Справа: № 826/18710/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
22 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.,
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України у м. Києві, третя особа - ТОВ «Ространснафтопродукт» про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000402203 та № 0000412203 від 20 червня 2013 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 12 квітня 2013 року по 30 травня 2013 року та з 17 травня 2013 року по 27 травня 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведена планова виїзної перевірки ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 3781/1-23-30-31899285 від 05 червня 2013 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.2., п. п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3., 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПК України, п.6 Порядку ведення, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість у розмірі 195 149, 00 грн. (155 438 грн. у 2010 році та 39 711, 00 грн. у 2011 році) та завищення від'ємного значення за грудень 2012 року у сумі 475 575, 00 грн.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, обставини, які стали підставою для вказаних висновків податкового органу, полягають в наступному.
Так, ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було створено на виконання Указу Президента України № 1056 від 08 листопада 2002 року «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
До складу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (материнське підприємство) входить 33 дочірніх підприємства, що є окремими юридичними особами - платниками податків. Основним видом їх діяльності є виконання робіт з поточного ремонту та утриманням автомобільних доріг загального користування.
Апарат Компанії утримується за рахунок відрахувань дочірніх підприємств створених відповідно до статутних вимог. Ці доходи складають основну частину доходу (99%) ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», яке виконує організаційну та контролюючу головного (материнського) підприємства по відношенню до дочірніх підприємств.
За період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задекларувало податковий кредит з податку на додану вартість на 652 886, 00 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за цей період на підставі наданих документів, встановлено його завищення на загальну суму 652 886, 00 грн.
Так, під час перевірки достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на вартість (рядки 10.1 - 16) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року було встановлено, що у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг)» показників за період перевірки на загальну суму 652 886, 00 грн. виявлено, що на формування цих показників вплинули операції з придбання послуг оренди приміщення, сплати комунальних платежів, витрати на утримання авто та інше.
Перевіркою встановлено, що ПАТ «ДАК Автомобільні дороги України» отримало від дочірніх підприємств на своє утримання у перевіряємому періоді кошти на суму 40 563 834, 50 грн., які були включені до складу валових доходів підприємства.
У зв'язку із вказаними обставинами податковий орган прийшов до висновку про те, що ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було відображено у складі податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбання товарів (робіт, послуг), які не знайшли свого відображення в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності платника податку.
За результатами акт перевірки податковим органом прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000412203 від 20 червня 2013 року, відповідно до якого ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 193 360, 00 грн., в тому числі 162 628, 00 грн. основного платежу та 30 732, 00 грн. штрафних санкцій;
- податкове повідомлення-рішення № 0000402203 від 20 червня 2013 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 457 575, 00 грн. (сума завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналогічні норми містить стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими керувався позивач при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту за операціями з контрагентами до 2011 року.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Вказаний Закон визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.
Згідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.
Відповідно до п. п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону - податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону - свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01 березня 2000 року передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, як ПК України, так і Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту - наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, належне оформлення податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, не є спірним та визнається сторонами, а тому зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.
Отже, спірна сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту у перевіряємий період, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вище податковим органом підстави щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності, оскільки сплачена підприємством на користь контрагентів сума за придбані товари (роботи, послуги), включає суму ПДВ, зобов'язання по декларуванні і сплаті якого покладається відповідно до вказаних вимог податкового законодавства на підприємство-постачальника.
Тобто, віднесені позивачем суми податкового кредиту підлягають до сплати у вигляді податкових зобов'язань вже підприємствами, які здійснили поставку позивачу та отримали відповідні кошти. Застосування примусу до позивача щодо сплати суми податкових зобов'язань, які ним вже були сплачені постачальнику в ціні поставки, породжує виникнення обставин подвійного оподаткування, що суперечить загальним принципам податкового законодавства.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 27 травня 2014 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.