Справа № 815/1952/14
22 травня 2014 року м. Одеса 12год.55хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Терещука С.Ю.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
Від відповідача: Кононєнко Н.О. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання, зобов'язання вчинити певні
До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_8, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області про анулювання посвідки на постійне місце проживання на території України громадянина В'єтнаму ОСОБА_8; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне місце проживання громадянину Республіки В'єтнаму ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він у липні 1988 року прибув до СРСР за урядовою програмою, відповідно до договору між Урядом Союзу Радянських соціалістичних республік і Урядом Соціалістичної республіки В'єтнам про напрям і прийом в'єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах і організаціях СРСР від 02.04.1981 року. Працював на заводі сільгоспмашинобудування імені 1-го Травня у м. Біла Церква Київської області, згодом переїхав на постійне місце проживання до м. Одеси. У 1999 році позивачу присвоєно ідентифікаційний номер, у ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син. Крім того, ОСОБА_8 належить на праві власності квартира по АДРЕСА_1 де він проживає. Позивач правомірно відповідно до вимог міграційного законодавства отримав посвідку на постійне проживання в України, відсутні будь-які підстави для визнання позивача таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну, однак у січні 2014 року ОСОБА_8 стало відомо, що відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області прийнято рішення про анулювання дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне місце проживання на території України. ОСОБА_8 вважає вказане рішення протиправним, оскільки у відповідача відсутні були підстави для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання посвідки позивача та в порушення наказу №602 від 23.08.2011 року ОСОБА_8 не видавалося оскаржуване рішення та про його прийняття по теперішній час позивача не повідомлено, чим порушено також вимоги пунктів 23,24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на правомірність анулювання позивачу посвідки на постійне проживання в України, з огляду на те, що він звернувся із заявою про видачу вказаної посвідки лише на підставі заяви-анкети заявника. Довідки про прийняття на роботу в період з 1988 року по 1990 р.р. з АТ «Білоцерківсільмаш» від 30.01.2003 року №31, копії Трудової книги з переводом з відомостями про роботу заявника в період з 1988 по 1990 рік було надано вже після того, як позивача було документовано посвідкою на постійне місце проживання в Україні. У зв'язку з чим, ОСОБА_8 не підпадає під дію Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» та був необґрунтовано документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні.
В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали наведені позиції по суті спору.
Представник ГУМВС України в Одеській області в засідання суду не з'явився, заперечень проти позову до суду не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 є громадянином Соціалістичної Республіки В'єтнам, прибув в Україну в 1988 році за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року та працював в Одеському взуттєвому товаристві.
Факт прибуття в Україну згідно Угоди між Соціалістичною Республікою В'єтнам та колишнім СРСР, а також постійного проживання ОСОБА_8 на території України з 1988 року підтверджується довідкою про прийняття на роботу в період з 1988 року по 1990 рік АТ «Білоцерківсільмаш» від 30.01.2003 року №31, витягом з Трудової книжки з відомостями про роботу в період з 1988 року по 1990 рік в АТ «Білоцерківсільмаш».
Згідно Довідки Управління у справах національностей та міграції Одеської обласної державної адміністрації від 25.03.2003р. №13-308 ОСОБА_8 включений в Єдиний список, складений згідно рішення координаційної ради з міграційних питань від 04.12.1998р. щодо громадян В'єтнаму, більшість з яких прибули до СРСР на професійне навчання та на роботу за урядовою лінією згідно угоди між В'єтнамом та колишнім СРСР від 02.04.1981р. та його зареєстровано згідно розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 26.07.2000 р. N 570/А-2000 «Про впорядкування перебування та працевлаштування в'єтнамських громадян в Одеській області».
30.09.2001р. ОСОБА_8 звернувся до ВПР та МР УМВС України в Одеській області з заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні та склав заяву анкету про залишення в Україні на постійне мешкання (вхідний номер реєстрації 24.12.2001р.).
06 лютого 2002р. ВГПІС УМВС України в Одеській області складено висновок про залишення на постійне мешкання в Україні громадянина В'єтнаму ОСОБА_8.
На підставі поданої заяви та інших документів 07.02.2002р. позивачу ВГРІФО УМВС України в Одеській області видано посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії.
30.09.2010 року ВГРІФО ГУМВС України в Одеській області видано нову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2, дійсну безстроково, за заявою позивача від 29.09.2010р.
Як зазначає позивач, наприкінці січні 2014 року він випадково, без отримання будь-якого письмового повідомлення, дізнався про те, що посвідка на постійне проживання від 30.09.2010р. є недійсною та рішенням ВГІРФО Головного управління МВС України в Одеській області посвідку на постійне проживання ОСОБА_8 було анульовано. Не погоджуючись з рішенням про анулювання посвідки на постійне проживання в Україні, позивач звернувся до суду.
Суд вважає обґрунтованими та законними вимоги позивача в частині позовних вимог з огляду наступного.
Відповідно до п.21 Порядку формування квоти імміграції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. N 1983 (в редакції чинній на момент прийняття оскарженого рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, висновком про визнання громадянина В'єтнаму ОСОБА_8 таким, що не має дозволу на імміграцію та необґрунтовано документованим посвідкою на постійне проживання, від 25.05.2012р., затвердженим виконуючим обов'язки начальника ВГРІФО ГУМВС України в Одеській області, вирішено вважати громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що не має дозволу на імміграцію в Україні; у паспортному документі громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, анулювати штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»; видану посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 30.09.2010 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку; на громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, виставити контрольну картку до АДС ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, про прийняте рішення проінформувати Управління режиму та перепускного контролю Державного кордону України; повідомити орган внутрішніх справ за місцем реєстрації громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття рішення згідно чинного законодавства; повідомити громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 про прийняте відносно нього рішення.
Такі висновки зроблені посадовими особами ВГРІФО ГУМВС України в Одеській області, з посиланням на те, що в матеріалах справи (на період звернення ОСОБА_8 із заявою про отримання посвідки на постійне проживання в Україні) були відсутні документи, які б підтверджували факт направлення ОСОБА_8 та прийняття на професійне навчання чи роботу на підприємстві АТ «Білоцерківсільмаш» і в організації СРСР в період з 1988р. по час звернення - гр. ОСОБА_8 не підпадає під дію Прикінцевих положень ЗУ «Про імміграцію» та необґрунтовано документований посвідкою на постійне проживання в Україні (надалі - Посвідка).
Відповідно до абз.3 ч.4 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.
Частиною 1 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» встановлено, що цей Закон набирає чинності через місяць з дня його опублікування.
Судом встановлено, що Закон України «Про імміграцію» від 07.06.01р. був офіційно опублікований в газеті «Урядовий кур'єр» № 119 від 07.07.2001 року. Таким чином, вказаний Закон набрав чинності 07.08.2001 року. Отже шестимісячний термін для подання зави про видачу посвідки на постійне проживання в Україні сплинув 08.08.2002р. Як вбачається з матеріалів особової справи позивача, з відповідною заявою ОСОБА_8 звернувся до ВПР та МР УМВС України в Одеській області 30.09.2001р., тобто в межах передбаченого законодавством шестимісячного строку.
Факт прибуття в Україну згідно Угоди між Соціалістичною Республікою В'єтнам та колишнім СРСР, а також постійного проживання ОСОБА_8 на території України з 1988 року, підтверджується довідкою про початок трудових відносин з 06.07.1988р. та перебування на роботі до 05.10.1990р. АТ «Білоцерківсільмаш» від 30.01.2003 року №31, Трудової книжки з переводом з відомостями про роботу в період з 06.07.1988 року по 05.10.1990 року в АТ «Білоцерківсільмаш».
У поданих відповідачем запереченнях на позовну заяву зазначається, що позивача визнано таким, що не має дозволу на імміграцію, з огляду на те, що в порушення Закону України «Про імміграцію» позивачем подано заяву на отримання посвідки на постійне проживання в України без надання жодних документів ,підтверджуючих факт направлення та прийняття ОСОБА_8 на професійне навчання чи роботу на підприємства і в організації СРСР згідно Угоди від 02.04.1981р.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно абз.3 ч.4 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» обов'язковими умовами наявності можливості вважати іноземців або осіб без громадянства такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україні, є прибуття в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишення проживати в Україні і звернення протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.
