Номер провадження: 22-ц/785/5149/14
Номер справи місцевого суду: 523/1721/14-ц
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Варикаша О. Д.
26.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Стадніченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3), в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 21 932,76 грн. та судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 16.01.2007 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав йому кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а останній повинен був повертати його зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, умов і правил надання банківських послуг. Оскільки, умови договору відповідач не виконав, договір не було розірвано, а ухвалення судового наказу не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за кредитом, то з моменту ухвалення судового наказу від 16.09.2008 року, станом на 31.12.2013 року заборгованість до стягнення становить 21 932,76 грн., які позивач просив стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.
Як зазначено в рішенні суду, представник позивача у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи є заява про підтримання позовних вимог і розгляд справи у її відсутності (а. с. 27). Відповідач в засіданні заперечував проти стягнення грошей, посилаючись на пропущення строку позовної давності, а несплату боргу пояснював тим, що були сімейні проблеми, вбили сина, розслідувалася кримінальна справа і до сих пір її не розглянуто.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року, в якій просить скасувати рішення від 17.03.2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, посилаючись на те, що з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що воно є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, причини неявки свого представника суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині мотивувальної частини з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 16 січня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір строком на 12 місяців та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається із заяви позичальника та умов і правил надання банківських послуг, а також правил користування платіжною карткою (а. с. 9, 10-13), відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надає відповідачу грошові кошти у сумі 2 500 грн. зі сплатою 3% в місяць на суму залишку заборгованості, а останній повинен був щомісячно повертати кредит, сплачувати, відсотки, комісії, та інші платежі, обумовлені договором та умовами і правилами надання банківських послуг.
Згідно з п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту укладення. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту. У свою чергу позичальник прийняв позику, використавши її за призначенням, але зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У випадку невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороду банку, згідно п. 6.6. Умов.
При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, враховуючи нараховані та прострочені проценти і комісії (п. 8.6. умов надання споживчого кредиту).
Судовим наказом Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 565,64 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до розрахунку станом на 31.12.2013 року загальна заборгованість за кредитним договором склала 29 977,79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 6 983,40 грн., заборгованості за відсотками - 17 338,16 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 5 656,23, а також штрафних санкцій у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1 020,61 грн. (процентна складова) (а. с. 5-8).
Вираховуючи стягнуту за судовим наказом суму, заборгованість відповідача становить 21 932,76 грн.
Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом в три роки закінчився з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Виходячи із умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності для звернення до суду не встановлювався, тому по даним правовідносинам необхідно застосовувати загальний строк в три роки.
Як видно із розрахунку заборгованості відповідач після отримання грошей не здійснював ніяких платежів, і після вересня 2008 року, тобто прийняття судового наказу, позивач не звертався з позовом до суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогами про стягнення боргу у розмірі 21 932,76 грн.
Згідно з вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з мотивувальною частиною рішення суду, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.01.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти, яку відповідач отримав 08.02.2007 року та строк дії якої встановлено 3-и роки (а. с. 9-13).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту, відповідач отримав позику, використавши її за призначенням, але зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, що підтвердив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач.
Згідно вказаного кредитного договору, строк, отриманого відповідачем кредиту в розмірі 2 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, співпадає зі строком платіжної карти, яку відповідач отримав 08.02.2007 року та строк дії якої встановлено 3-и роки (а. с. 9 зв. ст.).
Тобто, в зобов'язанні встановлено строк його виконання, який обмежений строком дії платіжної карти, що закінчується 08.02.2010 року, з позовом до суду позивач звернувся 05.02.2014 року (а. с. 2).
Відповідно до ст. ст. 256, 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який обмежений строком дії платіжної карти, що закінчився 08.02.2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 05.02.2014 року (а. с. 2) та не ставив питання про поновлення строку позовної давності, то суд першої інстанції правильно застосував позовну давність за заявою відповідача (а. с. 29) та правильно відмовив в задоволенні позову у зв'язку з спливом позовної давності, однак позовну давність необхідно застосувати саме з вищезазначених підстав підстав.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін, судова колегія не приймає до уваги, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 261 ЦК України.
Оскільки, в кредитному договорі, укладеному сторонами (а. с. 9-13) встановлено строк кредитного ліміту, який співпадає зі строком платіжної карти, яку відповідач отримав 08.02.2007 року та строк дії якої встановлено 3-и роки (а. с. 9 зв. ст.), тобто, в зобов'язанні встановлено строк його виконання, який обмежений строком дії платіжної карти, що закінчився 08.02.2010 року, з якого і починається перебіг позовної давності.
Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на ч. 1 ст. 259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Оскільки, в матеріалах справи відсутній договір про збільшення позовної давності укладений між сторонами у письмовій формі. Така домовленість між сторонами про збільшення позовної давності не вбачається і з п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг кредитного договору, на який посилається апелянт.
Інші доводи апеляційної скарги, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки вони стосуються суті спору та не спростовують висновки суду першої інстанції, в зв'язку з відмовою в задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.
Враховуючи викладене, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині щодо обґрунтування рішення суду та не погоджується з доводами апеляційної скарги, в частині висновків суду, на підставі вищезазначеного.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що мотивувальна частина рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року підлягає зміні, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич