27 травня 2014 р.Справа № 524/1942/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2014р. по справі № 524/1942/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
05.03.2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі по тексту - ВПВР УДВС ГУЮ в Полтавській області), за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (далі по тексту - УПФУ в м. Кременчуці), в якому просив суд визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни про закінчення виконавчого провадження № 35335428 незаконною та скасувати її; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відновити виконавче провадження № 35335428 за виконавчим листом № 2а- 13130/11, виданий 08.11.2012 року Автозаводським районним судом м. Кременчука.
Постановою Автозаовдського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2014 року по справі № 524/1942/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови державного виконавця - задоволено частково.
Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни від 27.05.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 35335428 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-13130/11, виданого 08.11.2012 року Автозаводським районним судом м.Кременчука.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Третя особа, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаовдського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2014 року по справі № 524/1942/14-а та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Зазначив, що УПФУ в м. Кременчуці згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.2012 року проведено перерахунок держаної та додаткової пенсій ОСОБА_1 у розмірі 32226,11 грн., про що повідомлено Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, однак виплату не проведено у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету. Вважає, що відсутність коштів для проведення виплат за рішенням суду на користь ОСОБА_1 є поважною причиною виконання вимог органу державної виконавчої служби, у зв'язку з чим, підстави для накладення державним виконавцем на УПФУ в м. Кременчуці штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності, відсутні. Стверджує, що Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення суду. З огляду на викладене, зазначив, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.05.2013 року прийнята відповідачем правомірно, та не вбачає підстав для її скасування.
Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року замінено відповідача по справі - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області - на належного відповідача - управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання позивача та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх представників, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 20.07.2011 року по справі № 1601/2а-13130/11 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області про визнання неправомірною відмови у проведенні перерахунку державної пенсії (основної та додаткової), покладення обов'язків проведення перерахунку та виплати пенсії.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області в перерахунку йому пенсій по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області провести йому з 14 грудня 2010 року по 14 червня 2011р. перерахунок щомісячної основної державної пенсії по інвалідності, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області провести йому з 14 грудня 2010 року по 14 червня 2011 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат.
Постанову звернуто до негайного виконання.
На виконання вказаного рішення суду Автозаводським районним судом м.Кременчука було видано виконавчий лист № 2а-13130/11 від 08.11.2012 року, який перебував на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.
27.05.2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Пецяк Л.В. на підставі п.11 ч.1 ст. 49, п. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 2а-13130/11, виданого 08.11.2012 року Автозаводським районним судом м.Кременчука, з посиланням на те, що державним виконавцем вжито вичерпних заходів примусового виконання рішень, визначених статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.4-5).
Не погодившись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження не перевірено поважності причин невиконання судового рішення УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці (правонаступником якого є третя особа по справі), та не вжито вичерпних заходів щодо виконання судового рішення на користь ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2011 р. по справі № 1601/2а-13130/11 щодо зобов'язання УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці здійснити перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсій набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2012 року, однак виконана не була.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як свідчать письмові докази, державним виконавцем не вжиті вичерпні заходи щодо виконання постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2011 р. по справі № 1601/2а-13130/11.
З матеріалів справи вбачається, постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-13130/11, виданим Автозаводським районним судом Полтавської області на виконання постанови від 20.07.2011 року, прийнята державним виконавцем з посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв'язку з поверненням виконавчого документа до суду через неможливість виконання рішення без участі боржника, тобто, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ (ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Частинами 1 та 2 статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п.11 ст.49 даного Закону.
Слід відмітити, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції України Пецяк Л.В., зважаючи на поважність причин невиконання Управлінням Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці рішення суду, яке набрало законної сили, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до вказаних суб'єкту владних повноважень санкцій, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження" у вигляді накладення штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Так, фахівцем відповідача було зазначено, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу Державного бюджету України на 2012 рік.
Згідно з листом боржника від 24.12.2012 року № 3060, наданого до відділу, стягувачу розпорядженням № 163727/10 здійснено відповідний перерахунок на суму 32226,11 грн., виплати по рішенню суду не проведені у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового ресурсу бюджету.
З урахуванням вищенаведеного, фахівцем відповідача зроблено висновок про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, у зв'язку з чим виконавче провадження закінчено з посиланням на п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.4-5).
Колегія суддів вважає такий висновок відповідача передчасним та необґрунтованим, виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", відповідно до яких норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2012 рік, оскільки у позивача право на отримання перерахованої суми державної та додаткової пенсій виникло у 2011 році - з прийняттям постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.07.2011 року по справі № 1601/2а-13130/11, яка підлягала негайному виконанню як така, що прийнята в порядку скороченого провадження, тобто, до вступу в дію Закону України від 22.12.2011 р. "Про Державний бюджет України на 2012 рік".
Колегія суддів зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник (УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці) не звертався.
Не надано суду боржником і доказів вжиття будь-яких інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, а також не вказано інших причин, які б перешкоджали виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1
Також, слід вказати, що державним виконавцем не перевірено виконання УПФУ в м. Кременчуці рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.07.2011 року по справі № 1601/2а-13130/11 хоча б в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій, оскільки в матеріалах справи відсутні копії відповідних розпоряджень або довідок УПФУ в м. Кременчуці на підтвердження нарахування позивачеві зазначених виплат.
Колегія суддів зауважує, що в оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження відсутні вказівки на те, що нараховані позивачеві кошти будуть виплачені в подальшому, та про надіслання боржником звернень для виділення коштів до органів Державної казначейської служби або до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.
УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці), що виступає боржником у спірному виконавчому провадженні, посилаючись на відсутність відповідного фінансового ресурсу бюджету як на поважну причину невиконання судового рішення, жодних доказів відсутності коштів для виплати позивачеві державної та додаткової пенсій за період з 14.12.2010 року по 14.06.2011 року державному виконавцю не надав, у зв'язку з чим висновок останнього про наявність поважних причин невиконання судового рішення, є передчасним та необґрунтованим.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність грошових коштів у УПФУ в м. Кременчуці є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена наступного бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах, в той час як повернення виконавчого документа суду, у відповідності до ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на відміну від повернення виконавчого документа стягувачеві, не зупиняє строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який становить 1 рік.
Тобто, позивач навіть після усунення перешкод для виконання судового рішення буде позбавлений можливості отримати грошові кошти, належні йому за постановою суду, в зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Отже, УПФУ в м. Кременчуці не надав відповідачеві доказів здійснення дій, спрямованих на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2011 р. у встановленому законом порядку.
Також, відповідачем не було вжито заходів до виконання рішення, передбачених ст.89 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не накладено на боржника штрафу та направлення подання (повідомлення) до правоохоронних органів про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у спірних правовідносинах Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", законодавчо не передбачались бюджетні призначення для взяття зобов'язань по судових рішеннях щодо перерахунку виплаченої державної та додаткової пенсій особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова від 16.04.2014 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 35335428 прийнята відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.04.2014р. по справі № 524/1942/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.
Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.