Справа № 126/3527/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Рудь О.Г.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
22 травня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
при секретарі: Бондаренко С.А.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бершадської міської ради Вінницької області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування рішення, -
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом, в якому просив скасувати, як незаконне, рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради № 42 від 24.04.1997 року в частині надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 частини квартири АДРЕСА_1 ухвалою від 21.03.2014 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апелянт вимоги скарги підтримав у повному обсязі, окремо зауваживши, що строк звернення до суду передбачений ч.2 ст.99 КАС України ним не пропущено, оскільки про ту обставину, що його колишня дружина ОСОБА_4 є громадянкою іншої держави і це дає йому підстави звернутися до суду з позовом, позивачу стало відомо лише в липні місяці 2013 року.
У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окремо суду пояснивши, що про існування оскаржуваного рішення відповідача йому стало відомо приблизно через шість років після його прийняття, проте у зв'язку із юридичною необізнаністю він був позбавлений можливості вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечив та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив у її задоволенні відмовити.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, предметом оскарження у даній справі слугує рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради № 42 від 24.04.1997 року.
Враховуючи те, що вказане рішення прийнято відповідачем у 1997 році, а до суду з адміністративним позовом позивач звернувся лише у вересні 2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк (до моменту прийняття Закону України "Про судоустрій та статус суддів") та шестимісячний (після прийняття Закону України "Про судоустрій та статус суддів") для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України певних процесуальних дій.
В даному випадку колегія суддів зважає на той факт, що як з'ясовано безпосередньо із пояснень самого позивача, про оскаржуване рішення останньому стало йому стало відомо приблизно через шість років після його прийняття, тобто ще у 2003 році, проте поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів.
Крім того слід зауважити, що наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бершадської міської ради №42 від 24.04.1997 року слугувала підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до КП «Бершадське житлово-комунальне господарство», третя особа ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій, висвітленої в рішенні Бершадського районного суду від 18.11.2011 року, що в свою чергу беззаперечно вказує на той факт, що про існування оскаржуваного рішення відповідача скаржнику було достеменно відомо і в листопаді 2011 року, проте останній не скористався своїм правом вчасного звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду адміністративного позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 21 березня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 27 травня 2014 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.