Справа № 465/10582/13 Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.
Провадження № 22-ц/783/3580/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 41
22 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря: Іванової О.О.,
з участю: представника відповідача Осадець А.М.,
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівавтокомплектація" на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 17 січня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та як законних представників неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 до ТзОВ "Львівавтокомплектація", ТзОВ "Львівські автобусні заводи", третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування, про визнання права користування та зобов"язання не чинити перешкод у користуванні житловою кімнатою, -
В листопаді 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду в своїх інтересах та як законні представники неповнолітнього ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 з позовом до ТзОВ "Львівавтокомплектація", ТзОВ "Львівські автобусні заводи", третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки і піклування, про визнання права користування та зобов"язання не чинити перешкод у користуванні житловою кімнатою АДРЕСА_1.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 17 січня 2014 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на кімнату АДРЕСА_1.
Відповідач ТзОВ "Львівавтокомплектація" не погодившись з ухвалою суду, подав на неї апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову просить ухвалу скасувати. Апелянт вказує, що позивачами у заяві про забезпечення позову не було обґрунтовано необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, та вказано відомості про незаконне відчуження відповідачем кімнат у гуртожитку, які не відповідають дійсності. На думку відповідача, суд першої інстанції не дотримавшись положень Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», не пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та не навів ні доказів, ні обставин, з якими він пов'язував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, з наступних мотивів.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції мотивував свої висновки посиланням на те, що вивчивши матеріали позову та заяву представника позивача, суд вважав, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, внаслідок чого законні права позивача не будуть захищені.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такі зроблені на підставі вивчення матеріалів, якими обґрунтовувався позов, і які свідчили про те, що спірне житлове приміщення вже було предметом спору у іншій судовій справі, а тому існувала реальна загроза, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову відповідач може розпорядитися спірним житловим приміщенням, внаслідок чого, у разі задоволення позову, виконання рішення суду буде утруднене.
Доводи апеляційної скарги щодо недоліків заяви про забезпечення позову та зазначення у ній відомостей, що не відповідають дійсності не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд першої інстанції прийняв її до розгляду, а обставини, щодо дійсності чи недійсності відомостей про відчуження відповідачем кімнат у гуртожитку, зазначених у заяві про забезпечення позову, не мали правового значення для розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Оскільки колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги законності оскаржуваної ухвали не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржувану ухвалу-залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ч.ч.1, 2 ст.315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівавтокомплектація" - відхилити.
Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 17 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Тропак О.В.
Судді Приколота Т.І.
Федоришин А.В.