13 травня 2014 року Житомир справа № 0670/6174/11
категорія 8.2.6
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
за участі секретаря Шевчук Т.А.,
за участі представника позивача Мельничук В.В. та Павельчик О.Ю.,
за участі представника відповідача Зеленової Л.В.,
за участі експерта Бутинця Ф.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0003732301/0 від 31.12.2010 року, №0003742301/0 від 31.12.2010 року та №0000972301 від 29.03.2011 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що податкові повідомлення - рішення №0003732301/0 від 31.12.2010 року, №0003742301/0 від 31.12.2010 року були прийняті на підставі висновків акта від 23.12.2010 року №9973/23-1/34394406/0110 з урахуванням доповнення до нього про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.26 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 70492,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 50546,00 грн. Позивач посилається на безпідставність вказаних висновків Державної податкової інспекції у м.Житомирі, оскільки зазначені норми законів підприємством не порушувались. Позивач стверджує, що податковий орган безпідставно дійшов до висновку про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" податку на прибуток на загальну суму 70492,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 50546,00 грн. Також зазначає, що податкове повідомлення - рішення №0000972301 від 29.03.2011 року було прийняте на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2010 року №6002/Ш-С/25-009, яке на його думку винесено з порушеннями норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представники позивача просили скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №0003742301/0 від 31.12.2010 року та №0000972301 від 29.03.2011 року з підстав зазначених в позовній заяві. Додатково просили позовні вимоги в частині визнання неправомірним та скасування податкового - повідомлення рішення №0003732301/0 від 31.12.2010 року не розглядати, оскільки товариство від них відмовляються, так як воно фактично скасоване податковим повідомленням - рішенням №0000972301 від 29.03.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. Зазначив, що податкові повідомлення - рішення №0003742301/0 від 31.12.2010 року та №0000972301 від 29.03.2011 року винесені правомірно.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2012 року у даній справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту Бутинцю Францу Францовичу.
Експерт в судовому засіданні пояснив, що частину документів, якими позивач обгрунтовує протиправність спірних податкових повідомлень - рішень для перевірки податковому органу надано не було, що стверджується матеріалами справи. Також зазначив, що аналітичні бухгалтерські документи не можуть слугувати доказом здійснення операцій, оскільки вони складені самим Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З 22 листопада 2010 року по 17 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у м.Житомирі правонаступником якої є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки було складено акт від 23.12.2010 року №9973/23-1/34394406/0110 та доповнення до акту від 23.12.2010 року №9973/23-1/34394406/0110, в яких серед іншого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", п.4.1 ст.4, пп.7.2.3, пп.7.26 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 70492,00 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2131184,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 50546,00 грн.
На підставі акта від 23.12.2010 року №9973/23-1/34394406/0110 (далі - акт) Державною податковою інспекцією у м.Житомирі були винесені податкові повідомлення - рішення від 31.12.2010 року:
- №0003732301/0, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 236025,00 грн., в т.ч. 70492,00 грн. - за основним платежем та 165533,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0003742301/0, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" суму податкового зобов'язання в розмірі 75819,00 грн., в т.ч. 50546,00 грн. - за основним платежем та 25273,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Отримавши зазначенні податкові повідомлення - рішення, позивач скористався наданим йому правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної податкової адміністрації у Житомирській області (а.с.101-105 т.1).
Рішенням Державної податкової адміністрації у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2010 року №6002/Ш-С/25-009 скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.12.2010 року №0003742301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17308,00 грн. - основного платежу та 8654,00 грн. - штрафної санкції (а.с.106-114 т.1).
29 березня 2011 року Державною податковою інспекцією у м.Житомирі на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 21.03.2010 року №6002/Ш-С/25-009 було винесене податкове повідомлення - рішення №0000972301 , яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49857,00 грн., в т.ч. 33238,00 грн. - основний платіж та 16619,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.115 т.1).
