Справа № 22-ц/793/1189/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : на ухвалу Мазай Н. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Василенко Л. І.
16 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоВасиленко Л. І.
суддівПодорога В. М. , Бородійчук В. Г.
при секретаріБражнюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товаритство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним,
19 березня 2014 р. представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до СФГ «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним.
Одночасно з позовною заявою представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № I -ЧР-016263 виданого 10 липня 2001 року, він є власником земельної ділянки площею, 2000 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області.
Користуючись передбаченими законодавством України правами, ним укладений договір оренди земельної ділянки з ТзОВ «Жильнельфа Вельє» в особі директора Дяченко І.І., що діяв на підставі Статуту.
В березні 2014 року позивачу стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № I -ЧР-016263 виданого 10 липня 2001 року площею, 2000 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області укладений між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна».
Позивач вважає, зазначений договір оренди земельної ділянки недійсний з моменту його вчинення, в зв'язку з тим, що він не підписував договір оренди земельної ділянки з СФГ «Нова Україна» та не уповноважував інших осіб на підписання даного договору.
Крім того зі змісту договору оренди земельної ділянки вбачається, що в ньому відсутні істотні умови такі як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч. 2 ст.15 Закону «Про оренду землі».
Позивач просив визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № I -ЧР-016263 виданого 10 липня 2001 року площею, 2000 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», зареєстрованого в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції в Черкаській області. Скасувати державну реєстрацію зазначеного договору та зобов'язати СФГ «Нова Україна», повернути ОСОБА_6 окреслену земельну ділянку.
19 березня 2014 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, одночасно з позовною заявою, подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій зазначив, що не вжиття судом заходів забезпечення позову призведе до істотного порушення майнових прав та інтересів позивача та третьої особи.
Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ «Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі вчиняти дії щодо користування зазначеною земельною ділянкою, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області суду від 24 березня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду від 24.03.2014 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, та постановити нову якою задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд виходив з того, що позивачем не доведено той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по справі, що вжиття заходів забезпечення позову саме таким шляхом, який зазначено в заяві позивача, не порушить прав, свобод та інтересів будь-яких інших осіб, які є сторонами у справі, не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Судова колегія вважає, що районний суд розглядаючи заяву про забезпечення позову відповідно до вимог закону, який регламентує її розгляд, повно і всебічно дослідив і оцінив викладені в ній обставини та надані докази.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, яка визначає підстави для забезпечення позову, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розі справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення суду може бути постановлено тільки у відповідності заявлених позовних вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно до роз'яснень викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У приведеній Постанові також зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 звертаючись в суд з позовом до СФГ «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Жильнельфа Вельє» просив визнання недійсним правочин з моменту його вчинення, а саме договір оренди земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № I -ЧР-016263 виданого 10.07.2001 р. площею, 2000 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», зареєстрований в Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції в Черкаській області, скасувати державну реєстрацію зазначеного договору та зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути йому окреслену земельну ділянку.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № I -ЧР-016263 виданого 10.07.2001 року, він є власником земельної ділянки площею, 2000 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області. Ним укладений договір оренди земельної ділянки з ТзОВ «Жильнельфа Вельє», проте в березні 2014 року йому стало відомо, що у Реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди, на належну йому земельну ділянку, між ним - ОСОБА_6 та СФГ «Нова Україна», який він не підписував у зв'язку з чим і просив визнати його недійсним.
Як вбачається із контрольного провадження справи, позивачем в підтвердження заявлених вимог не надано доказів того, що відповідач має можливість утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній цивільній справі.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду відносно того, що вимога, за обставин, викладених в заяві про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу СФГ «Нова Україна» та будь-яким іншим третім особам, які діятимуть від імені чи в інтересах СФГ « Нова Україна» до набрання законної сили рішення суду по справі, вчиняти дії щодо користування зазначеною в заяві земельною ділянкою площею 2,000 га, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі, але не тільки: збирати врожай, боронувати, дискувати, культивувати, орати, сіяти, вносити будь-які мінеральні чи органічні добрива, засоби захисту рослин, здійснювати охорону тощо до вирішення спору по суті, є передчасною та такою, що суперечить вимогам Конституції України.
За вказаних обставин, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу з додержанням вимог діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.
Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :