Справа № 22-ц/793/634/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Колода Л. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко Н. І.
02 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменко Н. І.
суддів Качан О. В. , Скіць М. І.
при секретарі Яремич В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Літовкіної Лідії Віталіївни на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
17 грудня 2013 року позивач звернулася до суду із позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Черкаси померла її мати ОСОБА_8. Після її смерті позивачка, у встановлений законом термін, подала заяву про прийняття спадщини. У Другій Черкаській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа. Після смерті її матері залишилося спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_2, загальною площею 75,4 кв.м. та гараж, загальною площею 46,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1. Позивачка вважає, що вона має право на отримання цього спадкового майна у власність. Однак, звернувшись до нотаріальної контори для отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину з'ясувалося, що при житті спадкодавцем в БТІ були оформлені не всі документи для реєстрації права власності у встановленому законом порядку. Саме тому нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори винесено постанову про нотаріальну відмову та запропоновано звернутися для визнання права на спадщину в судовому порядку.
Крім неї за оформленням спадщини після померлої ОСОБА_8 ніхто не звертався. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Вважає, що вона, ОСОБА_7, донька померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8, має всі юридичні підстави на визнання за нею право власності, в порядку спадкування, на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 75,4 кв.м. та гараж, загальною площею 46,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1., в зв'язку з чим просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на вищевказане спадкове майно.
Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 січня 2014 року позовні вимоги задоволені повністю.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її матері ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року - квартиру АДРЕСА_2 та гараж, площею 46,8 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині визнання права власності на гараж розташований в АДРЕСА_1, представник Черкаської міської ради - Літовкіна Л.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, ухвалення з порушенням норм матеріального права, просить частково скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 січня 2014 року та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті матері, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстрована та проживає, гаражем по АДРЕСА_1 користується та підтримує його в належному стані. На думку районного суду, відсутність правовстановлюючих документів на гараж, не є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки на день, коли спадкодавець отримувала дозвіл на його встановлення, існував порядок надання дозволу. Тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.
З такими висновками суду повністю погодитись не можна виходячи з наступного.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_2, загальною площею 75,4 кв.м. та гараж, загальною площею 46,8 кв.м., розташований в АДРЕСА_1.
Згідно витягу зі спадкового реєстру № 35300916 від 08.10.2013 року у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі відкрита спадкова справа, спадкодавцем є ОСОБА_8. Право власності ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_2, підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 6731, виданим 15.06.1994 року органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси.
Рішенням виконавчого комітету Придніпровського районної ради народних депутатів м. Черкаси від 25.10.1985 року № 457 було надано дозвіл ОСОБА_8, інваліду 2 групи на розміщення індивідуального гаража, без права обладнання в ньому підвалу та оглядової ями у дворі житлового будинку по АДРЕСА_3. 10.10.2013 року КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» був виготовлений технічний паспорт на гараж по АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 3497.
ОСОБА_7, як спадкоємець після смерті ОСОБА_8, звернулася до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 та гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Фіщук С.О. була винесена постанова про нотаріальну відмову, відповідно до якої причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність у ОСОБА_7 правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого 02.11.1964 року міським ЗАГС м. Єнакієво, Донецької області ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_8, актовий запис № 1083, тобто є спадкоємицею першої черги за законом. Інші спадкоємці відсутні.
Відповідно до вимог ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Оскільки ОСОБА_8 заповіт не склала, ОСОБА_7 є спадкоємцем за законом першої черги спадкування відповідно до ст. 1261 ЦК України.
Відповідно до ст. 321, 328 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимоги позивачки про визнання права власності на - квартиру АДРЕСА_2 і це не оспорюється відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання права власності за позивачкою на гараж, площею 46,8 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відсутність правовстановлюючих документів на гараж, не є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, оскільки на день, коли спадкодавець отримувала дозвіл на його встановлення, існував порядок надання дозволу. Зокрема, згідно рішення виконавчого комітету Придніпровського районної ради народних депутатів м. Черкаси від 25.10.1985 року № 457 було надано дозвіл ОСОБА_8, інваліду 2 групи на розміщення індивідуального гаража, без права обладнання в ньому підвалу та оглядової ями у дворі житлового будинку по АДРЕСА_3 і інші документи не вимагалися.
Однак, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки судом першої інстанції не враховано наступне.
Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Вимогами ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
В матеріалах справи відсутні відомості, щодо прийняття відповідачем рішення щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_3, про це стверджує і відповідач.
З урахуванням положення ч. 7 ст. 376 ЦК України та відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову визнається за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, при якому не порушуються права інших осіб.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що критеріями самочинного будівництва є: будівництво на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, будівництво, здійснене без дозволу або проекту, будівництво, здійснене з порушенням норм і правил.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 09 вересня 2009 року «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 05 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 02 червня 2011 року. Законам України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у встановленому законом порядку земельна ділянка для будівництва гаража у 1985 році інваліду 2 групи ОСОБА_8 не виділялась.
Відповідно до рішення Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси від 25.10.1985 року №457 (а.с. 10) ОСОБА_8, як інваліду 2 групи, був наданий дозвіл на розміщення індивідуального гаража, без права обладнання в ньому підвалу і оглядової ями в дворі житлового будинку по АДРЕСА_3.
В обґрунтування надання ОСОБА_8 даного дозволу, виконавчий комітет послався на постанову КМ УРСР від 02.07.1962 року №778 «Про заходи по впорядкуванню утримання легкових автомобілів і мотоциклів, що знаходяться в особистій власності громадян Української РСР» в п. 4 якої зазначено, що виконком в разі необхідності має право надати дозвіл інвалідам, які мають мотоколяски або автомашини з ручним управлінням і за станом здоров'я не можуть користуватися відкритими стоянками, утримувати належні їм мотоколяски і автомобілі у дворах жилих будинків з додержанням санітарних і протипожежних норм, що не є підставою для надання дозволу для будівництва.
Отже, позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, на якій збудований гараж, належним чином надавалась її матері для будівлі гаража. Не вирішувалось питання про надання їй цієї земельної ділянки у користування і після здійснення будівництва.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості про звернення до компетентних державних органів із заявою про узаконення самовільної забудови.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на вищевикладені обставини і безпідставно задовольнив позовні вимоги щодо визнання права власності на самочинно збудований гараж розташований на земельній ділянці, що у встановленому порядку ОСОБА_8 не надавалася.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги позивача про визнання права власності на гараж розташований в АДРЕСА_1 підлягає зміні шляхом відмови в задоволенні даної вимоги позивача.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Черкаської міської ради - Літовкіної Лідії Віталіївни - задовольнити.
Рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - змінити, скасувавши його в частині задоволення позовної вимоги позивача про визнання права власності на гараж та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:
В задоволенні вимоги позивача про визнання права власності на гараж розташований в АДРЕСА_1 - відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :