22.05.2014 Справа № 920/385/14
за позовом: публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ,
до відповідача: державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного сходу національної академії аграрних наук України", с. Кашпури, Роменський район, Сумська область,
про стягнення 1 304 601 грн. 31 коп.,
Суддя Жерьобкіна Є.А.
Представники:
Від позивача - Климов К.В. (довіреність № 167 від 24.03.2014року);
Від відповідача - Лантушенко Д.С. (довіреність від 01.04.2014року);
При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 1 304 601 грн. 31 коп., з яких: 700 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, перерахованої відповідачу за сільськогосподарську продукцію відповідно до договору поставки зерна майбутнього врожаю № K016SUM-F від 22.05.2013 року, 135 800 грн. 00 коп. договірної санкції за період з 02.11.2013 року по 06.02.2014 року включно, 350 000 грн. 00 коп. штрафу, 118 801 грн. 31 коп. - 24 % річних за весь час користування грошовими коштами (за період з 05.06.2013 року по 19.02.2014 року включно), а також судові витрати, пов'язаних з розглядом справи.
Представник позивача підтримує позовні вимоги.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. № 5542 від 28.04.2014 р.), в якому зазначає, що підставою для виникнення грошових зобов'язань відповідача перед позивачем є отримання першим листа-вимоги. 12.02.2014 р. на адресу відповідача не надходило жодних листів-вимог позивача.
12.05.2014року відповідач подав лист, в якому повідомляє, що ОСОБА_3 працює на ДП "Дослідне господарство "Іскра" на посаді інспектора кадрового відділу. У посадові обов'язки ОСОБА_3 не входять повноваження щодо отримання будь-якої поштової кореспонденції або реєстрації документів, що надходять на адресу підприємства. 12.02.2014року канцелярія підприємства не реєструвала жодних документів, які були відправлені ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:
22.05.2013року між сторонами було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № К016SUM-F, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався у визначений сторонами строк (термін) поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а саме зерно кукурудзи 3 класу (одиниця виміру товару - метрична тонна, кількість - 700,000), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.
Договір поставки зерна майбутнього врожаю № К016SUM-F з боку відповідача підписаний директором Єрмаковим В.Д. Відповідно до статуту ДП "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного сходу національної академії аграрних наук України" директор самостійно вирішує питання діяльності господарства, за винятком тих, що віднесені до компетенції Академії і трудового колективу господарства, в тому числі укладає господарські договори.
Згідно з п. 1.2. договору, термін поставки: до 1 листопада 2013 року. Поставка відповідної партії Товару вважається здійсненою в момент підписання між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених договором. (п. 1.2.1 договору).
Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1, 3.2. договору, попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1 000 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить сімсот тисяч гривень. Ціна на партію товару відображається в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Порядком розрахунків, визначеним у розділі 4 договору, передбачено, що позивач протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту набрання чинності договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1. договору на поточний рахунок відповідача (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1. цього договору (п. 4.1. договору).
Згідно з п. 4.1.1. договору, відповідач доручає позивачу сплатити грошову суму, яку останній утримує із коштів, які належні до виплати відповідачу у відповідності до п. 4.1. договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1. договору, вважаються сплаченими позивачем на користь відповідача з моменту сплати позивачем за відповідача страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).
Пунктом 4.2. договору передбачено, що остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3.1.1. договору) за поставлений позивачу товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено п. 1.1. договору), здійснюється позивачем (на підставі рахунку-фактури відповідача) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання позивачем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п. 2.3., 2.4. договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п. 3.2. договору.
З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2013року між відповідачем з ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» (страховик) було укладено Договір № 000175/06/13_Кв комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, предметом якого є майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур (кукурудза), що належатиме відповідачу.
Згідно з п. 6.3. договору страхування, загальний страховий платіж за договором дорівнює 36 750 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № К016SUM-F, було перераховано відповідачу 700 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 592 від 31.05.2013 року про перерахування на рахунок відповідача 663 250,00 грн., а також № 593 від 31.05.2013 року та № 1009 від 18.07.2013року про перерахування позивачем на рахунок ПрАТ«СТРАХОВА КОМПАНІЯ «СТРАХОВІ ГАРАНТІЇ» 36 750 грн. страхового платежу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам договору не вчинив жодних дій щодо поставки позивачу товару.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як зазначалося вище, згідно з п. 1.2. договору, термін поставки: до 1 листопада 2013 року.
Пунктом 6.3. договору визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, останній зобов'язаний сплатити позивачу договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, відповідач, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована договірна санкція в сумі 135 800 грн. 00 коп. за період з 02.11.2013року по 06.02.2014року, а також штраф в сумі 350 000 грн. 00 коп. виходячи з суми попередньої оплати в розмірі 700 000 грн. 00 коп.
Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина відповідача), або у разі отримання позивачем інформації, що відповідач не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або відповідачем змінено без погодження з позивачем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, позивач має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому відповідач зобов'язаний повернути позивачу всі кошти перераховані на користь відповідача на виконання умов договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги позивача. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога позивача. У випадку порушення відповідачем грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити позивачу проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2014 року позивачем відповідачу було направлено лист-вимогу № 44-02/02 від 06.02.2014 року, в якому позивач відмовляється від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором, в зв'язку з непоставкою відповідачем товару у визначені договором строки та вимагає повернути все отримане останнім за договором, зокрема суму попередньої оплати в розмірі 700 000 грн. 00 коп. протягом 3 банківських днів з моменту отримання вимоги.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначає, що на адресу відповідача не надходило жодних листів-вимог позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Факт надсилання відповідачу 07.02.2014року та отримання останнім 12.02.2014року листа - вимоги № 44-02/02 від 06.02.2014 року підтверджується наявними в матеріалах доказами, а саме фіскальним чеком № 1012 від 07.02.2014 року, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, лист - вимогу № 44-02/02 від 06.02.2014 року отримано «за довіреністю ОСОБА_3».
Відповідач вказує, що ОСОБА_3 працює на ДП "Дослідне господарство "Іскра" на посаді інспектора кадрового відділу. У посадові обов'язки ОСОБА_3 не входять повноваження щодо отримання будь-якої поштової кореспонденції або реєстрації документів, що надходять на адресу підприємства. 12.02.2014року канцелярія підприємства не реєструвала жодних документів, які були відправлені ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
При цьому, сам відповідач підтверджує, що ОСОБА_3 працює на ДП "Дослідне господарство "Іскра" на посаді інспектора кадрового відділу.
Посилання на відсутність повноважень у цієї особи на отримання поштової кореспонденції, не спростовують факту надсилання позивачем листа - вимоги № 44-02/02 від 06.02.2014 року за юридичною адресою відповідача 07.02.2014року.
Разом з цим, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Таким чином, оскільки належними доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема фіскальним чеком № 1012 від 07.02.2014 року, описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, підтверджується факт надсилання відповідачу та отримання останнім листа - вимоги № 44-02/02 від 06.02.2014 року, суд не приймає до уваги вищевказані заперечення відповідача до уваги.
Судом встановлено, що факт отримання 700 000 грн. 00 коп. попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте в порушення умов укладеного договору, відповідач не виконав зобов'язань щодо поставки товару, грошових коштів на вимогу позивача своєчасно не повернув, у зв'язку з чим 700 000 грн. 00 коп. перерахованих в якості попередньої оплати за товар підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до п. 5.4. договору, за порушення відповідачем грошових зобов'язань, останньому нараховано проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами в сумі 118 801 грн. 31 коп. за період з 05.06.2013року по 19.02.2014року.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно з вищезазначеними умовами укладеного між сторонами договору поставки зерна майбутнього врожаю № К016SUM-F, обов'язок щодо повернення грошових коштів виникає у відповідача після пред'явлення позивачем листа - вимоги, а нарахування процентів у розмірі 24% річних передбачене саме за порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення коштів.
Лист-вимогу № 44-02/02 від 06.02.2014 року отримано відповідачем 12.02.2014року, відповідно порушення грошового зобов'язання з повернення коштів почалося з 18.02.2014року, враховуючи, що згідно з п. 5.4. договору відповідач зобов'язаний повернути всі кошти протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа вимоги.
З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок 24% річних за період з 18.02.2014року по 19.02.2014року, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, згідно з яким розмір 24% річних складає 920 грн. 55 коп.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару, щодо повернення грошових коштів після пред'явлення листа - вимоги, а також те, що право позивача щодо стягнення договірної санкції, штрафу, 24 % річних передбачене умовами укладеного між сторонами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 700 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 135 800 грн. 00 коп. договірної санкції, 350 000 грн. 00 коп. штрафу, 920 грн. 55 коп. 24 % річних.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 117 880 грн. 76 коп. 24 % річних суд відмовляє на підставах зазначених вище.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 23 734 грн. 41 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства північного сходу національної академії аграрних наук України" (вул. Нова, буд. 6, с. Кашпури, Роменський район, Сумська область, код 04312009) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганскього, буд. 1, м. Київ, код 37243279) 700 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 135 800 грн. 00 коп. договірної санкції, 350 000 грн. 00 коп. штрафу, 920 грн. 55 коп. 24 % річних, 23 734 грн. 41 коп. судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.05.2014 року
Суддя Є.А. Жерьобкіна