Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2014 р.Справа № 922/1319/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.
розглянувши справу
за позовом Товариство з обмежено відповідальністю "Золочівське хлібоприймальне підприємство" смт. Золочів
до Фермерського господарство "Веселе", с. Прудянка
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Біцюта М.О. (дов. б/н від 04.04.2014 року);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмежено відповідальністю «Золочівське хлібоприймальне підприємство» (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовом до фермерського господарства «Веселе» (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 155713 грн. 63 коп., з яких: сума основного боргу - 147015 грн. 83 коп., пеня - 5933 грн. 71 коп., інфляційні - 1394 грн. 60 коп., 3% річних - 1369 грн. 49 коп. та судові витрати - 3114 грн. 27 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором зберігання № п-40 від 18.11.2013 року в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07/04/2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2014 року об 11:30 год.
18.04.2014 року представником позивача через канцелярію суду до судового засідання надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
19.05.2014 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином з поштовим повідомленням про відправлення та ним отримано, що підтверджується матеріалами справи (а.с.68). Витребувані письмові докази та відзив на позов відповідач не надав.
Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 23.04.2014 року на 21.05.2014 року.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року).
Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
18.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Золочівське хлібоприймальне підприємство» (далі-позивач, підприємство) та фермерським господарством «Веселе» (далі-відповідач, поклажодавець) укладено договір зберігання № п-40(а.с.12).
Згідно із пунктом 1.1. договору, поклажодавець передає, а підприємство приймає на склад розташований за адресою: Харківська обл. смт. Золочів, вул. Привокзальна 1, здійснює доробку (сушку, очистку), зберігання та подальший відпуск насіння соняшника (та/або сої, рапсу, кукурудзи) поклажодавця (надалі по тексту договору продукція) - як в цілому так і по відношенню до будь якої її частини на визначених договором умовах.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.04.2014 року а у частині зобов'язань, які є не виконаними на вказану дату -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань(пункт 9.1 договору).
Відповідно до пункту 4.2. договору оплата за виконані послуги з доробки та зберігання здійснюється щомісячно, за пред'явленими рахунками з попереднім підписанням акта виконаних робіт. Оплата послуг поклажодавцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства упродовж 3 банківських днів з моменту отримання рахунку в бухгалтерії підприємства, або дати поштового штемпеля при отриманні рахунків поштою. Якщо поклажодавець не може здійснити оплату у визначений строк грошовими коштами, то розрахунок здійснюється шляхом реалізації підприємству частини продукції що знаходиться на зберіганні поклажодавця на суму заборгованості, виходячи з узгодженої ціни на момент розрахунку, що оформлюється окремим договором. При цьому є обов'язковим оформлення накладних та податкових накладних до 5-го числа по розрахункам за попередній місяць.
На виконання умов договору товариством з обмеженою відповідальністю «Золочівське хлібоприймальне підприємство» надано послуги фермерському господарству «Веселе», що підтверджується актами приймання -передачі послуг та накладними:
- акт приймання -передачі № 328 від 26.11.2013 року на суму 5511 грн. 60 коп.;
- акт приймання-передачі № 329 від 26.11.2013 року на суму 77439 грн.36 коп.;
- акт приймання - передачі № 371 від 30.11.2013 року на суму 2861 грн. 30 коп.;
- акт приймання - передачі № 372 від 30.11.2013 року на суму 33617 грн. 17 коп.;
- накладна № 248 від 30.11.2013 року на суму 125 грн. 40 коп.;
- акт приймання - передачі № 389 від 13.12.2013 року на суму 59745 грн. 88 коп.;
- акт приймання - передачі № 390 від 13.12.2013 року на суму 7674 грн. 88 коп.;
- накладна № 253 від 13.12.2013 року на суму 91 грн. 20 коп.;
Відповідачем частково здійснено оплату згідно з виставленими підприємством рахунками № 328 від 26.11.2013 року на суму 5 511 грн. 60 коп; та рахунку № 329 від 26.11.2013 року на суму 34 439 грн. 36 коп.
На підтвердження здійснення оплати за вказаними рахунками представником позивача надано до суду реєстр кредитованих платіжних документів від 13.12.2013 року, отриманих від банків для зарахування коштів на рахунок клієнта.(а.с.45)
Відповідно до картки обліку коштів за період: листопад 2013 року -квітень 2014 року станом на 11.04.2014 року підписаний та скріплений печаткою товариства з обмежено відповідальністю «Золочівське хлібоприймальне підприємство» сальдо на користь позивача становить 147 015 грн. 83 коп.(а.с. 43), що складає основну суму заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем суму богу не сплачено, що є причиною виникнення спору.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 901 Цивільного Кодексу передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторонни (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 625 Цивільного кодеку України наголошує на тому, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в сумі 147 015 грн. 83 коп. Сума основної заборгованості, що підлягає задоволенню становить 147 015 грн. 83 коп.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі - 1 369 грн. 49 коп. за спірними накладними за період з 30.11.2013 року по 02.04.2014 року.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за періоди з 30.11.2013 року по 02.04.2014 року на суму боргу 42000,00 грн.; з 06.12.2013року по 02.04.2014 року на суму боргу 28,61,30 грн.; з 06.12.2013 року по 02.04.2014 року на суму боргу 33617,17 грн.; з 06.12.2013 року по 02.04.2014 року на суму боргу 125,40 грн.; з 20.12.2013 року по 02.04.2014 року на суму боргу 59745,88 грн.; з 20.12.2013 року по 02.04.2014 року на суму боргу 7574,88 грн.; з 20.12.2013 року по 02.04.2014 року на суму 91,20 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у розмірі 1369,49 грн.
Також позивачем нараховано інфляційні втрати за період з 30.11.2013 року по 02.04. 2014 року у сумі 1394,6 грн.
Перевіривши розрахунок позивача суд виходив з наступного.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат обґрунтована та підлягає до задоволення і становить 1394 грн. 60 коп. за період з 01.12.2013 року по 31.03.2014 року.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлена пеня у розмірі 5 933,71 грн. за період 30.11.2013 року по 02.04.2014 року.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що пеня є обґрунтована та така що підлягає до задоволення у розмірі 5 933,71 грн. за період 30.11.2013 року по 02.04.2014 року.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При задоволенні позову судові витрати підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 3114, 27 грн.
Керуючись статтями 1, 4, 12, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 85, 115 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фермерського господарства «Веселе» (62320, Харківська область, Дергачівський район, смт. Прудянка, вул. Горького, 12А, ЄДРПОУ 31466027, р/р 26005799985206 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 380838 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівське хлібоприймальне підприємство» (62203, Харківська область, смт Золочів, вул. .Привокзальна, 1, ЄДРПОУ 31740030, р/р 26001000134449 в філія АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові, МФО 351618) - суму основного боргу в 147015 (сто сорок сім тисяч п'ятнадцять) грн. 83 коп., інфляційних втрат - 1394(одна тисяча триста дев'яносто чотири) гривні 60 коп; 3% річних - 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) гривень 49 коп.; пеня - 5933 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні 71 коп.; судовий збір у розмірі 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) гривень 27 коп., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 26.05.2014 року
Суддя О.О. Ємельянова