Справа № 551/352/14-ц
22 травня 2014 року
Шишацький районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Вергун Н.В.,
при секретарі - Курінній Я.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи Корецького О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відділ державної виконавчої служби Шишацького районного управління юстиції в Полтавській області, про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, -
02 квітня 2014 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, неустойки / пені / за прострочення сплати аліментів за період часу з 01 вересня 2012 року по 21 березня 2014 рік у загальному розмірі 16 722 грн.73 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог, ОСОБА_1 послалася на те, що рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2014 року, постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі ? частини від усіх видів заробітку / доходу /, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2007 року і до повноліття дитини.
Внаслідок умисного невиконання відповідачем ОСОБА_4 аліментних зобов'язань, за ним за період часу з 01 вересня 2012 року по 21 березня 2014 рік утворилася заборгованість по сплаті аліментів в загальному розмірі 12 829 грн. 10 коп. З огляду на те, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача, просила також стягнути з нього неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 3 893 грн. 63 коп., а всього 16 722 грн. 73 коп.
Позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, вказавши, що відповідач ОСОБА_4 умисно ухиляється від виконання, покладеного на нього рішенням суду, обов'язку по сплаті аліментів на утримання неповнолітнього сина. При цьому, надану відповідачем матеріальну допомогу синові, яка виражається в придбанні одягу, взуття, поїздки на море, облаштування кімнати в гуртожитку побутовою і комп'ютерною технікою, не відносить на рахунок сплати аліментів, оскільки, на її думку, такі дії відповідача являються додатковими витратами на утримання сина, які той здійснює з власної ініціативи та в добровільному порядку.
Відповідач ОСОБА_4 вважав вимоги позивача ОСОБА_1 такими, що не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, а від так в їх задоволенні просив відмовити. Акцентував увагу суду на тому, що бере активну участь в утриманні сина ОСОБА_5, який продовжує навчання, про що неодноразово повідомляв відділ державної виконавчої служби. Його вини у простроченні сплати аліментів не має, оскільки він з січня 2013 року являється приватним підприємцем, обліковує щоквартально свої доходи, про що достовірно було відомо посадовим особам відділу ДВС, однак останніми не було прийнято жодних мір по стягненню з його доходів відповідної частки аліментів.
Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Шишацького районного управління юстиції в Полтавській області Корецький О.В., як представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки заборгованість по стягненню аліментів стягується державним виконавцем виключно в рамках виконавчого провадження, а не за рішенням суду. На його думку, вина ОСОБА_4 у простроченні сплати аліментів відсутня, а від так вимога позивача про стягнення з нього штрафних санкції безпідставна.
Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_6, перевіривши фактичні обставини справи, наявними в ній належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, в ході розгляду справи встановлено, що сторони з 1992 по 1999 рік перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 від 21 серпня 1996 року, яке видано Яреськівською сільською радою Шишацького району Полтавської області / а. с. 6 /.
Рішенням Шишацького районного суду від 01 жовтня 2007 року постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі ? частини від усіх видів заробітку / доходів /, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 вересня 2007 року і до повноліття дитини.
Цього ж дня, Шишацьким районним судом на ім'я стягувача ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який звернуто до примусового виконання у відділ Державної виконавчої служби Шишацького районного управління юстиції в Полтавській області / а. с. 8 /.
04 жовтня 2007 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2 - 577 від 01 жовтня 2007 року.
За період часу з 19 вересня 2007 року по 17 квітня 2011 рік з відповідача своєчасно проводилися стягнення у розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку / а. с. 9 /.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", саме на державному виконавцю лежить обов'язок щодо своєчасного і повного виконання виконавчого документа.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду, передбачений главою 15 СК України та ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до ч.2 ст.74 Закону, у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.
Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
Проте, в матеріалах справи такий розрахунок відсутній. Натомість, позивачем надана довідка про нараховані та виплачені аліменти згідно виконавчого листа № 2 - 577/07 за період з 01 квітня 2012 року по 21 березня 2014 рік, де відсутнє будь - яке посилання на загальну суму заборгованості із сплати аліментів. / а. с. 10 /.
