Справа: № 2а-5929/11 Головуючий у 1-й інстанції: Смага С.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
28 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Собківа Я.М.
суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення нарахування недоплаченого щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни,-
Позивачі звернулися до Семенівського районного суду Чернігівської області із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області, в якому просили визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті їм щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дітям війни у розмірі значно нижчому, ніж визначеному статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати УПФУ в Семенівському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату недоотриманих ним сум щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року зазначений адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Зобов»язано управління пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії і виплатити за період: ОСОБА_2 з 17.07.2010 р. по 11.01.2011р., ОСОБА_3 з 17.07.2010 р. по 16.12.2010р., ОСОБА_4 з 17.07.2010 р. по 21.12.2010 р., ОСОБА_5 з 19.07.2010 р. по 09.12.2010 р., ОСОБА_6 з 19.07.2010 р. по 15.12.2010 р., ОСОБА_7 з 19.07.2010.р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_8 з 17.07.2010 р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_9 з 01.09.2010 р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_10 з 01.09.2010 р. по 03.12.2010 р., ОСОБА_11 з 03.09.2010 р. по 26.01.2011 р., ОСОБА_12 з 03.09.2010 р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_13 з 03.09.2010 р. по 05.01.2011 р., ОСОБА_14 з 03.09.2010 р. по 28.01.2011 р, ОСОБА_15 з 10.09.2010 р. по 13.12.2010 р., ОСОБА_16 з 10.09.2010 р. по 07.02.2011 р., ОСОБА_17 з 11.09.2010 р. по 08.02.2011 р., ОСОБА_18 з 14.09.2010 р. по 17.02.2011 р., ОСОБА_19 з 14.09.2010 р. по 14.03.2011 р., ОСОБА_20 з 27.07.2010 р. по 20.12.2010 р., ОСОБА_21 з 23.09.2010 р. по 24.01.2011 р., ОСОБА_22 з 23.09.2010 р. по 14.03.2011 р., ОСОБА_23 з 29.09.2010 р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_24 з 18.09.2010 р. по 30.12.2010 р., ОСОБА_25 з 25.08.2010 р. по 20.12.2010 р., ОСОБА_26 з 20.07.2010 р. по 17.12.2010 р., ОСОБА_27 з 20.07.2010 р. по 22.12.2010 р., ОСОБА_28 з 18.07.2010 р. по 16.12.2010 р., ОСОБА_29 з 03.08.2010 р. по 29.12.2010 р., ОСОБА_30 з 03.08.2010 р. по 29.12.2010 р., ОСОБА_31 з 03.08.2010 р. по 15.12.2010 р. в ромірі 30% мінімальної пенсії за віком,відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,з урахуванням фактично сплачених сум у цей період,здійснивши відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні вимог його позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції позивачами не оскаржується, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для перегляду зазначеного рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 1832 КАС України.
Згідно абаз. 4, п. 8 ст. 1832 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів вважає, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами на основі наявних у справі доказів у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивачів щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум щомісячного підвищення до пенсії, як дітям війни у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за останні шість місяців 2010 року, є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено право на отримання такої доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачі мають статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітини війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачу нарахування та виплата доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснювалися не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивачі звернулися до суду з позовом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, відповідач за останні шість місяців 2010 року проводив нарахування та виплату щомісячного державного 30-відсоткового підвищення до пенсії позивачам як дитині війни у розмірі значно нижчому, ніж встановлено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про задовлення позову в цій частині колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Згідно ч. 10 статті 1832 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 22 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю.Ключкович І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ключкович В.Ю.
Петрик І.Й.