Справа № 822/869/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
22 травня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Головного управління Державного земельного агенства у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки площею 20,0 га, -
У березні 2014 року позивачі звернулись до Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання неправомірними дій Головного управління Державного земельного агентства у Хмельницькій області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 20 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Новосвітської сільської ради Городоцького району, та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку такого проекту землеустрою.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2014 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачами подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржники зауважили, що ними повністю виконано вимоги відносно форми заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що не враховано судом першої інстанції при відмові у задоволенні адміністративного позову.
21.05.2014 року до суду надійшли письмові заперечення Головного управління Державного земельного агентства у Хмельницькій області, в яких відповідач зауважив, що позивачами не було подано разом з заявою усіх необхідних документів, зокрема, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, кількості членів господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; також у поданих графічних матеріалах неможливо визначити бажане місце розташування земельної ділянки. Тому, відмовляючи в задоволенні поданої заяви, відповідач стверджує, що діяв в межах та на підставі чинного законодавства.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.01.2014 року позивачами подано заяву до Головного управління Державного земельного агентства у Хмельницькій області щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 20 га. з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Новосвітської сільської ради Городоцького району.
Разом з заявою позивачами надано копії паспорту та ідентифікаційного номеру, схему розташування земельної ділянки з її розміром та викопіювання з публічної кадастрової карти про місце розташування, копію трудової книжки та диплому ОСОБА_2
Листом від 28.01.2014 року за №10-05-09/1005 позивачам повідомлено про відмову в задоволенні заяви в зв'язку з відсутністю усіх необхідних документів. Відмічено, що згідно ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" у заяві зазначається бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, кількості членів господарства.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивачі оскаржили їх до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Поряд з цим, особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі - Закон № 973-IV). Зазначений Закон має спеціальний порівняно із Земельним кодексом України статус, тобто, під час розгляду компетентними органами питання про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства повинен мати пріоритетне значення.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та дослідивши вищевказану заяву від 09.01.2014 року, колегія суддів зауважує, що позивачами не зазначено у ній кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не обґрунтовано розмір земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Крім того, подані графічні матеріали щодо місця розташування земельної ділянки не дозволяють чітко встановити місце її розташування.
Отже, позивачами при поданні заяви до відповідача не було дотримано вимог ст.7 Закону № 973-IV та ст. 123 ЗК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання позивачів на відповідні схеми розташування земельної ділянки, оскільки з наведених графічних матеріалів неможливо визначити бажане місце розташування земельної ділянки.
Безпідставними є доводи скаржників стосовно зазначення обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив її розвитку, оскільки всупереч вимогам ст.7 Закону №973-IV заявниками лише зазначено розмір бажаної земельної ділянки без обґрунтування її розмірів з прив'язкою до потреб фермерського господарства та жодним чином не вказано перспектив її розвитку, а лише зазначено загальну інформацію «з метою ведення фермерського господарства», що не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону № 973-IV, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відповідно до Преамбули Закону № 973-IV цей Закон, крім іншого, спрямований на забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в порушення норм чинного законодавства позивачами не вказано та не додано до заяви необхідної інформації, водночас недотримання обов'язкових вимог до такої заяви унеможливлює розгляд порушеного питання по суті, що свідчить про правомірність висновку відповідача про відсутність підстав для її задоволення.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.