Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" травня 2014 р.Справа № 922/806/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Харківській області, м.Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України по Харківській області, м.Харків
до Комунального закладу охорони здовов'я Харківський обласний центр паліативної медицини "ХОСПІС", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного земельного кадастру у Харківській області, м.Харків
про компенсацію плати податку за земельну ділянку
за участю представників сторін:
позивача - Євсюкова Ю.Б., довіреність №248-890 від 28.12.13 р.,
відповідача - Лисенко Г.В., довіреність б/н від 25.03.14 р.,
3-ї особи (ДФІ в Харківській області) - Іванова Т.О., довіреність №25-26/40 від 09.01.14 р.,
3-ї особи (Фонд державного майна України по Харківській області) - Антонюк В.М., довіреність №04 від 13.01.14 р.,
3-ї особи (Управління державного земельного кадастру у Харківській області) - не з'явився,
ДП завод "Електроважмаш" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з КЗОЗ Харківський обласний центр паліативної медицини "Хоспіс" компенсацію плати податку за земельну ділянку в сумі 104974,48 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 26.03.14р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Харківській області.
Ухвалою суду від 22.04.14р. залучено до участі у справі до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного земельного кадастру у Харківській області; залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України по Харківській області.
15.05.2014р. за вх. № 15920 через канцелярію суду від Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, поданому до суду 26.03.2014р. (вх. № 10221). Зокрема, відповідач посилається на те, що він є комунальним закладом, бюджетною неприбутковою установою, яка повністю фінансується з бюджету Харківської області, тому він не є платником податку на землю.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.11.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (надалі - Орендодавець) та Комунальним закладом управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації "ХОСПІС" (надалі - Орендар) укладено договір оренди № 262-Н (далі-Договір) (з наступними змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) про строкове платне користування нежитловим приміщенням будівлі санаторію-профілакторію "Електрик" загальною площею 4660,6кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 4-а, що знаходиться на балансі ДП завод "Електроважмаш" (надалі-Балансоутримувач).
Вартість майна, станом на 30.09.2003р., згідно з незалежною оцінкою, становить 1949200,00грн.
Факт передачі орендованого майна підтверджується відповідним Актом приймання-передачі орендованого майна.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди № 8 від 04.10.2012р. до Договору оренди № 262-Н від 01.11.2000р., дію Договору продовжено до 01.11.2014.
Відповідно до умов Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786.
Відповідно до Наказу директора ДП завод "Електроважмаш" № 268 від 27.06.2013 нежитлову будівлю - громадський будинок медичний заклад, інвентарний номер 200611 знято з обліку ДП завод "Електроважмаш" на підставі затвердженого акта приймання-передачі від 17.06.2013р., шляхом внесення відповідних змін в облік майна ДП завод "Електроважмаш".
Позивач, дотримуючись вимог чинного законодавства, ДП завод "Електроважмаш", - регулярно сплачувало податок за земельну ділянку згідно податкової декларації з плати за землю. Площа земельної ділянки у розмірі 14914 м2 включає в себе площу будівлі розміром 4660,6 м2 розташованої за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, 4-а, переданої відповідно до Договору оренди. Відтак, сплачуючи плату з податку за земельну ділянку площею 14914 м2, ДП завод "Електроважмаш" в тому числі сплачувало податок за земельну ділянку площею 4660,6 м2, що за Договором оренди передана КЗОЗ "ХОСПІС", в результаті чого сплатило надмірні кошти у розмірі 104974,48 грн., що відображено у висновках Акту № 06-12/53 від 06.12.2013, складеного за результатами проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності ДП завод "Електроважмаш" за період з 01.07.2011 по поточний звітний місяць 2013 року.
Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен сплатити йому компенсацію з плати за землю у розмірі 104974,48грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Загальні положення щодо найму (оренди) визначено у главі 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, п.1 ст.796 ЦК України передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Відповідно до ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Тобто, компенсація сум земельного податку орендодавцю є частиною вартості послуг з оренди, яку сплачує орендар.
Враховуючи зазначене, витрати орендодавця, понесені у зв'язку зі сплатою плати за землю (земельного податку або орендної плати за землю державної та комунальної власності), можуть включатися до суми орендної плати, якщо це визначено договором оренди.
Відповідно до п.2.5 договору від 01.11.2000 року №262-Н, орендоване нерухоме майно залишається на балансі ДП завод "Електроважмаш" (а.с. 82 том1).
Згідно п.3.1 договору від 01.11.2000 року №262-Н, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 та складає 1,00 гривню за рік.
Відповідно до п.5.10 договору від 01.11.2000р. №262-Н орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем договір щодо відшкодування витрат по утриманню орендованих приміщень згідно кошторису, але даного договору укладено не було.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов (аркуш справи №139 том1) позивач вже звертався до суду з позовом про зобов'язання відповідача підписати договір про компенсацію сплати податку за землю (справа № 5023/9661/11), але Харківським апеляційним господарським судом було скасовано рішення першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. Позивач не скористався правом оскарження рішення по справі № 5023/9661/11 до касаційної інстанції.
На підставі вищенаведеного судом встановлено, що між сторонами не було узгоджено відшкодування витрат позивача на утримання його майна, договір між відповідачем та позивачем щодо компенсації витрат позивача по сплаті податку на землю не укладався, тому сторони не визначили між собою суми, необхідної для компенсації. Таким чином, у позивача не виникло права на звернення з відповідним позовом до суду щодо стягнення суми компенсації оплати податку за землю.
З огляду на вищевказане, звернення позивача на теперішній час до суду з даним позовом є передчасним.
Крім того, суд визнає за необхідне зазначити, що відповідно до пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків, які на підставі норм пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (14.1.72 ПК України).
Стаття 269 ПК України визначає платників податку за землю, це :
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі.
Власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (пп. 14.1.34 ПК України).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 ПК України).
Відповідно до пп. 282.1.3 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України від сплати податку на землю звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За нормою п. 284.3 ст. 284 вказаного кодексу, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.
Ця норма не поширюється на бюджетні, установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.
З аналізу наведених норм вбачається, що вони регулюють суто податкові відносини тих суб'єктів оподаткування, які:
- мають пільги щодо сплати земельного податку,
- надають в оренду іншим бюджетним установам будівлі, споруди (їх частини).
У такому випадку пільговики звільняються від сплати податку на землю.
У спірних правовідносинах відповідач, хоча й має пільги щодо сплати земельного податку та повністю утримується за рахунок коштів державного бюджету, однак не надає в оренду спірне приміщення, а, навпаки, бере в користування це приміщення, орендодавцем якого виступає позивач.
Слід звернути увагу на те, що цей спір не лежить в площині податкових відносин між сторонами, ці відносини є суто господарськими (орендними) і пов'язані з правом позивача на відшкодування (компенсацію) відповідачем витрат останнього на сплату земельного податку.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що заявлені передчасно та не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки у позивача не виникло право на звернення з даним позовом у зв'язку з відсутністю домовленості між сторонами щодо вартості витрат по утриманню орендованих приміщень.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 525, 627, 629, 796, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 23.05.2014 р.
Суддя Л.В. Шарко