ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9855/14 26.05.14
За заявою Міністерства охорони здоров'я України
до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика"
про: вжиття запобіжних заходів
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від заявника: Мовіле О.С. за довіреністю № 14.02/08 від 05.03.2014 р.
від особи, щодо якої просили вжити запобіжні заходи: Сахненко Т.В. за довіреністю № б/н від 22.04.2014 р.
ОБСтАВИНИ СПРАВИ:
22.05.2014 р. Міністерство охорони здоров'я України (надалі - заявник) в порядку ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4 Господарського процесуального кодексу України звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття запобіжних заходів № 14.02-01/96 від 20.05.2014 р. (надалі - заява).
Відповідно до вказаної заяви заявник просить суд винести ухвалу шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Судом встановлено, що заяву про вжиття запобіжних заходів подано з додержанням вимог, викладених у частинах 1, 2 статті 43-3 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. заяву Міністерства охорони здоров'я України про вжиття запобіжних заходів призначено до розгляду на 26.05.2014 р. о 12:10 год.
В судове засідання, призначене на 26.03.2014 р., з'явились представники заявника та особи, щодо якої просили вжити запобіжні заходи.
Представник особи, щодо якої просили вжити запобіжні заходи, усно заперечував проти задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів, оскільки особа, щодо якої просили вжити запобіжні заходи, вживає всі залежні від неї заходи, спрямовані на повне виконання умов договорів, укладених із заявником.
Розглянувши заяву про вжиття запобіжних заходів та додані до неї документи, заслухавши пояснення представників заявника та особи, щодо якої просили вжити запобіжні заходи, суд
Заявник звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Вищезазначена заява мотивована невиконанням Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Практика" (особа, щодо якої просили вжити запобіжні заходи) умов договорів на закупівлю товарів за державні кошти № 188Т/325/21-24 від 18.11.2013 р. та № 206Т/371/21-24 від 23.12.2013 р., укладених між вказаним товариством та Міністерством охорони здоров'я України, в частині поставки автомобілів швидкої допомоги (надалі - товар).
Заявник зазначив, що Міністерством охорони здоров'я України у 2013 році за бюджетною програмою КПКВК 2301380 "Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) для закладів охорони здоров'я" було проведено торги на закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги, укладено з Постачальником - Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Практика" та оплачено договори на закупівлю товарів за державні кошти № 188Т/325/21-24 від 18.11.2013 р. та № 206Т/371/21-24 від 23.12.2013 р.
Згідно з умовами укладених договорів та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2014 р. № 135 "Про затвердження графіка поставки автомобілів швидкої медичної допомоги" постачальник повинен передати закуплені автомобілі швидкої медичної допомоги до 25 березня 2014 р. та до 30 березня 2014 р. на суму здійсненої попередньої оплати.
Як стверджує заявник, Міністерство охорони здоров'я України виконало умови вказаних договорів в частині оплати товару в повному обсязі, а саме: здійснило попередню оплату на суму 183 808 500,00 грн. 25 грудня 2013 року та попередню оплату на суму 583 334 000, 00 грн. 30 грудня 2013 року, а всього на загальну суму 767 142 500,00 грн.
Постачальник на виконання умов вказаних договорів передало до ДУО "Політехмед", як Уповноваженому Підприємству згідно з умовами договорів, 846 автомобілів швидкої медичної допомоги, у тому числі 41 типу "А2" (за договором № 206Т/371/21-24 від 23.12.2013 р.), 686 типу "В" та 143 типу "С" (за договором № 188Т/325/21 -24 від 18.11.2013 р.).
Натомість, станом на 24.04.2014 р. залишаються неприйнятими від Постачальника 313 автомобілів швидкої медичної допомоги, у тому числі 62 типу "А2", 227 типу "В"
Заявник також стверджує, що станом на 24.04.2014 року за вже поставлені Постачальником з порушенням графіку поставки автомобілів швидкої медичної допомоги типу "В" у кількості 131 од. (110 од. поставлено 01.04.14, 4 од. поставлено 04.04.14, 1 од. 15.04.14, 16 од. 18.04.14), ПрАТ "НВО "Практика" нарахована пеня у сумі 278 635,50 грн., та автомобілів типу "С" у кількості 142 од. (80 од. поставлено 14.04.14, 45 од. 15.04.14, 9 од. 16.04.14, 5 од. - 18.04.24, З од. - 22.04.14) нарахована пеня у сумі 1 768 180, 00 грн. Загальна сума нарахованої становить 2 046 815,50 грн.
Заявник також зазначив, що згідно з умовами укладених договорів, за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) товару. За розрахунком заявника, станом на 24.04.2014 р. тільки сума штрафу за непоставлений товар становить 12 573 015,00 грн.
Окремо заявник зазначив, що згідно накладних на повернення від 02.04.2014 р. № 3 та № 4, у зв'язку із відсутністю необхідної документації, Постачальнику повернено автомобілі швидкої допомоги - 62 од. типу "А2", 16 од. типу "В". Таким чином, зазначені автомобілі є такими, що не відповідають вимогам, встановленим тендерною документацією та умовам відповідного договору.
Заявник вказав, що за наявною інформацією (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37836090), у проваджені Господарського суду Київської області розглядається справа № 911/966/14 за позовом ПрАТ "НВО "Практика" до ТОВ "ВіДі Авеню" про зобов'язання виконати умови договору, зокрема, здійснити поставку 245 автомобілів швидкої допомоги.
