Справа № 463/318/14 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/783/2898/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 42
22 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря: Іванової О.О.,
з участю: представника позивача Лепеха М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" на заочне рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4 в інтересах малолітнього ОСОБА_5, третя особа Орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про виселення із житлового приміщення, -
В жовтні 2013 року позивач звернувся до суд з позовом, в якому просив виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, покликаючись на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28.08.2012 р. з вказаної квартири виселено ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв'язку із зверненням стягнення на це майно, однак, відповідач ОСОБА_4 чинить перешкоди у виконанні цього рішення шляхом підселення у квартиру свого малолітнього сина ОСОБА_5, який має зареєстроване місце проживання разом зі своєю матір'ю за іншою адресою.
Заочним рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Заочне рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", який просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задоволити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 27, ч. 2 ст. 191 ЦПК України, оскільки відмовивши позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для подання нових доказів, суд порушив право позивача на подання доказів, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи і постановлення неправосудного рішення. Крім того, всупереч положенням ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», суд пов'язав право особи на проживання з фактом її реєстрації у квартирі, а не з правом на житло та фактом проживання у квартирі. На думку апелянта, після встановлення факту проживання малолітньої дитини за адресою АДРЕСА_2, суд повинен був залучити до участі у справі орган опіки і піклування іншого району (Залізничного), чого зроблено не було. Крім того, відмовивши у виселення малолітньої особи, суд позбавив банк можливості реалізації предмета іпотеки, оскільки ця особа і надалі проживає у вищевказаній квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував своє рішення посиланням на те, що обставина щодо фактичного проживання малолітнього ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 є не доведеною, бо як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи акту державного виконавця від 12.09.2013 року у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає на підставі договору оренди житла від 20.08.2013 року лише квартиронаймач ОСОБА_8, який не є членом сім»ї ОСОБА_4 Жодних інших доказів представником позивача до початку розгляду справи по суті (клопотань про їх витребування) подано не було.
Колегія суддів, погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, і, у відповідності до ч.2 ст.303 ЦПК України, не приймає до уваги нові докази, надані позивачем в підтвердження факту проживання малолітнього ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, оскільки неподання цих доказів до суду першої інстанції в строки, встановлені ч.1 ст.131 ЦПК України, не було зумовлено поважними причинами.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку« від 05.06.2003 року № 3201-ІУ, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, іпотекодержатель вправі звернутися з позовом до суду про примусове виселення лише у випадку, якщо протягом одного місяця з дня отримання мешканцями письмової вимоги іпотекодержателя про звільнення житлового приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк, мешканці добровільно не звільняють житлове приміщення. Зважаючи на те, що позивачем не було надано суду доказів направлення відповідачу ОСОБА_4 і доказів отримання ним письмової вимоги про добровільне звільнення малолітньою дитиною ОСОБА_5 квартири, яка є предметом іпотеки, пред»явлення позову про примусове виселення видається передчасним.
Згідноч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, зважаючи на вищенаведене апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ч.ч.1,2 ст. 315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 17 лютого 2014 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий Тропак О.В.
Судді Приколота Т.І.
ОСОБА_10