Справа № 442/117/14 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/783/2303/14 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 57
20 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Берези В.І., Левика Я.А.,
за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,
позивача ОСОБА_2, представника Державного педагогічного університету імені Івана Франка Штогрин М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка про визнання незаконною відмову в допуску для участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання, -
В січні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка про визнання незаконною відмову йому в допуску для участі у конкурсному відборі на заочну форму навчання у даному учбовому закладі.
В обґрунтування позову позивається на те, що в липні 2013 року, з метою продовження навчання в Дрогобицькому Державному педагогічному університеті імені Івана Франка на заочній формі для участі у конкурсному відборі подав приймальній комісії цього університету всі необхідні документи та підписав заяву з проханням допустити до участі в конкурсному відборі, в якій викреслив речення про надання своєї згоди на використання його персональних даних в Єдиній державній електронній базі та подав заяву з обґрунтуванням такої відмови. Дана обставина стала підставою для відмови йому в допуску для участі у конкурсному відборі, про що він отримав лист за підписом ректора університету від 23 липня 2013 року. Вважає, що такі дії адміністрації університету порушують його конституційні права і свободи, в тому числі право на освіту, та суперечать Закону України " Про захист персональних даних".
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2014 року у задоволенні цього позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вказане рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необ'єктивність даного рішення, на неповне дослідження судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що приймальна комісія не мала підстав здійснювати перевірку достовірності даних, оскілки ним було подано заяву у паперовому вигляді та представлено всі необхідні документи в оригіналі. Стверджує, що приймальна комісія перевищила свої повноваження і відмовила в участі у конкурсному доборі без наявності недостовірності поданих даних (а.с. 42-45).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника Штогрин М.В., перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як визначено положеннями ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону дане рішення в повній мірі не відповідає.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.
Відповідно з ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними рішення дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 липня 2013 року ОСОБА_2, після закінчення навчання в 2012 році в Дрогобицькому державному педагогічному університеті ім. Івана Франка та отримання освітнього рівня «бакалавр», в 2013 році подав заяву до цього ж ВУЗу про допуск його до участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання "історичного" факультету за програмою підготовки "спеціаліста".
Як вбачається із змісту даної заяви, яка є типовою для абітурієнтів даного університету, ОСОБА_2 повідомив про себе всі необхідні персональні дані, дав згоду на оприлюднення результатів вступних випробувань та викреслив пункт яким передбачено надання згоди на використання його персональних даних в Єдиній державній базі з питань освіти та підтвердив це особистим підписом.
В своїй заяві про персональні дані ОСОБА_2, діючи відповідно до ст.8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», навів мотиви свого непогодження щодо надання такої згоди (а.с.24-25).
Як вбачається з протоколу засідання приймальної комісії Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка від 22 липня 2013 року, відмовляючи абітурієнту ОСОБА_2 в допуску до участі у вступних випробуваннях та конкурсному відборі на заочну форму навчання історичного факультету за освітньо-професійною програмою спеціаліста, комісія мотивувала своє рішення недотриманням вимог «Умов прийому до вищих навчальних закладів України» та «Правил прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім. Івана Франка» у зв'язку з неможливістю обробки персональних даних ОСОБА_2 в Єдиній базі (а.с.24-26).
Аналогічні доводи містяться у листі ректора цього університету від 23 липня 2013 року за вих.№1250 про відмову ОСОБА_2 в допуску до участі у вступних випробуваннях (а.с.7-8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції фактично погодився з доводами відповідача у вирішенні даного спору та вказуючи на правильність рішення адміністрації університету щодо відмови позивачу у допуску до участі у вступних випробуваннях та конкурсному відборі, зазначив, що допуск абітурієнта до участі у конкурсному відборі та зарахування на навчання без обробки його персональних даних в Єдиній базі не передбачено ні Умовами прийому до вищих навчальних закладів України ні Правилами прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім.Івана Франка.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду з наступних підстав.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до ст.32 Конституції України, збір, зберігання, використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, лише в інтересах національної безпеки, економічних благ та прав людини не допускається.
За вимогами ст.11 Закону України «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом.
Положеннями абз.5 п.2 ст.8 Закону України №2297-VІ від 01.06.2010 р. «Про захист персональних даних», особа має право пред'являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних органами державної влади, органами місцевого самоврядування при здійсненні їхніх повноважень, передбачених законом.
Згідно п.6 ст.6 цього ж Закону, обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини не допускається.
При цьому норми Закону України «Про захист персональних даних» не містять жодних положень, які б надавали суб'єкту правовідносин у сфері обробки персональних даних права вимагати згоду на обробку персональних даних.
Не містили таких норм і «Умови прийому до вищих навчальних закладів України в 2013 році» затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, №1244 від 15.11.2012 року та Правил прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім. Івана Франка в 2013 році.
