Справа № 380/1838/13-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.
Провадження № 22-ц/780/2713/14 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.
Категорія 26 22.05.2014
Іменем України
22 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Гуля В.В.,
При секретарі: Франюк Т.В.
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 21 лютого 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комернційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У жовтні 2013 року позивач ПАТ КБ „ПриватБанк" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04.01.2006 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номера, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.
На виконання умов даного договору ПАТ КБ „ПриватБанк" свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в сумі 5 000 грн.
Позивач зазначав, що в порушення умов кредитного договору, відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань і станом на 30.06.2013 року має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 25 394,32 грн., з яких:
4 859,78 грн. - заборгованість за кредитом;
18 849,10 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;
500 грн. - штраф ( фіксована частини);
1 185,44 грн. - штраф (процентна частина).
Позивач просив, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 25 394,32 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 21 лютого 2014 року в задовленні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ „ПриватБанк", подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" посилалась на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" зазначав, що посилання суду першої інстанції на відмінність підписів „по стилю підписання" є ні чим іншим, як припущенням, оскільки встановлення справжності підпису позичальника у договорі потребує спеціальних знань та проведення відповідних експертних досліджень, які не можуть бути здійснені безпосередньо судом.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.
Як видно з матеріалів справи, 04.01.2006 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номера, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном поверненням, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язувався повернути суму кредиту, суму заборгованості по процентах за користування кредитом та штрафні санкції за несвоєчасне виконання умов кредитного договору. Проте ОСОБА_2 порушував умови кредитного договору щодо повернення кредиту та інших платежів.
Станом на 30.06.2013 року ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем в сумі 25 394,32. грн., з яких 4 859,78 грн. - заборгованість за кредитом; 18 849,10 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 500 грн. - штраф ( фіксована частини); 1 185,44 грн. - штраф (процентна частина).
Як видно із матеріалів справи, на підтвердження своїх вимоги ПАТ „ПриватБанк" посилається на договір без номера від 04.01.2006 року, підписаного нібито ОСОБА_2 та на умови до договору. Разом з тим, позивачем не надано доказів відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, що банківську картку отримав саме ОСОБА_2
Крім того, відсутні дані щодо строку дії банківської картки, яка видається на певний період.
До договору ПАТ КБ „ПриватБанк" надав ксерокопію паспорту ОСОБА_2, серії НОМЕР_1, яка посвідчена неналежним чином. (а.с. 4-20).
Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд першої інстанції, вірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „ПриватБанк", оскільки відповідач з позивачем не укладав кредитний договір 04.01.2006 року, підпис нібито вчинений відповідачем ОСОБА_2 в копії кредитного договору без номера серії НОМЕР_1 від 04.01.2006 року та копія паспорту прикладених позивачем до справи відрізняються по стилю підписання паспорту наданих відповідачем ОСОБА_2, незважаючи на те, що копії паспорту одної серії та номеру, крім того копія паспортів надані позивачем та відповідачем відрізняються по формі та змісту (підпис особи в іншій графі) (а.с.10,11,75,76).
Питання щодо призначення в справі почеркознавчої експертизи апелянтом по даній справі не порушувалось.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при укладені зазначеного договору не були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, що волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк" -відхилити.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 21 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: