив наступні обставини, що вони разом з ОСОБА_19 пішли, ще випити алкоголю, і тільки через 3 години прибули на вокзал, де біля ЛВ ст. Донецьк зустріли матір та сестру ОСОБА_17 . Також він там бачив ОСОБА_13 у якого питав про ОСОБА_17 , але про її звільнення за гроші особисто він не вів, і такого не пам'ятає. Далі ОСОБА_13 спілкувався з матір'ю ОСОБА_17 , про що саме йому не відомо. Також ж цього вечору пам'ятає те, що вони разом з ОСОБА_19 їздили до прокуратури де останній спілкувався з чоловіком з приводу своєї дружини. Однак по дорозі ще неодноразово зупинялись для вживання алкоголю, того ж дня вони з ОСОБА_19 перебували у стані сильного алкогольного сп'яніння. Після цього дня він разом з ОСОБА_19 та інколи з ОСОБА_17 їздили до прокуратури, та у зв'язку зі своїми особистими проблемами ОСОБА_23 постійно знаходився у алкогольному сп'янінні, тому у залі судового засідання чітко пояснити які само з ним проводились слідчі дії він не зміг, як і підтвердити або спростувати свої свідчення записані у протоколах не зміг, але у залі судового засідання він пояснив саме так як все відбувалось. Також ОСОБА_23 пояснив, що зі слів ОСОБА_19 йому стало відомо, що той один або два рази переписував заяву та пояснення, так як щось було невірним.
Той факт, що ОСОБА_23 при усіх слідчих діях проведених з його участю знаходився у стані алкогольного сп'яніння він підтвердив при перехресному допиті зі слідчим ОСОБА_35 , на що останній пояснив, що ОСОБА_23 начебто був тверезий, та те що особисто він не проводив йому тест на алкоголь, та те що, ОСОБА_19 та ОСОБА_23 переписували свої пояснення та заяву, йому нічого не відомо.
Зокрема ОСОБА_23 пояснив, що обставини які стались з ним, після яких начебто до нього були застосовані заходи безпеки до цієї справи жодного відношення не мають, це інша справа і слідчому дзвонила його співмешканка і він писав заяву тому, щоб розібрались саме по його особистим справам, а ні по цієї справі.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено той факт, що свідчення ОСОБА_23 давав у стані алкогольного сп'яніння, що суперечить вимогам про достовірність збору доказів, та те, що обставини які стались 29.01.2010 року суттєво різняться зі показаннями, викладеними в поясненнях та допитах як його, так і ОСОБА_19 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_49 пояснив, що в його провадженні знаходилася кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_50 , ОСОБА_13 , по якій він здійснював досудове слідство, однак з приводу обставин, які мали місце під час проведення досудового слідства він нічого пояснити не зміг, посилаючись на те, що не пам'ятає, усі докази, зібрані в ході слідства та його процесуальні рішення маються у матеріалах справи. Крім того, свідок пояснив, що ксерокопії фотографій для впізнання осіб йому були надані працівниками ВБ, вказані фотографії, начебто були з паспортних столів. Осіб на фото він встановлював згідно роздруківки наданої також працівниками ВБ, за його письмовим або усним дорученням. По іншим процесуальним порушенням також пояснень, які б виправили ці порушення, не надав, в тому числі і на пред'явлені протоколи впізнання по фотокарткам, з потерпілою та свідками, де на одних протоколах були ксерокопії фотографій явно не з паспортних столів, а на інших - особи були явно в міліцейській формі, при тому, що усі опізнаючі, у своїх допитах вказували, що особи були в громадянському одязі. Також, з матеріалів справи вбачається, що не було жодного допиту де б опізнаючі особи чітко пояснювали по яких ознаках вони зможуть впізнати осіб, жодна з фотографій не була прошита, самі ж свідки зазначали, що поняті то були, то не були, на що свідок ОСОБА_49 , не зміг надати суду чітких пояснень.
