27.05.2014 справа № 2/489/1459/14
рішення
Іменем україни
27 травня 2014 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
при секретарі Коденко К.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи - Служби у справах дітей Адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради про надання тимчасового дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька та дозволу на оформлення документів
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила надати тимчасовий дозвіл з 01.06.2014 до 01.09.2014 на виїзд її малолітньої дочки за кордон без дозволу (згоди) і супроводу батька ОСОБА_3 та без згоди останнього здійснити оформлення документів для виїзду дитини за межі України.
У позові вказано, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01.10.2010, від якого мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем, яка матеріально утримує і піклується про її здоров'я, духовний, фізичний і моральний розвиток.
У літній період позивач планує здійснити поїздку з дочкою до чоловіка, який мешкає в м.Москва Російської Федерації та відпочити в Туреччині, але відповідач відмовився надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, що стало підставою звернення до суду.
У судовому засіданні позивач, її представник та представник третьої особи позов підтримали та просили задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Із матеріалів справи встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 01.07.2010, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2.
Від спільного шлюбу мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3.
Із пояснень сторін встановлено, що дитина проживає з матір'ю.
Як пояснила позивач і вказано у позові, після розлучення з відповідачем вона зареєструвала шлюб з громадянином Туреччини ОСОБА_8, який постійно проживає в м.Москва Російської Федерації. Для розширення світозору дочки, її відпочинку і оздоровлення в період літніх канікул разом з нею має намір здійснити подорож до Російської Федерації та Туреччини.
Відповідач заперечуючи проти позову, вказував, що дитина може відпочити і оздоровитися в межах території України, а також на його думку позивач може забере дитину на постійне місце проживання до свого нинішнього чоловіка.
Так як вирішення даного спору стосується інтересів дитини, забезпечення яких відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» є обов'язком обох батьків, за клопотанням відповідача в судовому засіданні з'ясована думка самої дитини, яка чітко підтвердила, що бажає разом з матір'ю здійснити подорож до Російської Федерації та Туреччини.
Згідно статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно вимог частини третьої статті 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
За загальними правилами, встановленими статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон, а виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі, або в супроводі осіб, уповноважених ними. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, за нотаріальною згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Законодавство України передбачає також можливість судового вирішення спору щодо виїзду дітей за межі України без дозволу того з батьків, який безпідставно не надає згоду на виїзд дитини - частина друга статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» та пункт 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Отже, законодавством передбачена можливість і необхідність вирішення у судовому порядку питання про надання дозволу на виїзд за кордон дитини, якій не виповнилося 16 років, із зазначенням конкретної країни, конкретної дати виїзду (разового), а не надання рішенням суду дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення держави перебування та конкретного періоду такого перебування, що у порушення статтей 153, 157 СК України фактично позбавляє батька дитини можливості брати участь у вихованні та можливості особистого спілкування з нею.
Враховуючи встановлені обставини, інтереси дитини, те що вона навчається, а також інтереси обох сторін, позов підлягає частковому задоволенню шляхом надання дозволу на тимчасовий виїзд з України до Російської Федерації та Туреччини з метою відпочинку і оздоровлення у період літніх канікул, а саме з 01.06.2014 по 31.08.2014, малолітній ОСОБА_6 без згоди батька у супроводі матері, зобов'язавши її повернути дитину в Україну після закінчення терміну перебування за кордоном, зазначеного в судовому рішенні.
Вимоги про надання дозволу на виїзд дитини без супроводу батька та виготовлення без його згоди відповідних документів є зайвими, а відтак задоволенню не підлягають. Крім того законодавство України не передбачає обмежень на виготовлення проїзних документів дитині у випадку відсутності згоди одного з батьків на її виїзд за кордон.
Доводи відповідача про те, що не виключається можливість змінити позивачем місця проживання дитини, суд до уваги не приймає так як відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Надати дозвіл на тимчасовий виїзд з України до Російської Федерації та Туреччини з метою відпочинку та оздоровлення у період літніх канікул з 01 червня 2014 року по 31 серпня 2014 року малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3, видане Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 20 червня 2006 року), без згоди батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у супроводі матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_4, виданий Ленінським РВ у м.Миколаєві УДМС України в Миколаївській області 29 листопада 2013 року), зобов'язавши її повернути дитину в Україну після терміну перебування за кордоном, зазначеного в судовому рішенні.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
У іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 28.05.2014.