31 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" звернулося з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації України (а.с.116-121 т.1).
Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 06.06.2011 року №10489/6/25-0515 залишено без змін податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.12.2010 року №0003732301/0 та №0003742301/0 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Житомирській області від 21.03.2011 року №6002/Ш-С/25-009 (а.с.122-129 т.1).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, висновків, відображених в акті від 23.12.2010 року №9973/23-1/34394406/0110 та рішенні Державної податкової адміністрації у Житомирській області від 21.03.2011 року №6002/Ш-С/25-009 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0003732301/0 слід визнати неправомірним та скасувати з огляду на слідуючі обставини.
Актом перевірки встановлено заниження задекларованих позивачем показників в рядку 01.6 Декларації "інші доходи" в загальній сумі 55012,00 грн., оскільки підприємством до складу валових доходів не включено доходи від простроченої кредиторської заборгованості перед АТВТ "Взуття", за якою минув строк позовної давності та яка залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно акту перевірки, вказане було встановлено відповідачем за даними перевірки оборотно-сальдових відомостей та журналів ордерів по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками".
Експерт зокрема в своєму висновку зазначає, що за відсутності первинних документів та регістрів аналітичного обліку по рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" твердження податкового органу є безпідставним. Крім того позивач не веде журналів-ордерів і посадові особи податкового органу не могли їх перевірити, що підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року .
Крім того перевіряючими не було враховано встановленого актом перевірки факту, що частина загальної заборгованості перед АТВТ "Взуття" в розмірі 70957,00 грн. позивачем погашена 06.03.2008 року.
Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не включно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності
Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності .
Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Виходячи з викладених положень та обставин справи, враховуючи те, що відповідач погоджується з погашенням позивачем 06.03.2008 року частини заборгованості перед АТВТ "Взуття" в розмірі 70957,00 грн., що свідчить про вчинення ним дій, які підтверджують визнання ним свого боргу, суд приходить до висновку, що строк позовної давності кредиторської заборгованості перед АТВТ "Взуття" переривався і тривав до 06.03.2011 року. Тобто на момент перевірки строк позовної давності по кредиторській заборгованості в сумі 55012,00 грн. не закінчився, тому спірне податкове повідомлення- рішення від 31.12.2010 року №0003732301/0 в зазначеній частині є неправомірним.
Крім того, в ході проведення перевірки на підставі наданих до перевірки оборотно-сальдових відомостей по рах. №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року до складу валових витрат віднесено витрати, які не підтверджені на момент перевірки відповідними первинними бухгалтерськими документами в сумі 178934,00 грн., а саме: за грудень 2007 року по господарським відносинам з ДП УПВР фірми "Житомирінвест" ВАТ в сумі 37852,00 грн. (42422,40 грн. з ПДВ), за березень 2008 року по господарським відносинам з ДП УПВР фірми "Житомирінвест" ВАТ в сумі 58257,00 грн. (69908,40 грн. з ПДВ) та по господарським відносинам з фірмою Прогрес-М в сумі 2354,00 грн. (2825,00 грн. з ПДВ), за квітень 2008 року по господарським відносинам з Житомиробленерго ВАТ Житомирський РЕМ в сумі 46047,00 грн. (55256,32 грн. з ПДВ) та за липень 2010 року по господарським відносинам з Житомиробленерго ВАТ Житомирський РЕМ в сумі 34424,00 грн. (41308,72 грн. з ПДВ).
В судовому засіданні доведено, а висновком судово-бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року підтверджено, що на підставі оборотно-сальдових відомостей по рах. №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" неможливо встановити правильність облікового відображення валових витрат.
Суд відзначає, що з матеріалів перевірки не зрозуміло, яким чином відповідач в акті визначив суму 178934,00 грн. в розрізі кварталів, оскільки при відсутності даних аналітичного обліку по відповідних рахунках зробити це неможливо. В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки аналітичний розріз інформації по рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" був відсутній.