Крім того, судом встановлено, що ряд доказів наданих слідством, та використаних прокурором, які викривають вину підсудних, добуті з порушенням процесуального законодавства, а саме:
- у постанові про порушення кримінальної справи №67-2518 від 05.02.2010р. не зазначені приводи та підстави, які були наявними для порушення кримінальної справи, що є порушенням обов'язкових вимог для винесення постанови про порушення кримінальної справи, тобто при порушенні справи не додержані вимоги ст.ст.94, 98 КПК України;
- наявна в кримінальній справі заява ОСОБА_19 про скоєння злочину не може бути приводом для порушення кримінальної справи, тому що в самій заяві відсутні данні про те, що ОСОБА_19 був попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 383, 384 КК України, тобто порушені вимоги ст. 95 КПК України, згідно з якою «Письмова заява, повинна бути підписана особою від якої вона надходить. До порушення кримінальної справи слід встановити особу заявника, та попередити його про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень та заяв, або відібрати в нього відповідну розписку»;
- в постановах про порушення кримінальних справ №67-25182 від 09.03.2010р. та №67-25182 від 12.03.2010р. вказано, що приводом для порушення кримінальних справ, стала також заява ОСОБА_19 . При цьому заява останнього прийнята та зареєстрована прокуратурою 29.01.2010 р., а зазначені кримінальні справи №67-25182 і №67-25183 порушенні 09.03.2010р. та 12.03.2010р. відповідно.
Згідно ст. 97 КПК України по заяві про злочин має бути вирішене питання про порушення кримінальної справи не пізніше триденного строку, або десяти днів у разі необхідності.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту реєстрації заяви ОСОБА_19 , та до порушення кримінальних справ №67-25182 і №67-25183, минуло понад 30 днів, що суперечить закону та порушує вимоги ст. 97 КПК України та Інструкцію про порядок прийняття, реєстрації та розгляду заяв повідомлень про злочин, № 400 від 14.04.2004р., і відповідно зазначені справи є незаконно порушеними.
Таким чином, судом втсановлено, що постанови про порушення кримінальних справ не відповідають закону і не можуть бути доказами провини підсудних.
З приводу заявленого клопотання ОСОБА_12 про призначення додаткової експертизи у відношенні потерпілої ОСОБА_17 вбачається, що вказане клопотання слідство розцінює не як форму захисту ОСОБА_12 , а як підтвердження того, що він знав, що ОСОБА_17 є наркоманкою, тому і просив провести відповідну експертизу на встановлення цього факту.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_12 подав це клопотання коли ознайомлювався з постановою про призначення експертизи, яка на той час вже була проведена, а згідно обвинувального висновку усі обставини викладенні так, що виникло питання чи не є ОСОБА_17 суб'єктом наркотичного обігу, та з якоюсь своєю особистою метою могла їх оговорювати.
Відповідно до норм чинного законодавства, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях та домислах слідства.
Також, вилучені дані з журналу № 6 НІЕКЦ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якого 29.01.2010 року під порядковим номером 65 на арк. 85 зазначено, що ОСОБА_9 здав 3 пакети на дослідження, слідством не аналізовані та зроблено припущення, що відвідування ОСОБА_9 НІЕКЦ, є доказом того, що саме він возив ОСОБА_17 , яка начебто на відтворені показала саме на цю будівлю, однак згідно показань самої ОСОБА_17 як в судовому засіданні, так і на досудовому слідстві, остання вказувала лише на будівлю цирку, ТЦ «Метро», та те, що зазначену будівлю вона впізнала коли її туди привезли працівники прокуратури. При цьому, згідно показань ОСОБА_8 . 29.01.2010 року ОСОБА_9 дійсно за дорученням ОСОБА_11 відвозив до НІЕКЦ речові докази на експертизу. Слідству заздалегідь було відомо, що ОСОБА_9 був у НІЕКЦ, що фактично і підтвердилось даними журналу. Про вказану будівлю ОСОБА_17 стала зазначати у своїх показаннях після того, як про це стало відомо слідчому прокуратури.
Таким чином, зазначений доказ слідства має не тільки надумані висновки, він насамперед не може бути зіставлений з відтворенням обстановки та обставин події, яке було проведеним з ОСОБА_17 , так як воно було проведено всупереч вимогам кримінально - процесуального закону.
Також ОСОБА_13 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не заперечує той факт, що він у цей день дзвонив ОСОБА_11 з приводу затримання ОСОБА_17 , але згідно роздруківок також достовірно не встановлено, який саме номер належить ОСОБА_11 .
