04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" травня 2014 р. Справа№ 5011-70/4176-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Гончарова С.А.
Федорчука Р.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Гаражного-будівельного кооперативу "Авіатор" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 у справі № 5011-70/4176-2012 (Капцова Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс"
до Гаражно-будівельного кооперативу "Авіатор"
про стягнення 101633,67 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксепт-Транс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» про стягнення 101633,67 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2012. у справі № 5011-70/4176-2012 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 у справі № 5011-70/4176-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року апеляційне провадження у справі № 5011-70/4176-2012 зупинено до набрання рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012 законної сили.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 поновлено провадження у справі, зобов'язано представників сторін надати інформацію щодо розгляду та копії процесуальних документів прийнятих у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012.
У судове засідання 18.03.2014 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 не виконали.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 розгляд справи відкладено на 08.04.2014, представників сторін повторно зобов'язано надати інформацію щодо розгляду та копії процесуальних документів прийнятих у справі № 8/530-13/275-22/106-58/336-2012.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Тарасенко К.В. у відпустці, для розгляду справи № 5011-70/4176-2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Смірнової Л.Г., суддів: Гончарова С.А., Федорчука Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 розгляд справи призначено на 14.05.2014.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у зв'язку з виходом судді Тарасенко К.В. з відпустки, для розгляду справи № 5011-70/4176-2012 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Федорчука Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 справу № 5011-70/4176-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Гончарова С.А., Федорчука Р.В.
Представники сторін у судове засідання 13.05.2014 повторно не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014 не виконали.
Дослідивши матеріали справи, з метою уникнення затягування судового розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року по справі № 8/530-13/275-22/106, чинним на момент прийняття рішення судом першої інстанції, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-транс» задоволено частково. Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-транс» заборгованість в сумі 335 004,84 грн. за виконані будівельні роботи. Позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» суми інфляційних збитків у розмірі 261 927,50 грн. та 3 % річних за прострочку платежу у розмірі 48 327,24 грн. залишено без розгляду. В іншій частині в задоволені первісного позову відмовлено. Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-транс» 3845,63 грн. судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2012 р. по справі № 8/530-13/275-22/106 рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 року у справі № 8/530-13/275-22/106 залишено без змін, а апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксепт-транс» - без задоволення.
Згідно з нормами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
23.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 по справі № 8/530-13/275-22/106 набрало законної сили, у зв'язку з чим 23.02.2012 Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення від 07.09.2009 року по справі № 8/530-13/275-22/106.
Під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань по оплаті суми боргу, а також не виконав рішення Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 р. у справі № 8/530-13/275-22/106, про що свідчить лист ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 18.05.2012 р. № ДВ/20.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 по справі № 8/530-13/275-22/106, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 101633,67 грн., з яких 71 868,72 грн. -інфляційні втрати, 29764,95 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2009 по 16.03.2012.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
В силу ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, статтями 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям провадження з його примусового виконання, про, що зокрема, зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.
Отже, як вбачається з норм ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування 3 відсотків річних та збитків від інфляції не обмежується певним періодом, а стягується за весь період прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином грошового зобов'язання, у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за весь період прострочення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що право позивача вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 у справі № 8/530-13/275-22/106 встановлено суму основного боргу у розмірі 335 004,84 грн., а також враховуючи те, що представником відповідача за первісним позовом не надано жодних доказів які б свідчили про відсутність його вини у порушенні грошового зобов'язання, не надано доказів виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 у справі № 8/530-13/275-22/106 або сплати суми основного боргу, суд приходить до висновку про те, що позивач на підставі рішення Господарського суду міста Києва № 8/530-13/275-22/106 від 07.09.2009 та положень ст. 625 Цивільного кодексу України, вправі вимагати нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції за період з 01.04.2009 по 16.03.2012.
Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за період з 01.04.2009 по 16.03.2012 з суми боргу 335 004,84 грн. 3% річних в сумі 29 764,95 грн., а також 71 868,72 грн. інфляційних втрат, а отже позовні вимоги задоволено судом першої інстанції правомірно.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Гаражного-будівельного кооперативу "Авіатор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2012 року по справі № 5011-70//4176-2012 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 5011-70//4176-2012 повернути до Господарського суду міста Києва
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді С.А. Гончаров
Р.В. Федорчук