Як стверджував відповідач в ході з'ясування фактичних обставин справи, про наявність у нього заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 12 829 грн. 10 коп. він дізнався із змісту, пред'явленого до нього, позову. Вказані обставини підтверджуються й матеріалами виконавчого провадження, в яких відсутній відповідний розрахунок, про який належним чином було повідомлено стягувачу та боржнику.
Таким чином, розмір заборгованості за виконавчим листом, який досі не виконаний, та не визначений державним виконавцем в порядку, передбаченому спеціальним законом, підлягає стягненню останнім відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» виключно в рамках виконавчого провадження по стягненню аліментів, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості. Повторне стягнення із боржника суми, яка має бути ним виплачена в порядку виконання рішення суду про стягнення аліментів, - не передбачено законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 заборгованості за аліментами.
Не знаходить суд й правових підстав для стягнення з відповідача неустойки / пені / за прострочення сплати аліментів, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки /пені/ у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Таким чином, передбачена ст. 196 СК України відповідальність у виді сплати неустойки / пені/ за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Поряд з цим, Пленум Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 22 роз'яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки /пені/ настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
За правилами частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на вказані норми матеріального та процесуального закону, суд вважає, що саме на позивача покладається обов'язок по доведенню не лише факту наявності заборгованості зі сплати аліментів та її розмір, а й тієї обставини, що заборгованість виникла з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
В порушення даного правила, позивачем ОСОБА_7 не надано суду жодного належного й допустимого доказу, що саме з вини відповідача виникла заборгованість із сплати аліментів.
З досліджених, в межах розгляду справи, матеріалів виконавчого провадження слідує, що з 23 грудня 2013 року державним виконавцем не проводилося жодних дій, направлених на своєчасне і повне виконання виконавчого документу. В вказаних матеріалах відсутні будь - які достовірні відомості про те, що державним виконавцем за період часу з 01 вересня 2012 року по 21 березня 2014 рік відповідачу направлялися попередження про наявність в нього заборгованості по аліментам, а відповідач їх отримував та ухилявся від своєчасної сплати аліментів.
Як пояснив відповідач, він з січня 2013 року зареєстрований як фізична особа - підприємець і своєчасно декларує свої доходи, про що достовірно було відомо як посадовим особам відділу державної виконавчої служби, так і позивачу.
Cвідки ОСОБА_6 та ОСОБА_2, останній був допитаним в присутності обох батьків та за їх взаємної згоди, підтвердили факт постійної участі відповідача в розвитку і навчанні сина, шляхом придбання одягу, взуття, продуктів харчування, організації відпочинку, направленого, перш за все, на оздоровлення, облаштування кімнати в гуртожитку побутовою та комп'ютерною технікою, наданням відповідних грошових коштів на власні потреби.
Вказані обставини також були достовірно відомі й начальникові відділу ДВС Шишацького районного управління юстиції, що вбачається з особистих письмових пояснень ОСОБА_4 від 09 липня 2013 року, та не заперечувались позивачем ОСОБА_1 в ході розгляду справи.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених положень закону, заборгованість по аліментах за вказаний позивачкою період виникла, з об'єктивних незалежних від відповідача причин, які не включають в себе вини останнього, оскільки відповідні стягнення по аліментним зобов'язанням не проводилися у зв'язку з бездіяльністю уповноважених на те суб'єктів державної виконавчої служби і не є наслідком винних дій відповідача. Це при тому, що останній постійно, незалежно від обставин, в добровільному порядку бере активну участь в утриманні сина, тому підстав для застосування до нього штрафних санкцій не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 180, 187, 194, 196 СК України, статтями 5, 7, 74 Закону України « Про виконавче провадження », роз'ясненнями, що містяться в пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», статтями 10, 11, 15, 60, 62, 76, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відділ державної виконавчої служби Шишацького районного управління юстиції в Полтавській області, про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки за прострочення сплати аліментів, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча: