Провадження № 11-кп/774/686/14 Справа № 183/1144/14-к Головуючий у 1 й інстанції:суддя - ОСОБА_1 Доповідач: суддя апеляційного суду - ОСОБА_2
28 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 20.06.2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробуванням на 2 роки, -
обвинуваченого за ч.2 ст. 185 КК України.
Кримінальне провадження розглянуто за участю:
прокурора - ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_10 .
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та призначено покарання за ч. 2 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, ОСОБА_6 призначено покарання - 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
В апеляційній скарзі обвинувачений, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та його кваліфікацію, просить вирок суду змінити і пом'якшити покарання, а також виключити з вироку обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що під час досудового розслідування та у суді свою провину визнавав повністю, потерпілий до нього будь-яких претензій не має та просив його суворо не карати. Зазначає, що судом першої інстанції було порушено загальні засади призначення покарання, а саме - судом незаконно враховано, як обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочину, що, на його думку, потягло призначення занадто суворого покарання.
В судовому засіданні обвинувачений підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити в повному обсязі та пом'якшити призначене йому покарання.
Прокурор в судовому засіданні вважав подану апеляційну скаргу необґрунтованою, а вирок суду законним і просив залишити його без змін, а скаргу без задоволення.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 , 04 січня 2014 року, близько 16 години, з метою провідати ОСОБА_9 , увійшов на територію його домоволодіння АДРЕСА_2 , а потім у відкритий гараж, розташований на території домоволодіння. Переконавшись, що ОСОБА_9 в ньому немає, у ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, близько 16.05 годин того ж дня, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, таємно, викрав із гаража електрорубанок «Einhell BT-PL 900», вартістю 550 гривень та автомобільний компресор «Vitol LP-1224», вартістю 345 гривень, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 895 гривень.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так як висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України та інші фактичні обставини кримінального провадження визнавались самим обвинуваченим, не оспорювались учасниками кримінального провадження як під час судового розгляду в суді першої інстанції, у зв'язку з чим судовий розгляд відбувався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, так не оспорюються і в апеляційній скарзі, а тому вказані обставини апеляційним судом не перевіряються.
При призначенні ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо; обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочину, та обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення через свою суворість, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував всі обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі й ті, на які обвинувачений посилається в своїй апеляційній скарзі, зокрема: дані про особу обвинуваченого, його характеристики, характер вчиненого злочину, а також, повне визнання ним вини, і обґрунтовано прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, і яке, на думку колегії суддів, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Також, колегія суддів зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого тяжкого злочину, та його було звільнено від відбування покарання з випробуванням. Однак належних висновків для себе він не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин в період іспитового строку.
Підстав для призначення ОСОБА_6 покарання нижче ніж встановлено санкцією статті (ст. 69 КК України), колегія суддів не вбачає. Призначене судом покарання за сукупністю вироків, не суперечить вимогам закону.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого про суворість призначеного покарання є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, доводи обвинуваченого про неправильність врахування судом першої інстанції рецидиву злочину як обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів вважає слушними і такими, що підлягають задоволенню, а вирок в даній частині зміні.
Так, вироком суду дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно. До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс рецидив злочину. З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочину визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Із змісту вищевказаних статей вбачається, якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
У зв'язку з вищенаведеним та з метою приведення вироку суду першої інстанції у відповідність з нормами закону, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду першої інстанції на рецидив злочину, як обставину, яка обтяжує покарання.
При цьому, колегія суддів вважає надуманими доводи апеляційної скарги обвинуваченого, що саме подвійне застосування судом повторності, як обставини, що обтяжує покарання, стало причиною призначення покарання у виді 3 років позбавлення волі з реальним його відбуванням, оскільки таке покарання, враховуючи положення ст. 71 КК України, є мінімальним, яке можливо призначити в даному випадку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду:
___________________ _____________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4