Справа: № 826/18564/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
22 травня 2014 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Рипік О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», третя особа: Державне підприємство «Луцький спиртогорілчаний комбінат» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерство аграрної політики та продовольства України про зобов'язання забезпечити проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі реорганізованою ДП «Луцький СГК», та здійснити їх передачу на баланс ДП «Укрспирт», як правонаступника ДП «Луцький СГК» та забезпечити погашення заборгованості перед бюджетом в сумі 20 282915,88 грн., а також зобов'язати ДП «Укрспирт» подати до Міністерства аграрної політики та продовольства України на затвердження передавальні акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що за ДП «Луцький СГК» рахується податковий борг на загальну суму 20 282915,88 грн., проте станом на момент звернення з вказаним позов вищезазначений борг є непогашеним, оскільки відповідачами не вжито заходів щодо завершення реорганізації ДП «Луцький СГК» у відповідності з положеннями наказу Міністерства аграрної політики України від 14.10.2010 року №651.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В засідання з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що за ДП «Луцький СГК» рахується податковий борг на загальну суму 20 282915,88 грн.
Встановлено, що з метою погашення податкового боргу, відповідно до ст.59 Податкового кодексу України, Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області направлена податкова вимога № 1754 від 19.07.2011 року.
Також, позивачем описано майно ДП «Луцький СГК» в податкову заставу-згідно рішення № 374 від 06.09.2011 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.
Разом з тим, контролюючі органи мають право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 ПК України (пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за загальним правилом питання щодо проведення інвентаризації залежить від волі власника (керівника) підприємства, крім випадків, коли інвентаризація є обов'язковою відповідно до вимог законодавства, у тому числі, у разі вимоги контролюючого органу, проте лише під час проведення останнім перевірок платників податків.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції встановила , що з матеріалів справи не вбачається, що Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області здійснювала перевірку Міністерства аграрної політики та продовольства України, а відтак у позивача відсутні повноваження вимагати від відповідача-1 забезпечення проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі ДП «Луцький СГК», яка перебуває у процесі реорганізації.
Колегія суддів не погоджується з твердженням позивача щодо обґрунтованості підстав для зобов'язання Міністерства виконати вимоги Наказу №651, а саме: п. 2, пп. 5.2 п. 5 шляхом здійснення передачі на баланс ДП «Укрспирт», як правонаступника ДП «Луцький СГК», майна, майнових прав та обов'язків третьої особи та зобов'язання ДП «Укрспирт» виконати вимоги пп. 5.4 п. 5 Наказу №651 шляхом подачі до Міністерства аграрної політики та продовольства України на затвердження передавальні акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків, з огляду на те, що повноваження з приводу забезпечення проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов'язків, що знаходяться на балансі реорганізованих державних підприємств, здійснення їх передачі на баланс ДП «Укрспирт» (пп. 5.2 п. 5 Наказу №651) та подачі до Міністерства на затвердження передавальних актів приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків і здачі матеріалів на зберігання до архівних установ відповідно до чинного законодавства (пп. 5.4 п. 5 Наказу №651) покладено на голову комісії Лаврова Є. М., а, відтак, не є обов'язками відповідачів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області до суду з вищезазначеними позовними вимогами виходить за межі повноважень покладених на позивача положеннями ПК України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства забезпечити погашення заборгованості перед бюджетом в сумі 20 282 915,88 грн. колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року №847-XIV, Луцький державний спиртогорілчаний комбінат є об'єктом державної власності, що не підлягає приватизації.
Так, приписами ст. 96 ПК України врегульовано питання погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (п. 96.2 ст. 96 ПК України).
Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно (п. 96.3 ст. 96 ПК України).
З огляду на викладене вбачається, що у разі звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття одного із зазначених у п. 96.2 ст. 96 ПК України рішень та неотримання відповіді у вказаний строк, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Проте, як було зазначено вище, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання Міністерства забезпечити погашення заборгованості ДП «Луцький СГК» перед бюджетом, тобто вимогою, яка вищенаведеними положеннями законодавства не передбачена.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» № 7 від 20.05.2013 року, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року у справі за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», третя особа: Державне підприємство «Луцький спиртогорілчаний комбінат» про зобов'язання вчинити певні дії- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27.05.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 27.05.2014 року.
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.