Судом встановлено, що інформація з ЛВ станції Донецьк, згідно якої у січні 2010 року відносно ОСОБА_17 заяв та повідомлень до ЖРЗСП не вносились та інформація ДГУ ГУМВС України в Донецькій області, згідно якої за 2009-2010 роки відносно ОСОБА_17 справи оперативного обліку не заводились, які приняті слідством як докази, є лише припущенням слідства, так як згідно пояснень свідка ОСОБА_51 , та підсудного ОСОБА_52 , вони займалися лише перевіркою інформації.
Слідством в якості доказу прийнято до уваги квитанцію з «Експрес Банку» № 2901-24576 від 29.01.2010 року 16.08 год. про покупку 500 доларів США, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_37 проводила обмін валюти з метою передання у наступному хабара ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , однак зазначена квитанція та її виникнення не було слідством належним шляхом перевірена, у зазначеній квитанції лише мається підпис ОСОБА_37 , яка могла поставити цей підпис і при надані цієї квитанції.
Також в якості доказу, слідством прийнято лист СВБ 4-го віділлу Донецької області № 18/4 від 07.07.2010 року про встановлення шляхом ОРЗ невідомих співучасників злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який не містить жодних підтверджуючих документів яким само чином та шляхом були встановленні зазначені особи.
Суд також вважає, що посадові інструкції обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та прикази про призначення на посади, та переміщення по органах звинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , прикази про звільнення звинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , не можуть виступати як доказ, так як посадові інструкції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 слідством надано не було, а аналогічні посадові інструкції не є документами, які б останні підписували та були ознайомлені зі своїми посадовими обов'язками, тим самим суду не зрозуміло які саме права вони перевищили та якими службовими повноваженнями зловживали.
В ході судового слідства було встановлено грубі процесуальні порушення, а саме протоколи очних ставок за участю ОСОБА_17 і обвинувачуваних ОСОБА_10 (т.2. а.с. 74-78), ОСОБА_9 (т.2 а.с.83-87), ОСОБА_11 (т.2 а.с.105-109)., які лягли в основу обвинувального висновку як докази.
Згідно до ст. 172 КПК України очна ставка проводиться між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності.
В даному випадку суперечливими є раніше надані слідству показання самої потерпілої ОСОБА_17 . В ході проведення очної ставки обвинувачувані ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ніяких показань слідству не давали, але слідчий роз'ясняючи під відеозапис причину проведення очної ставки, зробив припущення, що є не припустимим, про те, що в майбутньому коли вони дадуть показання можливо між ними будуть протиріччя і тому щоб їх заздалегідь усунути він вважає доцільним проведення очних ставок.
Крім того, захист обвинувачуваних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 здійснювали адвокати ОСОБА_53 , ОСОБА_4 і ОСОБА_54 , а обвинувачуваного ОСОБА_11 - захисники ОСОБА_55 і ОСОБА_4 . Однак слідчий, не з'ясувавши думку обвинувачуваних із приводу присутності захисників, почав проведення очної ставки за участю ОСОБА_17 і ОСОБА_9 без захисників ОСОБА_55 і ОСОБА_4 , що підтверджується відео записом слідчої дії. Очну ставку з ОСОБА_10 проведено без участі захисника ОСОБА_54 , очну ставку з ОСОБА_11 проведено без участі захисника ОСОБА_4 . Крім того, слідчим не були роз'яснені права й обов'язки захисників при проведенні очних ставок. У такий спосіб були порушені права обвинувачуваних на захист, оскільки не всі захисники брали участь при проведенні зазначених слідчих дій, та думку обвинувачуваних з цього приводу не було з'ясовано.
В судовому засіданні встановлено, що під час проведення очної ставки між ОСОБА_10 і ОСОБА_17 , остання дала показання, які суперечать раніше даним показанням, після чого слідчим було оголошено про закінчення очної ставки. Роздрукувавши протокол, не надавши обвинувачуваному ОСОБА_10 і його захисникам ознайомитись з протоколом очної ставки, слідчий разом із ОСОБА_17 і протоколом покинув кабінет. Повернувшись через 15 хвилин, відновив очну ставку у зв'язку з тим, що ОСОБА_17 заявила про те, що вона прагне зробити доповнення, після чого остання не просто доповнила, а суттєво змінила свої показання.
Дані обставини підтверджені скаргою захисника ОСОБА_56 , яка була надана начальнику СВ прокуратури Донецької області під час відсутності слідчого й потерпілої і внесеними захистом зауваженнями до самого протоколу із приводу всіх допущених порушень при проведенні очної ставки між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 .
