Справа № 538/813/14-к
Провадження № 1-кп/538/71/14
26 травня 2014 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лохвиці кримінальне провад-ження № 12014170230000081, зареєстроване у ЄРДР 13.02.2014р., відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уро-дженця с. Федорівка Шаргородського району Вінницької області, освіта вища, одруженого, не судимого, пенсіонера, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Лохвицьким РВ УМВС України в Полтавській області 13 ве-ресня 2001 року, ідентифікаційнй номер НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 ), якому 28.04.2014 року повідомлено про підозру в скоєнні кри-мінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
ОСОБА_4 12.02.2014р., близько 19 години, керуючи власним автомобілем марки « Ваз-21011 » державний номерний знак НОМЕР_3 , рухався в м. Лохвиці по проїзній частині дороги по вул. Леніна в центрі міста. Під час руху ОСОБА_4 не проявив уважність і по своїй смузі руху на пішоходному переході, що навпроти будинку № 2 вул. Леніна та здійснив наїзд передньою частиною свого автомобіля на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , які рухались по пішоходному пе-реходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 18 від 05.03.2014р. отримав тілесні ушкодження у вигляді: вивиха акроміального кінця лівої ключиці та розриву лівого ключично-акро-міального зчленування, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за озна-кою тривалого розладу здоров'я.
У відповідності до висновку автотехнічної експертизи № 260 від 22.04.14р. у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 « Правил дорожнього руху України » і з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ви-никненням даної пригоди, а саме:
- пункт 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спро-можний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транс- портного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
В умовах місця події ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .
Суд вважає, що невідповідності в діях ОСОБА_4 вимогам пунктів 12.3 Правил дорож-нього руху з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії ОСОБА_4 по порушенню пунктів 12.3 Правил дорожнього руху є навмисні, а форма вини до наслідків необережна ( злочинна самовпевненість ).
В судовому засіданні обвинучаений ОСОБА_4 вину в скоєнні злочину визнав в повному об'ємі, щиро розкаявся і пояснив суду, що він у вечірній час 12.02.2014р. на своєму автомобілі марки « ВАЗ-21011 », рухаючись по центру міста Лохвиці по вул. Леніна при поганій видимості на пішохідному переході допустив зіткнення із пішоходом, який вдарився об автомобіль та впав на ас-фальт.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що у вечірній час 12 лютого 2014 року він разом із своїм товаришем ОСОБА_7 переходили пішохідний переход в центрі м. Лохвиці. Був туман і вони не помітили, як до них під'їхав автомобіль і здійснив на них на-їзд.
Суд за згодою всіх учасників судового процесу визнає за розумне не досліджувати докази що-до обставин вчинення злочинів.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що фактичні обстави-ни справи учасниками судового процесу не оспорюються та з'ясувавши правильне розуміння ними змісту цих обставин і за відсутності сумнівів у добровільності і істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що в такому порядку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, об-межившись лише допитом обвинуваченого ОСОБА_4 і потерпілого ОСОБА_5 , та дос-лідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 , суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена.
Суд вважає, що необережні дії обвинуваченого ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, які спричинили потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК Ук-раїни.
При визначенні виду і міри покарання суд врахував, що ОСОБА_4 вину в скоєнні злочи-ну визнав, щиро розкаявся, не судимий, є пенсіонером, позитивно характеризується по місцю прожи-вання. Дані обставини суд визнає пом'якшуючими покарання.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлені.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого, особу обвинува-ченого, обставини, що пом'якшують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та пере-виховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства.
Обвинувачений ОСОБА_4 19.05.2014р. звернувся до суду із письмовою заявою про за-стосування до нього як до пенсіонера Закону України « Про амністію у 2014 році ».
Судом ОСОБА_4 роз'яснено вимоги ст. 9 Закону України « Про амністію у 2014 році » про те, що амністія не застосовується, якщо обвинувачений ( підсудний ) або засуджений проти цьо-го заперечує. ОСОБА_4 в письмовій формі дав суду згоду на застосування до нього амністії.
Згідно пункту « ґ » статті 1 Закону України від 08.04.2014р. « Про амністію у 2014 році » від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповід-но до ст. 12 КК України, звільняються особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пе-нсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсій-не страхування ».
Суд встановив, що ОСОБА_4 05.10.1947 ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїв злочин з необережності невеликої тяжкості.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість застосування до ОСОБА_8 акту амністії.
Позовна заява, речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд, -
ВИЗНАВ ВИННИМ і ЗАСУДИВ :
ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 3400 ( три тисячі чотириста ) грн. без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Застосувати до ОСОБА_4 пункт « ґ » статті 1 Закону України « Про ам-ністію у 2014 році » від 08.04.2014р., звільнивши його від відбування покарання.
На вирок суду може бути принесена апеляція через Лохвицький районний суд до апеляційного суду Полтавської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_5 та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
СУДДЯ ОСОБА_10
" З оригіналом згідно " Голова суду ОСОБА_11
Ст.секретар ОСОБА_12