Під час звернення позивача з заявою 30.09.2001р. до ВПР та МР УМВС України в Одеській області про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, посадовими особами ВГПІС УМВС України в Одеській області були перевірені вказані обставини та 06 лютого 2002р. щодо позивача складено висновок про залишення на постійне мешкання в України. На момент оформлення оскарженого висновку 25.05.2012р. вказані документи були наявні в особовій справі громадянина В'єтнаму ОСОБА_8, а отже вказаний висновок є безпідставним та таким, що порушує права ОСОБА_8, передбачені Законом України «Про імміграцію». Підтверджуючі документи датовані пізніше, ніж стосовно позивача було прийняте рішення та видано посвідку від 06.02.2002р., проте це не свідчить про необґрунтоване визнання позивача особою, яка має дозвіл на імміграцію згідно з абз.3 ч.4 розділу V ЗУ «Про імміграцію».
Наявність передбачених ст.12 Закону України «Про імміграцію» підстав для анулювання дозволу на імміграцію судом не встановлена, доказів зворотнього відповідачами не надано.
Крім того, Порядком формування квоти імміграції визначено процедуру розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію.
Пунктами 21-23 вказаного Порядку визначено, що питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Однак з матеріалів особової справи ОСОБА_8 вбачається, що рішення щодо позивача було прийняте без дотримання вказаної процедури.
Так, зокрема, відповідачами не надано суду копію подання щодо скасування дозволу на імміграцію, яким повинна започатковуватися процедура розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію; також вказане питання розглядалося без запрошення ОСОБА_8 для надання відповідних пояснень.
Разом із цим, оскаржуване рішення, оформлене висновком посадової особи ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області від 25.05.2012р., не є за своєю формою рішенням про скасування дозволу на імміграцію, про необхідність прийняття якого йдеться у пункті 22 Порядку; складання висновку мало на меті додаткову перевірку законності документування позивача посвідкою на постійне проживання та процедура була започаткована не за поданням, а за запитом від 07.04.2012р. ГУ по боротьбі з корупцією Служби безпеки України.
Проте по суті вказаний Висновок передбачав настання тих негативних для позивача наслідків, що передбачені законом, про що свідчать подальші дії ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області, зокрема, скерування відповідних листів та повідомлень до компетентних органів.
На думку суду, з урахуванням встановленого, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню викладене у висновку від 25.05.2012р. рішення, яким вирішено вважати громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що не має дозволу на імміграцію в Україні, у паспортному документі анулювати штамп «Дозволено постійне проживання в Україні»; посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 30.09.2010 року визнати недійсною та вилучити для знищення в установленому порядку, та ухвалено вчинити інші дії, що мають наслідком неможливість подальшого перебування позивача в Україні.
Позовні вимоги ОСОБА_8 в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДМС України в Одеській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні громадянина В'єтнаму - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів того, що станом на дату звернення до суду та на дату вирішення справи посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 30.09.2010р. була у позивача примусово вилучена або ним добровільно здана.
У письмових поясненнях від 08.05.2014р. представник позивача вказує, що посвідка на постійне проживання у ОСОБА_8 не вилучалася.
Скасування судом рішення про визнання недійсною та вилучення посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 від 30.09.2010р. та інших пов'язаних з цим рішень, оформлених Висновком від 25.05.2012р., є достатнім заходом для захисту та поновлення порушеного права позивача.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Поряд із порушенням порядку прийняття рішення суд вважає, що оскаржене рішення не є розсудливим та пропорційним.
Адже анулювання посвідки на постійне проживання має наслідком неможливість подальшого перебування особи на території України. ОСОБА_8 тривалий час мешкає на території України; 19.11.2003р. в м.Одесі в нього народився син, який є громадянином України та є неповнолітнім.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання, зобов'язання вчинити певні задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання громадянина В'єтнаму ОСОБА_8 таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну та необґрунтовано документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні, оформлене Висновком від 25.05.2012 року про визнання громадянина В'єтнаму ОСОБА_8 таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну та необґрунтовано документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 73(сімдесят три) грн. 08коп.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 26.05.2014р.
Суддя М.М. Аракелян
Адміністративний позов ОСОБА_8 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання посвідки на постійне місце проживання, зобов'язання вчинити певні задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання громадянина В'єтнаму ОСОБА_8 таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну та необґрунтовано документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні, оформлене Висновком від 25.05.2012 року про визнання громадянина В'єтнаму ОСОБА_8 таким, що не має дозволу на імміграцію в Україну та необґрунтовано документований посвідкою на постійне місце проживання в Україні
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_8 73(сімдесят три) грн. 08коп.
26 травня 2014 року