23 травня 2014 року № 810/2592/14
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
28 квітня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2013 р. № 0005541702.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" (далі - ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані сторонами в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ", здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 54-56).
22 травня 2014 р. представниками сторін були подані суду клопотання, в яких вони просили розглянути справу без участі їх представників, у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
11 квітня 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія НОМЕР_3 та Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_4 (а.с. 26, 90 відповідно).
Основним видом діяльності позивача за КВЕД - 2010 є оптова торгівля електропобутовими приладами.
У період з 23 по 29 жовтня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкових декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин з контрагентом ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" за квітень 2013 р., за результатами якої 30 жовтня 2013 р. було складено акт перевірки № 231/1702/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки № 231/1702/НОМЕР_2) (а.с. 13-25).
У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:
1) п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2756-VI (далі - ПК України), в результаті чого, було занижено податок на додану вартість на суму 59 083 грн 00 коп.
13 листопада 2013 р., на підставі названого акту перевірки № 231/1702/НОМЕР_2, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0005541702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 88 624 грн 50 коп., з якої за основним платежем - 59 083 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 29 541 грн 50 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0005541702) (а.с. 52).
У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані ПК України.
Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з вимогам п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Як убачається з п. 186.1 ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
Відповідно до вимог п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.
Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.
Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.
8 січня 2013 р. між ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" (постачальником) та позивачем (покупцем) було укладено договір поставки № 54 (далі - договір поставки № 54) (а.с. 44-45).
Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцеві інструменти, інші товари, в подальшому - "товар", а покупець - прийняти товар та оплатити вартість товару, перелік і кількість якого визначені в Специфікаціях, на умовах цього договору.
На виконання договору поставки ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" було продано позивачу товар - інструменти, інші товари, що підтверджується:
1.Прибутковими накладними від:
- 1 квітня 2013 р. № 52 на загальну суму 11 353 грн 32 коп. (а.с. 38);
- 1 квітня 2013 р. № 587 на загальну суму 36 168 грн 88 коп. (а.с. 40);
- 3 квітня 2013 р. № 53 на загальну суму 54 480 грн 00 коп. (а.с. 32);
- 9 квітня 2013 р. № 55 на загальну суму 48 612 грн 00 коп. (а.с. 36);
- 10 квітня 2013 р. № 56 на загальну суму 47 880 грн 00 коп. (а.с. 30);
- 15 квітня 2013 р. № 58 на загальну суму 57 934 грн 80 коп. (а.с. 34);
- 18 квітня 2013 р. № 60 на загальну суму 39 570 грн 00 коп. (а.с. 29);
- 22 квітня 2013 р. № 62 на загальну суму 58 500 грн 00 коп. (а.с. 42);
2. Податковими накладними від:
- 1 квітня 2013 р. № 4 на загальну суму 11 353 грн 32 коп. (а.с. 39);
- 1 квітня 2013 р. № 3 на загальну суму 36 168 грн 88 коп. (а.с. 41);
- 3 квітня 2013 р. № 5 на загальну суму 54 480 грн 00 коп. (а.с. 33);
- 9 квітня 2013 р. № 8 на загальну суму 48 612 грн 00 коп. (а.с. 37);
- 10 квітня 2013 р. № 9 на загальну суму 47 880 грн 00 коп. (а.с. 31);
- 15 квітня 2013 р. № 11 на загальну суму 57 934 грн 80 коп. (а.с. 35);
- 18 квітня 2013 р. № 13 на загальну суму 39 570 грн 00 коп. (а.с. 28);
- 22 квітня 2013 р. № 18 на загальну суму 58 500 грн 00 коп. (а.с. 43);
Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" та завірені печаткою цього товариства.
Оплата позивачем за куплений у ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" товар підтверджується банківськими виписками від 21 січня, 6 лютого, 7 травня, 14 червня 2013р. № 25, 26, 27, 29, 45, 154 у сумі 5400 грн 00 коп., 46 000 грн 00 коп., 40 000 грн 00 коп., 110 000 грн 00 коп., 112 000 грн 00 коп., 41 150 грн 00 коп., які завірені печаткою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 93-98).
До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 562061, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа, а його засновником є ОСОБА_3 (а.с. 91-92).
Судом встановлено, що у подальшому куплений позивачем товар, а саме, інструменти та інші товари, позивачем було продано товариству з обмеженою відповідальністю "Трансінтертулз" (далі - ТОВ "Трансінтертулз") на виконання договору від 8 січня 2013 р. № ТІ-08/01/1 (а.с. 102-103).
Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду документів, а саме:
- Видатковими накладними від 3, 9, 10, 15, 18, 22 квітня 2013 р. № 2, 4, 6, 7, 9, 10
(а.с. 105-110 відповідно).
- Податковими накладними 3, 9, 10, 15, 18, 22 квітня 2013 р. № 2, 4, 6, 7, 9, 10 (а.с. 111-117).
Оплата товару купленого ТОВ "Трансінтертулз" у позивача підтверджується банківськими виписками від 22 січня, 5 лютого, 14, 27 березня, 4, 11, 30 квітня 2013р., які завірені печаткою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 93-98).
Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваного податкового рішення, є необґрунтованими.
На підставі викладено суд дійшов висновку, що:
- укладення та виконання позивачем договору поставки № 54 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;
- виконання позивачем договору поставки № 54 призвело до зміни його майнового стану;
- на дату укладення та виконання позивачем договору поставки № 54 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 562061 (а.с. 91-92);
Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ".
Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника відповідача на акт перевірки від 16 липня 2013 р. № 379/2240/38517910 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГЕРМЕС-ПРОЕКТ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з січня по травень 2013 р., оскільки, даний акт жодним чином не стосується господарських відносин між позивачем та названим товариством (а.с. 70-76).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0005541702 протиправним та таким, що підлягає скасуванню
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13 листопада 2013 р. № 0005541702.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.