Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Епель О.В.
27 травня 2014 року Справа: № 826/125/14 (2 т.)
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2013 року № 00005217.2 - у повному обсязі та № 00005317.2 - в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 25 464,32 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 00005217.2 - у повному обсязі та № 00005317.2 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 25 464,10 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні цього позову в повному обсязі, так як, на його думку, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем ( далі - ФОП ОСОБА_2 ) та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві як платник податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві було проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період: 01.01.2011 року - 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2013 року № 32/17.2-2103503792.
Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 31 131,00 грн. та заниження ПДВ у розмірі 45 610,80 грн.
На підставі та на виконання акту перевірки від 27.05.2013 року № 32/17.2-2103503792 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 00005317.2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 31 131,00 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції у сумі 3892,40 грн., та № 00005217.2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 45 610,80 грн. та застосовано штрафні ( фінансові ) санкції у сумі 6680,28 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).
Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Тож, з викладених правових приписів вбачається, що для визначення правильності складання суб'єктом господарювання податкової звітності з обчислення податку з доходів фізичних осіб необхідним є встановлення реальності здійснення ним господарських операцій, витрати за якими були включені платником податків до складу витрат при обчисленні розміру податку з доходів фізичних осіб.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України регламентовано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та надання послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.
Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
Колегія суддів встановила, що між позивачем та ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Остін Трейд» було укладено відповідні договори поставки, здійснення фінансово-господарської діяльності за якими підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: рахунками, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, що відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88.
Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними між ФОП ОСОБА_2 і зазначеними контрагентами були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем і ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Остін Трейд», які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, витрати позивача підтверджені належними банківськими документами, то колегія суддів вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у спірний період на суму 21 572,70 грн., а також невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із вказаними суб'єктами господарювання є необґрунтованим та безпідставним.
Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що зі спірного акту перевірки, на підставі якого відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2013 року № 00005317.2, вбачається, що штрафні санкції позивачу за порушення порядку обчислення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3892,40 грн. в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року були нараховані у відповідності з вимогами пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого сума зазначених штрафних санкцій повинна складати 1,00 грн., що свідчить про завищення розміру штрафу, нарахованого відповідачем ФОП ОСОБА_2, на 3891,40 грн.
Посилання відповідача на порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства, згідно з актами про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віп Союз» та актами про проведення документальних перевірок ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Авитек Груп ЛТД», ТОВ «Остін Трейд», що на думку апелянта, свідчить про безтоварність операцій, проведених між позивачем і вказаними контрагентами, та, відповідно, про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, не ґрунтуються на нормах права, з огляду на наступне.
Зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.
Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Посилання апелянта на інформацію, отриману старшим оперуповноваженим ОМВС Росії в м. Арзамасу, капітаном поліції Горловим С.В. в результаті проведення ним оперативно-технічних заходів, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про фіктивність діяльності контрагента позивача - ТОВ «Остін Трейд» та, як наслідок, безтоварність господарських операцій ФОП ОСОБА_2, колегія судів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства, є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги, так як досудове розслідування, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Тож, результати оперативно-розшукових заходів, здійснених в рамках кримінальної справи є не доказами, а вважаються лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, у порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не переконав суд у своїй правоті.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 28.05.2013 року № 00005217.2 - у повному обсязі та № 00005317.2 - в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 25 464,10 грн. та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2014 року.
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Федотов І.В.
Ісаєнко Ю.А.