Крім того, податковим органом в акті перевірки не зазначено яких документів і по яким контрагентам не вистачає щодо віднесення витрат в сумі 178934,00 грн. до валових витрат підприємства.
В свою чергу позивачем на підтвердження віднесення до складу валових витрат витрат по господарським відносинам з ДП УПВР фірми "Житомирінвест" ВАТ надано до суду довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2007 року, за березень 2008 року, акти приймання виконаних підрядних робіт, підсумкові відомості (а.с.175-183, 188-202 т.2), платіжні доручення (а.с.174, 174 т.2), аналітика рахунків (а.с.190-196 т.2) та податкові накладні (а.с.21-22 т.3).
На підтвердження віднесення до складу валових витрат витрат по господарським відносинам з фірмою "Прогрес-М" позивачем надано до суду акти здачі - приймання робіт (а.с.203-204 т.1), аналітика рахунків (а.с.197-253 т.2), платіжні доручення (а.с.187 т.1, 27-28 т.3), податкові накладні (а.с.29, 77 т.3), договорами (а.с.23-27 т.3).
На підтвердження віднесення до складу валових витрат витрат по господарським відносинам з Житомиробленерго ВАТ Житомирський РЕМ позивачем надано до суду рахунки за активну електроенергію (а.с.158 - 159т.1), платіжні доручення (а.с.205-206, 210-211 т.1),податкові накладні (а.с. 131 т.1, 53-55 т.3), аналітика рахунків (а.с.107-144 т.2) та договір на постачання електричної енергії споживачам.
За таких обставин суд вважає, що спірне податкове повідомлення- рішення від 31.12.2010 року №0003732301/0 в вищезазначеній частині є неправомірним.
Також перевіркою встановлено , що відповідно до даних головних книг, первинних документів, журналів ордерів, відомостей аналізу рахунків 20, 22, 311, 631, 92, 93, 94, 95, 684, 97, 50 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 півріччя 2010 року становить 612866,00 грн. Відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток, підприємством за 1 півріччя 2010 року задекларовано 662723,00 грн., різниця складає 49857,00 грн.
Однак в додатку 4 до акта зазначено, що первинні документи та журнали - ордери перевірялись вибірково. Реєстр вибірково перевірених первинних документів відсутній, а журнали - ордери на підприємстві взагалі не ведуться.
За таких обставин у податкового органу відсутня доказова база різниці в сумі 49857,00 грн., що підтверджується висновком судово - бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року, яким також підтверджено, що вказана різниця не відповідає дійсності.
Крім того, в доповненні до акту зазначено, що позивачем до валових витрат за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 включено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 18000, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2131184,00 грн.
Однак, в судовому засіданні встановлено, що наведені в доповненні до акту дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на прибуток сформовані перевіряючими без дослідження первинних документів та регістрів аналітичного обліку відповідних рахунків.
Отже, такі дані не можуть бути підставою для включення чи не включення до валових витрат від'ємного значення об'єкту оподаткування попередніх періодів у відповідності з вимогами ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в наступних розмірах і періодах, що також стверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року.
Також перевіркою встановлено, що відповідно до даних головних книг, первинних документів, журналів - ордерів, відомостей аналізу рахунків 20, 22, 311, 372, 631, 92, 93, 95 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року становлять 252881,00 грн. Відповідно до рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток, підприємством за 4 кв. 2007 року задекларовано 522088,00 грн., різниця складає 269207,00 грн.
Однак, висновком судово-бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року встановлено, що суму витрат в розмірі 252881,00 грн. можливо визначити лише на підставі первинних документів та регістрів аналітичного обліку, які позивачем до перевірки надано не було.
Крім того, позивачем не надавалась до податкового органу декларація з податку на прибуток за 4 кв. 2007 року, оскільки в даному випадку повинна подаватися, що і було зроблено позивачем, декларація з податку на прибуток за 2007 рік, в якій останнім в рядку 04.1, крім визначених у рядку 04.11 відображена сума 568121,00 грн.