Таким чином, на думку заявника, є підстави вважати, що Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Практика" (особа, щодо якої просили вжити запобіжні заходи) не в змозі виконати умови договорів про здійснення закупівель за державні кошти, а зазначені ним у заяві обставини можуть спричинити втрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах, а також невиконання бюджетної соціальної програми - поставки автомобілів швидкої допомоги для закладів охорони здоров'я, що призведе до негативних наслідків та, в свою чергу, порушує права заявника як сторони вищевказаних договорів, так і як головного органу в системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я.
За наведених обставин заявник вважає, вжиття заходів забезпечення позову необхідно для унеможливлення відчуження/виведення активів Постачальника, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення стягнення вищезазначеної суми коштів.
Відповідно до ст. 43-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.
Отже, заяву про вжиття запобіжних заходів може подати особа, яка:
а) має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою;
б) має підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення.
Таким чином, до подання заяви про вжиття запобіжних заходів особу спонукає її суб'єктивне уявлення про те, що в майбутньому може бути утруднене чи унеможливлене подання до суду доказів, або суб'єктивне уявлення про порушення чи загрозу порушення її права.
Запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи реальності виконання рішення суду.
Ефект запобіжних заходів досягається завдяки несподіваності цих заходів для порушника прав заявника.
Відповідно до ст. 43-2 ГПК України запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Перелік запобіжних заходів, які може застосовувати суд, є вичерпним і розширенню не підлягає. Така ж думка наведена і у п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суд України від 20.04.2007 р. № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів".
Здійснюючи розгляд заяви Міністерства охорони здоров'я України про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, судом були враховані наступні рекомендації, надані господарським судам у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12).
У п. 12 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 3 ГПК заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43 1 ГПК, а за змістом пункту 5 частини першої статті 43 3 і частини третьої статті 43 4 ГПК - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу.
Згідно п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12, у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи;
наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК;
імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 ГПК;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Заявник стверджує, що його права порушені Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Практика", оскільки останнє не виконало умов договорів на закупівлю товарів за державні кошти № 188Т/325/21-24 від 18.11.2013 р. та № 206Т/371/21-24 від 23.12.2013 р. в частині поставки автомобілів швидкої допомоги, а саме: автомобілі поставлені частково, частина автомобілів станом на 24.04.2014 р. залишається не поставленою (при цьому визначена лише їх кількість, без зазначення вартості), частина поставлених автомобілів фактично поставлена з порушенням графіку їх поставки, у зв'язку з чим згідно умов вказаних договорів заявником нараховується станом на 24.04.2014 р. пеня в загальній сумі 2 046 815,50 грн. та штраф за прострочення поставки автомобілів в сумі 12 573 015,00 грн.
Разом з тим, заявник просить вжити запобіжні заходів шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
При цьому, заявник жодним чином не визначає "майно", на яке він просить накласти арешт (не вказуються індивідуалізуючи ознаки майна - найменування, вид, тип, кількість, вартість тощо).
Крім того, заявник фактично стверджує, що "майно", на яке він просить накласти арешт, "належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб", однак при цьому жодними належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України таке своє твердження заявник не підтверджує, до заяви такі докази не додає.
Як свідчить зміст поданої заявником заяви про вжиття запобіжних заходів, заявник лише вказує на порушення його прав у зв'язку з невиконанням особою, щодо якої просить вжити запобіжні заходи, умов договорів на закупівлю товарів за державні кошти № 188Т/325/21-24 від 18.11.2013 р. та № 206Т/371/21-24 від 23.12.2013 р. Проте при цьому заявник жодним чином не повідомляє про свої наміри подати позовну заяву до суду (яку він повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК України), а рівно не повідомляє, з якою матеріально-правовою вимогою до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Практика" він має намір звернутись шляхом подання позову до суду (про стягнення заборгованості та/або пені, штрафу, про розірвання договору, про зобов'зання вчинити дії тощо).
За наведених обставин, суд позбавлений можливості дійти обґрунтованого висновку про наявність зв'язку між вказаним видом запобіжних заходів і можливим предметом позовної вимоги (стягнення заборгованості та/або пені, штрафу, розірвання договору, зобов'зання вчинити дії тощо).
Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що заявником не доведено суду розумності, обґрунтованості і адекватності своїх вимог щодо накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, а також суду не доведено співвідношення прав (інтересу), за захистом яких (якого) буде звертатись заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Суду також не доведено імовірність настання обставин, зазначених у статті 43 1 ГПК України, зокрема, існування реальної загрози порушення прав заявника. Так, заявник у заяві про вжиття запобіжних заходів вказує, що "є підстави вважати, що ПрАТ НВО "Практика" не в змозі виконати умови договору", а вжиття заходів забезпечення позову необхідно "для унеможливлення відчуження/виведення активів Постачальника". Втім, знову таки, жодні належні і допустимі докази в розумінні статей 33, 34 ГПК України на підтвердження імовірності настання обставин, зазначених у статті 43 1 ГПК України, заявник не вказує та до заяви такі докази не додає.
Крім того при розгляді заяви про вжиття запобіжних заходів судом також було враховано необхідність забезпечення збалансованості інтересів заявника і особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи. Зокрема, обрані запобіжні заходи не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання особи, щодо якої просять вчинити запобіжні заходи.
За таких обставин, заявником не доведено суду наявність підстав, встановлених статтею 43-1 ГПК України, для вжиття запобіжних заходів до подання позову шляхом накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб, у зв'язку з чим суд відмовляє Міністерству охорони здоров'я України в задоволенні поданої ним заяви про вжиття запобіжних заходів повністю.
В силу положень ч. 6 ст. 43-4 ГПК України, у разі відсутності підстав, встановлених статтею 431 цього Кодексу, господарський суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів.
Керуючись ст. ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
У задоволенні заяви Міністерства охорони здоров'я України про вжиття запобіжних заходів відмовити.
Ухвала направляється сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Суддя Гумега О.В.