Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
29 травня 2014 р. № 820/8681/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій неправомірними та стягнення суми ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати дії Харківського обласного військового комісаріату, щодо не виплати позивачу витрат на службові відрядження, - неправомірними;
- стягнути з Харківського обласного військового комісаріату 532,61 грн. витрат, понесених позивачем на службові відрядження.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідно до наказу військового комісаріату ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.12.2013 р. №296 у період з 26.12.2013р. по 28.12.2013р. позивача було направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_1 , для виконання службових обов'язків. У відрядженні позивач перебував за власний рахунок. Сума заборгованості за вказане службове відрядження складає 532,61 грн. Рапортом від 22.04.2014 року №2110, 27.04.2014 року позивач звертався до командування ІНФОРМАЦІЯ_1 для відшкодування витрат на службові відрядження, але листом від 28.04.2014р. №101Ю було повідомлено, що з позивачем не було проведено розрахунків у зв'язку відсутністю коштів та кошторисних призначень для оплати витрат на службові відрядження у 2013 році. Вказана заборгованість відповідачем самостійно не сплачена.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, подав заяву про розгляд справи за своєю відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою від 18.04.2014 року №150/вос.
Як встановлено з матеріалів справи, на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.12.2013 р. №296 ОСОБА_1 у період з 26.12.2013 року по 28.12.2013 року було направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_1 .
Позивач, 27.04.2014 року звернувся з рапортом від 22.04.2014 р. до військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату заборгованості по витратам на службові відрядження до військової частини НОМЕР_1 за період з 26.12.2013 р. по 28.12.2013 р. в сумі 532,61 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рапорту №2110 від 22.04.2014 року.
Листом від 28.04.2014 року №101 ю за підписом начальника відділу фінансового та соціального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було повідомлено про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не було проведено розрахунків з позивачем за службові відрядження у зв'язку відсутністю коштів та кошторисних призначень для оплати витрат на службові відрядження у 2013 році (а.с.4).
Згідно аб.2 п.37 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 548-XIV військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до с.2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до ч.6 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02.02.2011 №98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.
Згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011року №530 визначено, що службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.
Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.
Відповідно до п.1.13 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011року №530 визначено, що військовослужбовцю перед вибуттям у відрядження видається аванс у межах сум, передбачених на виплату добових та відшкодування витрат на проїзд та наймання житлового приміщення. Після повернення з відрядження військовослужбовець зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем повернення до місця проходження військової служби, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню військовослужбовцем до каси або зарахуванню на відповідний рахунок військової частини. Разом із звітом подаються посвідчення про відрядження, оформлене в установленому порядку, і оригінали документів, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.
Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що не виконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати суми витрат на службові відрядження, відшкодування якої передбачено діючим законодавством, призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, чим порушують вимоги чинного законодавства, а тому, суд вважає дії Харківського обласного військового комісаріату, щодо не виплати позивачу витрат на службові відрядження неправомірними.
Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, загальна сума витрат, понесених позивачем на службові відрядження відповідачем не сплачена та складає 532,61 грн., отже, позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та стягнення суми - задовольнити.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо не виплати ОСОБА_1 витрат на службові відрядження неправомірними.
Стягнути з Харківського обласного військового комісаріату 532.61 грн. (п'ятсот тридцять дві гривні 61 копійка) витрат, понесених ОСОБА_1 на службові відрядження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Д.В.Бездітко