Надаючи оцінку викладеному, суд враховує, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.
Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно до п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження правомірності оспорюваного податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.12.2010 року №0003732301/0 , як суб'єкта владних повноважень. Податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення.
Судом також враховано, що податковим органом в ході проведення перевірки не ставиться під сумнів факти використання у власній господарській діяльності отриманих товарів (робіт, послуг).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку Державної податкової інспекції у м.Житомирі про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 70492,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 2131184,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000972301 від 29.03.2011 року суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковими накладними в розмірі 25018,00 грн., а саме за квітень 2008 року в сумі 14627,27 грн., за серпень 2009 року в сумі 10391,50 грн. по господарським відносинам з ВАТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)
Актом перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки позивачу було надіслано лист від 23.11.2010 року №68326/10-23-1 із проханням надати необхідні документи для проведення перевірки. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" не було надано до перевірки документи, що засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи матеріальних активів, факт списання коштів з банківського рахунку підприємства в оплату товарів (робіт, послуг) щодо визначення правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним в розмірі 25018,00 грн.
Та обставина, що позивачем під час перевірки не надано податковому органу документів підтверджуючих факт придбання товарів та факт списання коштів з банківського рахунку підтверджується постановою Богунського районного суду м.Житомира від 18.01.2011 року по справі 3-18/11.
Крім того, позивачем під час судового розгляду справи не доведено факту надання до перевірки самих податкових накладних на суму податку на додану вартість в розмірі 25018,00 грн.
За таких обставин суд вважає, що податковим органом правомірно було донараховано позивачу податку на додану вартість в цій частині та застосовано з цього приводу штрафні санкції.
Крім того, в ході проведення перевірки згідно наданих для перевірки накладних, податкових накладних, встановлено, що податкова накладна постачальником складалась у момент відвантаження товару покупцю та складання видаткової накладної, попередні оплати згідно наданих для перевірки виписок банку на користь постачальників не перераховувались, отже ТОВ "Торговий центр "Темпо" не мало права на податковий кредит по отриманим податковим накладним від постачальників з періодів, що не охоплює документальна перевірка на загальну суму податку на додану вартість 9576,00 грн., а саме:
- податкова накладна від 30.09.2007 року №24385.07 виписана ВАТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ на суму 552,55 грн.;
- податкова накладна від 01.08.2007 року №24005 виписана фірмою "Прогрес-М" на суму 400,00 грн.;
- податкова накладна від 21.03.2007 року №176 виписана газетою "Житомир і Житомиряни" на суму 83,33 грн.;
- податкова накладна від 23.03.2007 року №188 виписана газетою "Житомир і Житомиряни" на суму 533,12 грн.;
- податкова накладна від 21.03.2007 року №175 виписана газетою "Житомир і Житомиряни" на суму 60,00 грн.;
- податкова накладна від 25.05.2007 року №760 виписана ТОВ "Дівікс" на суму 712,43 грн.;
- податкова накладна від 01.12.2006 року №1010 виписана ТОВ "Дівікс" на суму 3899,92 грн.;
- податкова накладна від 18.04.2007 року №19145 виписана ТОВ "Дівікс" на суму 1166,67 грн.;
- податкова накладна від 02.03.2007 року №19936 виписана фірмою "Прогрес-М" на суму 400,00 грн.;
- податкова накладна від 25.01.2007 року №19153 виписана фірмою "Прогрес-М" на суму 196,00 грн.;
- податкова накладна від 24.01.2007 року №19145 виписана фірмою "Прогрес-М" на суму 260,00 грн.;
- податкова накладна від 18.06.2007 року №171, №171 виписані ТОВ "НВП Холодтеплосервіс" відповідно на суму 239,16 грн. та 58,34 грн.;
- податкова накладна від 04.04.2007 року №38 виписана ПП ОСОБА_5 на суму 780,09 грн.;
- податкова накладна від 31.03.2007 року №924 виписана ТОВ "Компанія Форпост" на суму 54,58 грн.;
- податкова накладна від 25.01.2008 року №327 виписана ПП НВП "Росана" на суму 74,50 грн.;
- податкова накладна від 19.06.2007 року №33420 виписана ВАТ "Волиньбакалія на суму 104,58 грн.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)
Додатком №9 до акту перевірки податковим органом підтверджено наявність в Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" вищезазначених податкових накладних на суму 9576,00 грн., які також були надані позивачем до матеріалів справи.
Посилання податкового органу на терміни включення сум податку на додану вартість за податковими накладними отриманими із запізнення, судом до уваги не приймається. оскільки суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.
Зазначене підтверджується листом ДПА України від 10.08.2006 № 15155/7/16-1517-10 яким роз'яснено, що враховуючи порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту».
Строк, встановлений Законом №2181, 1095 днів Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" не порушено.
Суд також зазначає, що реальність проведених господарських операцій, які оформлені спірними податковими накладними відповідачем не заперечувалася ні в ході проведення перевірки, а ні в процесі судового розгляду справи.
За таких обставин податкове повідомлення - рішення від 29.03.2011 року №0000972301 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" суми податкового зобов'язання в розмірі 14364,00 грн., в т.ч. 9576,00 грн. - за основним платежем та 4788,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є неправомірним та підлягає скасуванню.
Крім того, перевіркою в результаті співставлення оборотно-сальдових відомостей по рах. №361 та рах. №3773 з реєстрами видаткових податкових накладних (додаток №7 до акту) встановлено, що підприємством занижено суму податкового зобов'язання в Декларації з податку на додану вартість за 2009 рік та 9 місяців 2010 року на загальну суму 9934,00 грн.
Із заниженого податку на додану вартість в розмірі 9934,00 грн. фактично спірною сумою є 4594,00 грн., в тому числі (додаток №7 до акту):
- 2776,00 грн. по розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту - ПП "Меркс - Житомир" за травень 2009 року;
- 976,00 грн. по розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту - ОСОБА_6 за червень 2009 року;
- 842,00 грн. по розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість по контрагенту ПП ОСОБА_7 за червень 2010 року.
Позивач в підтвердження неправомірності вказаного висновку податкового органу надав до суду аналіз рахунків, аналіз рахунку 3773 по контрагентам ПП "Меркс-Житомир" та ОСОБА_6 та аналіз рахунків та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року по контрагенту ОСОБА_7
Зазначені документи суд оцінює критично, оскільки вони складені самим Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
В судовому засіданні встановлено, а висновком судово-бухгалтерської експертизи №4 від 29 листопада 2013 року підтверджено, що первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку по господарським відносинам з зазначеними контрагентами у позивача відсутні.
Податкові накладні виписані ПП "Меркс - Житомир", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на суму 4594,00 грн. позивачем до суду надані не були.
Згідно із пп.7.2.3 .7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Підпунктом 7.4.1 пункта 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно із пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При розгляді зазначеної справи судом також враховано, що в довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року останнім зазначено, що судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо" підлягає частковому задоволенню, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.12.2010 року №0003732301/0 є неправомірне та підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 29.03.2011 року № 000972301 в свою чергу підлягає скасуванню в частині визначеного грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9576,00 грн. та за застосованими штрафними санкціями в розмірі 4788,00 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ,
постановив:
Позовні вимоги задоволити частково.
Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 31.12.2010 року №0003732301/0 згідно якого за платежем податок на прибуток визначено податкове зобов"язання в сумі 70492 грн., та застосована фінансова санкція в сумі 165533 грн.
Визнати частково неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 29.03.2011 року № 000972301 в сумі 9576 грн. визначеного грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість та 4788 грн. за застосованими штрафними санкціями.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 20 травня 2014 р.