Більш того під час проведення очної ставки слідчим повністю ігнорувався стан здоров'я обвинувачуваного ОСОБА_9 , доти поки його стан не погіршився й на настійну вимогу захисту не була викликана карета швидкої допомоги, що підтверджується довідкою залученої до матеріалів кримінальної справи, у якій лікар швидкої допомоги рекомендує госпіталізацію. У такий спосіб дана очна ставка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства України, тобто слідча дія проведена з особою, що перебувала в нездоровому стані, а саме обвинувачений не міг усвідомлювати в силу свого стану здоров'я, що відбувається в слідчому кабінеті.
Таким чином, дані слідчі дії «очні ставки» проведені в порушенні ст. ст. 43, 44. 45, 48, 65, 66, 142, 143, 172, 173 КПК України, Конституції України, проведені з порушенням вимог КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що протоколи впізнання ОСОБА_17 по фотокартках ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 (т.2 а.с. 40-41, 42-43,44-45, 59-61, 62-65,), а також протоколи впізнання ОСОБА_23 по фотокартках ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , (т.2 а.с. 149-150, 151,152).; протоколи впізнання ОСОБА_37 по фотокартках ОСОБА_12 , ОСОБА_11 (т.3 а.с. 7,8-9,10), які полягли в основу обвинувального висновку, як докази, також складені з порушенням ст. 174 КПК України.
Так, згідно показань даних у судовому засіданні ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_37 встановлено, що після проведених впізнань по фотокарткам їм стали нібито відомі учасники злочину, вчиненого відносно ОСОБА_17 , а також їх анкетні дані.
Крім того, вказані особи пояснили суду, яким чином слідчий ОСОБА_49 пред'являв їм фото для впізнання. Всі троє пояснили, що ніяких понятих в кабінеті не було, фотокартки форматом 10х13 або 9х13 були розкладені на столі, їх було близько 10 штук, вони не були пришиті до протоколу, або аркушу паперу, а просто перебували на столі. Перед проведенням впізнання по фотокарткам їх попередньо ніхто не допитував по опису осіб та по ознаках, за якими вони можуть їх впізнати. Крім того, свідок ОСОБА_23 пояснив, що на всіх слідчих діях і на впізнанні, в тому числі, він перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_49 пояснив, що фотокартки йому були надані співробітниками ВБ, які супроводжували справу, при цьому вони до складу СОГ включені не були. Анкетні дані осіб на фото йому повідомили також працівники ВБ, вони були написані на зворотній стороні фото, або на окремому аркуші паперу, точно не пам'ятає. Фотографії були вилучені з паспортних столів з Ф.1.
Також пояснив, що через те що фото були більших розмірів, працівники ВБ самостійно їх зменшували шляхом ксерокопії, через це пред'являв на впізнання ксерокопії в зменшеному виді, не прошивав, тому що в цьому не було необхідності. Вивчаючи дані протоколи впізнання, було встановлено, що жоден протокол впізнання не містить фотокарток, є тільки ксерокопії невстановленого походження і поганої якості, особи на даних ксерокопіях мають явні відмінності як фізіологічно, так і візуально, деякі з них явно у форменому одязі, що дає навідні дані для особи, що пізнає. При цьому жоден з впізнаючих не пояснював у своїх показаннях, що злочинці були у форменому одязі. Крім того, в матеріалах кримінальної справи відсутні матеріали які б достоменно свідчили про шлях виникнення фотокарток у справі і встановлення анкетних даних осіб на фотокартках.
Таким чином, дані слідчі дії, такі як, «впізнання особи по знімках», проведені сідчим з порушенням ст. ст. 65 ,66, 174, 176 КПК України.
Судом також встановлено, що досудовим слідством не виконанні вказівки Київського районного суду міста Донецька та Апелляційного суду Донецької області надані при повернені справи на додаткове розслідування. Зокрема досудовим слідством, не виконані вказівки судів в частині прийняття правильного процесуального рішення відносно ОСОБА_37 та ОСОБА_25 .
Сторона обвинувачення посилається на те, що слідчий або прокурор на підставі ч.3 ст. 369 КК України, ст.ст. 99, 130 КПК України має право самостійно звільнити від відповідальності хабародавця, якщо щодо нього мало місце вимагання хабара або він після давання хабара добровільно про те заявив.
