Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 травня 2014 р. № 820/6115/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,
за участю: представника позивача - Дідік А.В.,
представника відповідача - Фролова Р.М.,
свідка - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Підприємства "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс"
до Управління Укртрансінспекції у Харківській області
про визнання незаконною скасування постанови ,-
Позивач, Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Укртрансінспекції у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" у розмірі 1700,0 грн.
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що постанова Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу винесено на підставі акту перевірки №003946 від 29.01.2014 р., який складено з недотриманням вимог чинного законодавства, оскільки Підприємством "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" не вчинено правопорушення, що передбачене абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувана постанова Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу прийнята на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" (код ЄДРПОУ 30235984) зареєстрована як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.12.1998 р.
В акті від 29.01.2014 р. №003946 відображено, що під час проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, проведеної в м. Києві, пост ДАІ «Червоний Хутір», 29.01.2014 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції в м. Києві було перевірено транспортний засіб Isuzu д/н НОМЕР_1.
Відповідно до відомостей, викладених у вказаному акті, транспортний засіб Isuzu д/н НОМЕР_1 є власністю Підприємства "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс", за кермом транспортного засобу під час перевірки знаходився водій ОСОБА_3, який не надав для здійснення контролю державним інспекторам індивідуальну контрольну книжку обліку робочого часу водія, чим на думку інспекторів порушив вимоги ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" та п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року № 340.
Із акта перевірки вбачається, що водій ОСОБА_3 з даним актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.
Як встановлено з матеріалів справи, повідомленням від 11.03.2014 р. №852/02/59-14, направленим засобами поштового зв'язку відповідно до списку згрупованих поштових відправлень, позивач був викликаний на 19.03.2014 року для розгляду справи про вчинене порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказане повідомлення було отримано позивачем 19.03.2014 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення.
На розгляд справи щодо акту від 29.01.2014 р. №003946 до управління Укртрансінспекції у Харківській області в зазначену дату прибула уповноважена особа Підприємства "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс". На розгляді справи директор підприємства позивача надав заяву про видачу йому копії акта з метою надання до Управління копії договору оренди, який не було надано в день розгляду справи.
За результатами розгляду справи начальником управління Укртрансінспекції у Харківській області В.В.Лютим було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №003407 від 19.03.2014 року за порушення ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,0 грн.
Вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №003407 від 19.03.2014 року підприємство позивача отримало 26.03.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Перевіряючи вказані в акті від 29.01.2014 р. №003946 висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні був допитаний в якості свідка водій ОСОБА_3, який знаходився за кермом транспортного засобу під час перевірки, та з 06.08.2013 року працює на посаді водія в Приватному підприємстві «Ерфолг ВД77», що підтверджується наявним в матеріалах справи трудовим договором №14 від 06.08.2013 р.
Відповідно до долученого до матеріалів справи договору оренди транспортного засобу №1/0413 від 23.04.2013 р., Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" (Орендодавець) передає в строкове платне користування Приватному підприємстві «Ерфолг ВД77» (Орендареві) для використання у своїй підприємницькій діяльності автомобіль марки Isuzu д/н НОМЕР_1.
Як встановлено з наданих в судовому засіданні показань свідка, 29.01.2014 року водій ОСОБА_3 без вантажу виїхав в напрямку м. Києва та на виїзді в м. Київ на посту ДАІ був зупинений співробітниками ДАІ. Співробітник ДАІ перевіривши порожній вантажний відсік, взяв посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль та пройшов в патрульний автомобіль ДАІ. Через деякий час, повернувшись до водія передав документи та побажав «щасливої дороги», після чого водій продовжив рух.
Свідок зазначив, що ніхто, крім співробітника ДАІ на вказаному посту ДАІ 29.01.2014р. до нього не підходив, з актами не знайомив, не просив поставити підпис та не вимагав надати контрольну книжку обліку робочого часу водія.
Відповідно до ст. 34 Закону України „Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Згідно ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт", встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Крім того, пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 р. № 207, визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:
- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;
- товарно-транспортна накладна;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови також встановлено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
Після встановлення постановою КМ України від 25.02.2009 р. № 207 переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, Міністерством транспорту та зв'язку України був виданий наказ № 340 від 07.06.2010 року, яким затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.
Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 року № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 цього Положення визначено, що до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
У абз.1 п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України, від 08.11.2006 р. № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено з наданих в судовому засіданні показань свідка, інспектором ДАІ під час проведення рейдової перевірки взагалі не перевірялась наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Крім того, відповідно до показань свідка 29.01.2014 року водій ОСОБА_3 рухався в напрямку м. Києва без вантажу, вантажний відсік було перевірено співробітником ДАІ.
Також суд звертає увагу на те, що акт, на підставі якого винесена оскаржувана постанова складений з порушеннями вимог чинного законодавства.
Суд не бере до уваги, як докази по справі, пояснення старших державних інспекторів відділу контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті, які складали акт перевірки, оскільки в них не містяться відомостей щодо предмету доказування та ці пояснення не несуть в собі доказової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 29.01.2014 р. №003946 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на це, суд дійшов до висновку, що постанова Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" у розмірі 1700,0 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконною постанови Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" у розмірі 1700,0 грн., суд зазначає наступне.
Вимоги про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування постанови Управління Укртрансінспекції у Харківській області про накладення адміністративно - господарського штрафу передбачає, тим самим, визнання її незаконною. Отже щодо позовних вимог про визнання незаконною постанови Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" у розмірі 1700,0 грн. слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Підприємства "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" до Управління Укртрансінспекції у Харківській області про визнання незаконною скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Харківській області №003407 від 19.03.2014 р. про накладення адміністративно - господарського штрафу на Підприємство "Ніка" Товариства інвалідів "Шанс" у розмірі 1700,0 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 26 травня 2014 року.
Суддя Д.В. Бездітко