Справа: № 826/17641/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
22 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.,
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІКСПЛАСТ» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0005332208 та № 0005342208 від 12 серпня 2013 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом в період з 10 липня 2013 року по 16 липня 2013 року, на підставі направлення № 118/26-58-22-08-09 від 10 липня 2013 року та наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 197 від 10 липня 2013 року, була проведена документально позапланова перевірка ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Метрос», ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої 23 липня 2013 року відповідачем було складено акт перевірки № 715/26-58-22-08-09/36629858.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 295 961, 00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальному розмірі 320 869, 00 грн.
На підставі висновків акту податкової перевірки, відповідачем 12 серпня 2013 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0005332208, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання позивача по податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 320 869, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 160 435, 00 грн.;
- № 0005342208, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 295 961, 00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 147 981, 00 грн.
За наслідком оскарження таких податкових повідомлень-рішень відповідача в адміністративному порядку, останні були залишені контролюючими органами без змін
Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «БЛІКСПЛАСТ» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Метрос», ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «ТВК «Приваткомресурс».
Так, між позивачем (Покупець) та TOB «Метрос» (Постачальник) було укладено договір поставки № 37 від 25 липня 2012 року.
Між TOB «БЛІКСПЛАСТ» (Покупець) та TOB «МК «Інтерпрайм Груп» (Постачальник) було укладено договір поставки № 2509 від 25 вересня 2012 року.
Також, між позивачем (Покупець) та TOB «TBK «Приваткомресурс» (Постачальник) було укладено договір поставки № 30/03 від 30 березня 2012 року.
Між TOB «БЛІКСПЛАСТ» (Покупець) та TOB «Ресурс Еко» (Постачальник) було укладено договір поставки № 1012 від 01 жовтня 2012 року.
Предметом зазначених договорів, як вбачається з матеріалів справи, була поставка товарів, а саме виробів із пластмаси: вішалок, відер, салатників та іншого.
Сплачені за вказаними зобов'язаннями кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями договорів та додатків до них, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками по поточним рахункам, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, отриманий за наслідком здійснення зазначених правочинів товар, був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме, був реалізований, ТОВ «АТБ-Маркет» за договором поставки № 37582 від 01 січня 2012 року та ТОВ «Еко» за договором поставки № 80767К від 25 січня 2012 року, що підтверджується копіями відповідних договорів та додатків до них, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації контрагентів позивача були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Метрос», ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «Ресурс Еко» та ТОВ «ТВК «Приваткомресурс», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що фінансово-господарські взаємовідносини TOB «БЛІКСПЛАСТ» з TOB «Метрос» вже досліджувались ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, про що був складений відповідний акт від 22 січня 2013 року № 210/22-2/36629858 документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «БЛІКСПЛАСТ» по взаємовідносинах з TOB «Метрос» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000076/22.02 та № 00007722.02 від 07 лютого 2013 року, які були оскаржені TOB «БЛІКСПЛАСТ» до Окружного адміністративного суду м. Києва як протиправні і такі, що підлягають скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року по справі № 826/2997/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, адміністративний позов TOB «БЛІКСПЛАСТ» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було задоволено частково. Своїм рішенням суд скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Зі змісту зазначених рішень вбачається, що судами було досліджено питання фактичного виконання господарських зобов'язань сторін за договором поставки № 37 від 25 липня 2012 року, укладеного між позивачем (Покупець) та TOB «Метрос» (Постачальник) та встановлено реальний характер таких правовідносин у зв'язку, зокрема, з відповідністю складених на підставі зазначеного договору первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .
А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.
Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 27 травня 2014 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.