Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/458/12-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.1 ст.366 КК України Доповідач ОСОБА_2
27 травня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2
суддів . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора . . . . . . . . . . . . . . … . . . . ОСОБА_5
засуджених . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6 , ОСОБА_7
адвоката . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . .. ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_6 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2014 року.
Вказаною постановою відмовлено засудженому ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив, що будь-яких доказів про неможливість оскарження відповідного вироку суду у встановлений строк засудженим ОСОБА_6 до суду подано не було, копія відповідного вироку була вручена йому в залі суду негайно після проголошення вироку, а також, що апеляційна скарга на вирок суду була подана засудженим після прийняття Закону України №746-VII від 21.02.2014 року, яким була змінена редакція ст.364 КК України, а вирок суду був звернутий до виконання та фактично виконувався протягом тривалого часу.
Згідно постанови суду, вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.364, ст.54, ч.1 ст.366 , ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки та з конфіскацією ? частини майна, що належить засудженому.
На підставі ст.ст.75, 76 п.п.3,4 КК України, звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Зобов'язано засудженого: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання , періодично з'являтись до органів кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації. Відповідно до ст..77 КК України, конфіскацію майна не застосовано.
21.02.2014 року засуджений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою на вище вказаний вирок суду. Вказує в апеляції, що він не мав можливості оскаржити вирок суду у зв'язку з тим, що перебуває в ЖУВП № 8 під вартою за підозрою в іншому обвинуваченні та непередбачені ним переводи із камери в камеру, неодноразові виїзди із СІЗО на ІТТ Житомирського МВ по викликах слідства, спричинили втрату ним копії вказаного вироку. Копію втраченого вироку він отримав додатково 20.02.2014 року від родичів, після чого подав клопотання щодо відновлення строків апеляційного оскарження та апеляційну скаргу.
Також зазначає, що відмова у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Корольовського райсуду Житомира від 27.03.2014 року унеможливлює прийняття справедливого та законного рішення по справі відносно нього щодо приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014 року, яким ч.3 ст.364 КК України виключена.
Просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з усуненням карності діяння, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, а також у зв'язку із закінченням строку давності виконання вироку за ч.1 ст.366 КК України
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції, обговоривши її доводи, перевіривши постанову суду в межах апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно матеріалів справи, 17.12.2013 року ОСОБА_6 було засуджено вироком Корольовського районного суду м. Житомира і в той самий день отримано ним копію вказаного вироку.
У встановлені законом строки вирок ніким з можливих апелянтів оскаржено не було і тому 09.01.2014 року його було звернуто до виконання.
21.02.2014 року ОСОБА_6 було подано апеляційну скаргу на вирок та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суд 1-ї інстанції, оцінивши наведені засудженим ОСОБА_6 доводи, правильно визнав безпідставним клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження вироку суду.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи засудженого про незаконність оскаржуваної постанови у зв'язку з тим, що унеможливлюється приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014року.
Відповідно до ч. 3 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції» від 21.02.2014 року звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність яких усувається цим Законом, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 539 Кримінального процесуального кодексу України.
Питання про таке звільнення вирішуються судами протягом п'яти днів з дня надходження відповідного клопотання (подання) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року та п. 11 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах,
апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27.03.2014 року про залишення без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Корольовського райсуду м. Житомира від 17 грудня 2013 року щодо нього - без зміни.