22 травня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Бреславського О. Г.
суддів: Половінкіної Н.Ю., Савчук М.В.
секретаря: Скрипник С.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2013 року,-
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яку набув на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1994 укладеним між ним та ОСОБА_5 У квартирі проживають та зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_4 без належних правових підстав, оскільки судові рішення, на підставі яких вони раніше оформили своє право на квартиру, скасовані, як і визнані недійсними відповідні правовстановлюючі документи. Посилаючись на те, що на його вимогу, як власника, звільнити квартиру відповідачі спірне житло не звільнили, позивач просив усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів з квартири та зняття їх з реєстрації.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтн 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
22ц/794/530/14 Головуючий в І інстанції Богдан С.І.
категорія 5 Доповідач Бреславський О.Г.
порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд правильно встановив і виходив із того, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, яку набув на підставі договору купівлі-продажу від 17.11.1994 укладеним між останнім та ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом першої Чернівецької державної нотаріальної контори, зареєстрований як об'єкт нерухомого майна в Чернівецькому КОБТІ на праві приватної власності за позивачем 22 листопада 2007 року. У квартирі проживають та зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_4 без належних правових підстав, оскільки судові рішення, на підставі яких вони раніше оформили своє право на квартиру, скасовані, як і визнані недійсними відповідні правовстановлюючі документи. Останні проживають в спірній квартирі і перешкоджають ОСОБА_1 користуватися нею. Вказані обставини встановлені судовим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2012 року залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, правонаступником якої є ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Чернівецького ОКБТІ про визнання договору купівлі продажу недійсним, витребування квартири з чужого незаконного володіння, зміну державної реєстрації права власності на житлове приміщення, про визнання права власності на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним (а.с.70-92).
З огляду на викладене, ухвалюючи рішення суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач набув права власності на спірну квартиру на законних підставах, однак користуватись нею немає змоги, оскільки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоджають йому в цьому, без достатніх правових підстав проживають в квартирі, зареєстровані в ній і в добровільному порядку не бажають звільнити квартиру, а тому на підставі ст. 391 ЦК України позов підлягає задоволенню
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Однією з підстав припинення права власності відповідно до ст. 346 ЦК України є припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Тому рішення суду першої інстанції відповідає вказаним нормам матеріального права.
Разом з тим, задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку, осіб що зареєстровані у спірній квартирі, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про виселення є підставою для зняття особи з такої реєстрації.
Виходячи з викладеного, позовна вимога про зняття з реєстрації не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної вимоги про виселення відповідачів з спірної квартири.
Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому його в цій частині слід скасувати, оскільки позовна вимога про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання є похідною від вимоги про виселення відповідачів з спірної квартири та зайвою, суд не наділений повноваженнями приймати рішення про зняття фізичних осіб з реєстрації місця проживання та на підставі ст.ст.7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У решті рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 жовтня 2013 року в частині зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2, скасувати, відмовивши у задоволенні позову в цій частині.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: