Справа № 2-1457/11
Провадження № 2/711/4983/11
22 травня 2014 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І при секретарі Гайдукова Н.А. з участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_2 до ОСОБА_3, де треті особи Тячівська державна нотаріальна контора, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про визнання права власності на спадкове майно.
ОСОБА_2 пред'явив позов в суд про визнання за ним права власності на спадковий будинок АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що його батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при житті належав житловий будинок за АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 5 лютого 1979 року .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_5.
Він разом з своїм рідним братом звернулися в шестимісячний термін до Тячівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом. Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом виявилось неможливим, так як спадковий будинок не було зареєстровано в органах РБТІ. Будинок згідно записів по господарської книги Буштинської селищної ради зареєстрований за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отже після їх смерті він є спадковим майном. Тому просить суд визнати за ним ? частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_1.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала викладені в позовній заяві та пояснила в 1979 році ОСОБА_5 придбав будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу який був зареєстрований у Буштинській селищній раді. Договір-купівлі-продажу не було зареєстровано у Тячівському РПТІ. Колишній власник будинку помер що стверджується нотаріально завіреною заявою ОСОБА_7 та інших спадкоємців не має. Відповідно до довідки Буштинської селищної ради вказаний будинок належав ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Просить суд позовні вимоги задовольнити
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоч про час, місце розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів у справі.
Представник Тячівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоч про час, місце розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Представник Відділу державної реєстрації речових прав в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоч про час, місце розгляду справи належним чином був повідомлений, а тому суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
В судовому засіданні встановлено, що батьки позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були власниками житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 5 лютого 1979 року зареєстрованого у Буштинській селищній раді.
Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про смерть. Батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті батьків позивач прийняв спадщину, що стверджується заявою про прийняття спадщини за законом від 11 січня 2010 року, однак свідоцтво про прийняття спадкового майна не отримав.
Відповідно до довідки № 1998 від 27 серпня 2012 року виданої Буштинською селищною радою стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємці за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідно до довідки № 1998 від 27 серпня 2012 року виданої Буштинською селищною радою стверджується, що після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 єдиними спадкоємцями є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишилися права на нерухоме майно, в тому числі і право на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не складали заповіту та не розпорядився за своїм розсудом майновими правами на час смерті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України)
Позивач ОСОБА_2 звертався в Тячівську державну нотаріальну контору про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, дана обставина стверджується витягом з реєстру № 1 для реєстрації нотаріальних дій Тячівської районної державної нотаріальної контори за 2010 рік та заявою на прийняття спадщини .
Спадкове майно складається з будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки виданої Тячівським РПТІ станом на 2012 рік домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6.
Однак як вбачається з договору купівлі продажу від 5 лютого 1979 року зареєстрованого в Буштинській селищній раді ОСОБА_6 продав ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1.
Дана обставина стверджується довідкою Буштинської селищної ради відповідно до якої житловий будинок АДРЕСА_1 побудований в 1960-1963 року та належав покійним ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
За вимогами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Поняття майнового права визначено ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відповідно до нього майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та права вимоги.
Стаття 190 ЦК України встановлює, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Частина 5 статті 1268 ЦК України встановлює порядок прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не здійснив його державної реєстрації (ст.ст.1268, 1269, 1299 ЦК).
Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права, отримати право на її проведення.
Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Частиною 1 ст.182 ЦК встановлено, що «право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають обов'язковій державній реєстрації». Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухомість, обтяження таких прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Крім того, відповідно до п.6 ст.3 вищевказаного закону - будь-які правочини щодо нерухомості укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього закону.
Таким чином, на даний час державна реєстрація права власності на нерухомість є обов'язковою умовою оборотоздатності такого майна, то є можливості особи, який вважає себе його власником, здійснювати будь-які угоди щодо майна, включаючи можливість зацікавлених осіб оформити спадщину. Якщо спадкодавець за життя не оформив право власності та/або не забезпечив його державну реєстрацію, це стає перешкодою для оформлення права на спадщину в загальному порядку.
В силу статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
01 березня 2013 року на засіданні пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було обговорено та взято до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування. У зв'язку із цим було зроблено витяг із зазначеного узагальнення.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, ВССУ вказав: При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Статтею 1299 ЦК встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Відсутність державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права, отримати право на її проведення.
Зволікання з виконанням зобов'язань, передбачених частиною 1 статті 1297, частиною 1 статті 1299 ЦК України, по оформленню права на спадщину, у складі якого є нерухоме майно, або їх невиконання не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані Пленумом Верховного Суду України в пункті 27 постанов від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування".
Згідно з положеннями ст.ст.1217, 1218, 1261 ЦК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями , які за законом мають право на проведення державної реєстрації права власності.
Рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є право встановлювальними документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності на встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону України « Про власність » об'єктами права особистої власності можуть бути житлові будинки, квартири, предмети особистого користування й інші речі.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України « Про власність » володіння майном визначається правомірним, якщо зворотне не буде встановлено судом.
Відповідно до договору купівлі продажу від 5 лютого 1979 року ОСОБА_5 придбав будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_8.
Відповідно до нотаріально завіреної заяви написаної ОСОБА_7 ОСОБА_6 помер у ІНФОРМАЦІЯ_4 у Росії..
Відповідно до довідки виданої Буштинською селищною радою Житловий будинок АДРЕСА_1 побудований в 1960-1963 року та належав покійним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 За вказаним будинок зареєстрована земельна ділянка площею 0,07 га .
За таких обставин суд вважає що позов слід задовольнити.
На основі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 215, 213 ЦПК України, ст. ст. 376 ч.3, 1233-1235, 1261, 1268 ч.3 ЦК України,
Позов задовольнити частково
Визнати право власності на ? частину на спадкового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
В решті позовних вимог відмовити
Судові витрати покласти на позивача
На рішення може бути подана апеляційна скарга в судову палату по цивільним справам апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з моменту проголошення, через Тячівський районний суд, а сторонам які брали участь в розгляді справи але не були присутні під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя Тячівського районного суду. В.І.Мельник