Водночас ст.53 Конституції України гарантує право кожного громадянина на освіту. Згідно положень вказаної Конституційної норми Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
Згідно ст.6 Закону України «Про освіту» основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
В супереч покликанням відповідачів, діюче законодавство в сфері освіти, в тому числі положення «Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2013 році» та «Правил прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім.Івана Франка в 2013 році» не покладають на абітурієнтів будь-якого обов'язку в наданні згоди на використання його персональних даних в Єдиній державній електронній базі, та не містять будь-яких заборон і обмежень щодо вступу до вищого учбового закладу в залежності від наявності чи відсутності такої згоди.
Окрім того, у відповідності до ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право: знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
У відповідності до змісту п.5.17 «Правил прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім.Івана Франка в 2013 році» в заяві вступника для участі у конкурсному відборі лише фіксується факт надання ним згоди на обробку його персональних даних в Єдиній базі.
В той же час, вказаний нормативний документ не містить жодних застережень щодо неможливості допуску вступника до участі у конкурсному відборі на навчання у випадку відмови в наданні такої згоди.
Згідно п.3.2. «Примірного положення про приймальну комісію вищого навчального закладу України» затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №12 від 09.01.2013 року приймальна комісія приймає рішення про допуск вступника до участі у конкурсі, у разі виконання ним вимог Правил прийому до вищого навчального закладу, і повідомляє про це вступника в письмовій або в іншій, встановленій Приймальною комісією, формі.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 при вступі до Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка подано та прийнято відповідальним секретарем всі необхідні документи, передбачені Правилами прийому до вищого навчального закладу, в тому числі і заява про допуск до участі в конкурсному відборі з наданням всієї необхідної інформації відносно себе та згоди на оприлюднення результатів вступних випробувань на наявності підстав для особливих умов зарахування та застереженням того, що він повідомлений про наслідки подання недостовірних персональних даних.(а.с.9)
Як вбачається із змісту протоколу засідання приймальної комісії Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка від 22 липня 2013 року та листі ректора цього університету від 23 липня 2013 року за вих.№1250 про відмову ОСОБА_2 в допуску до участі у вступних випробуваннях, у вказаних документах, окрім посилання на технічну неможливість обробки персональних даних абітурієнта з огляду на те, що останній не дав згоди, не зазначено які саме положення Умов прийому до вищих навчальних закладів України та Правил прийому до Дрогобицького Державного педагогічного університету ім. Івана Франка порушені ОСОБА_2.
Не встаовлено жодних даних, які б свідчили і про надання ОСОБА_2 відносно себе недостовірної інформації.
Окрім того, у змісті типової заяви абітурієнта Дрогобицького Державного педагогічного університету ім.Івана Франка про допуск до участі в конкурсному відборі, яку підписував ОСОБА_2, зазначено, що особа дає згоду на використання її персональних даних, що відповідно до положень ст.10 «Про захист персональних даних» є біль широким поняттям ніж обробка, та передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 були роз'яснені його права, передбачені ст.8 цього Закону , в тому числі щодо мети отримання згоди на обробку його персональних даних, на отримання інформації про умови надання доступу до персональних даних, зокрема про третіх осіб, яким передаються його персональні дані, механізм автоматичної обробки його персональних даних та інш.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначив, що він не мав заперечень щодо обробки використання таких даних з метою виготовлення документів про освіту державного зразка, студентського квитка та пов'язані з освітнім процесом, як це фактично визначено в п.3 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, а лише заперечував щодо можливості використання його персональних даних всупереч його законним інтересам з втручанням в його особисте приватне життя третіми особами.
Окрім того, при вирішенні спору суд не звернув увагу на те, обробка персональних даних для означеної мети відповідно до положень п.1.3. «Типового порядку обробки персональних даних у базах персональних даних» передбачає можливість такої обробки не лише автоматизованим способом а і у формі картотек із застосуванням неавтоматизованих засобів, що спростовує твердження відповідача про відсутність технічної можливості обробки таких даних.
Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судовою колегією та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини на час їх виникнення в 2013 році, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку, сам факт відсутності згоди абітурієнта ОСОБА_2 на використання його персональних даних, без належного роз'яснення мети та механізму обробки таких даних а також інших прав, як суб'єкта персональних даних, визначених ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», не давало достатніх правових підстав приймальній комісії Дрогобицького Державного педагогічного університету ім.Івана Франка для відмови позивачу у його допуску до участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання, а саму відмову слід визнати незаконною.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 і ухвалення нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
У відповідності до ст..88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений ним при поданні позову та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 350 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 1-4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка про визнання незаконною відмову в допуску для участі в конкурсному відборі на заочну форму навчання задовольнити.
Визнати незаконною відмову Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка у допуску ОСОБА_2 до участі у конкурсному відборі на навчання в 2013 році у Дрогобицькому Державному педагогічному університеті імені Івана Франка.
Сягнути з Дрогобицького Державного педагогічного університету імені Івана Франка на користь ОСОБА_2 350 грн.20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г.
Судді: Береза В.І.
Левик Я.А.