Так, з метою встановлення осіб, які давали хабара, та доведенності зв'язку між злочинами досудовим слідством необхідно було порушити кримінальну справу відносно останніх, після чого провести слідство, а потім винести постанову про звільнення їх від кримінальної відповідальності.
Однак згідно існуючих документів в матеріалах справи слідство прокуратури ігнорувало законний та процесуальний порядок, і тим самим виключило зв'язок між злочинами. Якщо не має осіб які давали хабара, відповідно, не має в діях ОСОБА_13 посібництва у хабарі, і відповідно у всіх інших обвинувачених відсутній мотив, а саме в отриманні грошей.
Посилання досудового слідства на те, що звинувачення може ґрунтуватись на власних виводах на непрямих даних та у формі пред'явленого звинувачення, у якому вказано необхідні данні про обставини в скоєному золочені, на скільки вони відомі слідству (обвинувальний висновок а.с.40) не допустимо, так як особа може звинувачуватись лише на достовірних, законних, належних, об'єктивних, прямих (а не непрямих) достатніх доказах, у сукупності не протиречивих один одному.
За таких обставин, аналізуючи усі фактичні дані, отримані в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що по справі допущена суттєва неповнота та неправильність досудового слідства, порушення норм кримінально-процесуального права, та у разі встановлення у судовому засіданні неповноти, неправильності досудового слідства при неможливості усунути їх у судовому засіданні, відповідно до ст. 281 ч.1 КПК України справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства яке регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» в таких випадках справа підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення в порушення вимог ст.22 та ст. 64 КПК України не були досліджені або були поверхово і однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання захисників підсудних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині повернення справи на додаткове розслідування підлягає задоволенню, так як неповнота досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні і для цього необхідно провести ряд слідчих дій, з метою усунення порушень, та встановлення об'єктивних доказів вини підсудних.
Відповідно до ч.2 ст. 246 КПК України, за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий. За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
Відповідно до ч.1 ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до ст. 67 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд, прокурор, слідчий або особа, яка провадить дізнання, не оцінює порядку збирання та подання доказів компетентним органом іноземної держави при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу, розслідуванні кримінальної справи, переданої в Україну в порядку перейняття кримінального переслідування, або в ході діяльності міжнародної слідчої групи. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.
Згідно з статтею 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання захисників підсудних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_57 в частині визнання протоколів впізнання ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_16 (том 2, а.с. 40-41,42-43,44-45,59-61,62-65), протоколів впізнання ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_31 (том 2 а.с. 149-150,151,152) та протоколів впізнання ОСОБА_12 , ОСОБА_11 за фотографіями, проведеними з ОСОБА_32 (том 3 а.с. 7,8-9,10), протоколів очних ставок за участю ОСОБА_16 та обвинувачених ОСОБА_10 (том 2 а.с. 74-78), ОСОБА_18 (том 2 а.с. 83-87), ОСОБА_11 (том 2 а.с. 83-87), як недопустимих доказів, зібраних з порушеннями норм закону та виключення їх з матеріалів кримінальної справи, а також виключення відеозапису, наданого адвокатом ОСОБА_33 з числа доказів, шляхом видалення з матеріалів кримінальної справи диска з відеозаписом, протоколу його огляду, транскрипції та постанови про долучення у якості речового доказу (том 5 а.с. 186-187, 188), не підлягає задоволенню, оскільки КПК України не передбачено такої процесуальної дії, як виключення з числа доказів, фактичних даних, на підставі яких орган досудового слідства встановив наявність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка скоїла це діяння та інші обставини, які мають значення, оцінку доказам суд дає за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом при ухваленні вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 22, 246 КПК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» № 2 від 11.02.2005 року, -
Клопотання захисників підсудних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України, ОСОБА_58 , у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 27 ч.5, 365 ч.2 , 364 ч.3 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч.2 , 27 ч.5 , 369 ч.1 КК України повернути прокурору Донецької області для організації проведення додаткового досудового слідства.
Запобіжний захід підсудним ОСОБА_8 , ОСОБА_59 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 залишити попередній - підписка про невиїзд.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
На постанову протягом семи діб з моменту її винесення може бути принесена Апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області, через Київський районний суд міста Донецька.
Суддя Київського районного
суду міста Донецька ОСОБА_1