Провадження № 11-кп/774/377/14 Справа № 184/2601/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
20 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
Апеляційного суду Дніпропетровської області
складі головуючого- судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі- ОСОБА_5
за участю обвинуваченого, стосовно якого винесено обвинувальний вирок- ОСОБА_6
потерпілої- ОСОБА_7
прокурора- ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську за матеріалами кримінального провадження № 12013040360000650 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Лісове Рокитнянського району Рівненської області,-
В апеляції /а.с.149-153 т.2/ обвинувачений ОСОБА_6 , стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок та призначено покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення, за ч.2 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення, на підставі ст.70 ч.1 КК України до відбування призначено 7 (сім) років позбавлення волі, згідно з ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком покарання, призначеного вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року, остаточно призначено покарання у виді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі просить вирок суду скасувати та кримінальне провадження відносно нього закрити. Обґрунтовує це тим, що суд не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Вину не визнає, оскільки вирок суду винесений одностороннє, на здогадах та припущеннях. По епізоду з потерпілою ОСОБА_11 вказує, що допитаний свідок ОСОБА_12 . ОСОБА_6 не впізнав. Крім того, потерпіла не надала суду доказів придбання вказаного ланцюжка та не провела судово-медичну експертизу на наявність тілесних ушкоджень після зривання ланцюжка.
Щодо епізоду з потерпілим ОСОБА_13 вказує, що в судовому засіданні останній припустив, що його вдарив ОСОБА_6 , оскільки він його останнього бачив проходячи повз нього.
По епізоду з потерпілим ОСОБА_14 вказує, що останній дав йому 300 гривень, однак ОСОБА_6 віддав йому 100 гривень, оскільки у останнього не залишилось грошей на дорогу додому та вони розійшлись. Із судово-медичної експертизи потерпілого не вбачається наявність у потерпілого ушкоджень. ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_6 наніс удар, від якого той впав та знаходився без свідомості 5-10 хвилин, отямившись побачив пустий гаманець, однак свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 це спростували.
Щодо епізоду від 02 червня 2013 року вказує, що гроші в кафе не брав, оскільки є постійним клієнтом та знайомий з власницею кафе, тому не міг скоїти крадіжку. Звертає увагу на те, що його відбитків пальців на місці злочину не виявлено.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свої апеляційні вимоги у повному обсязі, звернувши увагу суду на те, що орган досудового розслідування порушив його права, не провів одночасний допит осіб та слідчий експеримент, клопотання про які він заявляв, при цьому уточнив, що в суді першої інстанції йому та захиснику було надано право допитувати потерпілих, свідків, ставити їм запитання, досліджувати докази по справі. Вважає що суд першої інстанції дав невірну оцінку зібраним та дослідженим доказам, вказаних злочинів він не скоював. Вважає що потерпілі вказують саме на нього, оскільки мають на це якісь причини, прохав суд апеляційної інстанції розібратися у цій справі.
Потерпіла ОСОБА_7 залишила вирішення питання, які ставить у своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_6 на розсуд суду, підтвердивши обставини, при яких була здійснена крадіжка грошей у її кафе, зазначивши, що на даний момент ніяких претензій до ОСОБА_6 не має, так як пробачила йому.
Прокурор, яка приймала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції прохала вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення, обґрунтовуючи це тим, що суд, при винесенні вироку у повній мірі дотримався вимог діючого кримінального процесуального законодавства.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він 09 травня 2013 року в період часу з 23 до 24 годин в м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, знаходячись біля будинку № 54, розташованого по вул.Калініна та магазину «Сана», умисно, з корисливих мотивів, повторно, шляхом ривка, відкрито викрав золотий ланцюжок « 585» проби вагою 3 грами вартістю 700 гривень за 1 грам, всього на суму 2100 гривень, на якому знаходився золотий кулон « 585» проби у вигляді літери «И» вагою 1,5 грами вартістю 700 гривень за 1 грам, всього на суму 1050 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_11 та знаходився на шиї останньої, з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився за власним розсудом, завдавши матеріальної шкоди ОСОБА_11 на загальну суму 3150 гривень.
Крім того, 02 червня 2013 року, о 04 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні кафе «Старий рояль», розташованого по вул.Калініна, 8, в м.Орджонікідзе, з каси, розташованої за баром вказаного кафе, умисно, з корисливих мотивів, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав грошові кошти на загальну суму 200 гривень які належать потерпілій ОСОБА_7 , з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився за власним розсудом, завдавши матеріальну шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 200 гривень.
Крім того, 04 червня 2013 року, о 22 годині 15 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись біля кафе «Гном» по вул.Калініна, 51-А, в м.Орджонікідзе, де з корисливих спонукань у нього виник злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_13 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього. В цей же день і час ОСОБА_6 прослідував за ОСОБА_13 до туалету, вхід до якого здійснюється з північної сторони кафе «Гном», де, діючи умисно, з корисливих мотивів, напав на ОСОБА_13 , нанісши потерпілому не менше двох ударів кулаками рук в обличчя, тим самим спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді синця лівої підщелепної області, саднини правої щоки, саднин верхньої губи, крововиливу слизової оболонки верхньої губи, синця нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактуючою поверхнею і від яких ОСОБА_13 втратив свідомість та впав на тротуарну плитку. Після чого ОСОБА_6 , користуючись непритомним станом потерпілого ОСОБА_13 , шляхом обшукування його одягу з задньої правої кишені одягнених на ньому джинсових штанів заволодів грошовими коштами в сумі 1820 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищезазначену суму, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, 05 червня 2013 року, о 12 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 , продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходився біля будівлі «Правексбанку», розташованої по АДРЕСА_1 , де в нього з корисливих спонукань виник злочинний намір, спрямований на напад, з метою заволодіння майном ОСОБА_16 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього.
В цей день і час, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 на пропозицію потерпілого показати, де можна купити цигарки, запропонував ОСОБА_17 провести його до найближчого тютюнового кіоску, оскільки ОСОБА_18 не являвся місцевим жителем. ОСОБА_18 погодився та пішов разом з ОСОБА_19 . Зайшовши за ріг будинку АДРЕСА_1 та прослідував до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, напав на ОСОБА_16 , нанісши прямуючому попереду потерпілому удар рукою по потилиці, не спричинивши тілесних ушкоджень, від чого останній втратив свідомість та впав на підлогу. Після чого ОСОБА_6 , користуючись непритомним станом потерпілого ОСОБА_16 , шляхом обшукування його гаманця, який знаходився в сумці потерпілого, заволодів грошовими коштами в сумі 1000 гривень, чим спричинив ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вищезазначену суму, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись грошима на власний розсуд.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, вивчивши доводи апеляції та матеріали кримінального провадження, частково дослідивши докази по справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні повторно відкритого викрадення майна потерпілої ОСОБА_11 є правильним, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Визнаючи ОСОБА_6 винним у скоєнні грабежу майна вказаної потерпілої суд навів переконливі судження на обґрунтування цього висновку.
Зокрема суд поклав у основу обвинувального вироку свідчення самої потерпілої ОСОБА_11 , відповідно яких остання перебувала в кафе «Вавілон» в м.Орджонікідзе зі своїм знайомим ОСОБА_12 , 09 травня 2013 року, приблизно до 23-24 години, після чого пішли прогулятися по алеї Шевченко, де на відстані приблизно 150 метрів від кафе і зустріли, як потім з'ясувалося- ОСОБА_6 , який після бійки з невідомим став супроводжувати їх, а біля будинку АДРЕСА_2 , де розташований магазин «Сана», коли потерпіла зайшла за ріг справити нужду, зірвав з її шиї золотий ланцюжок з кулоном, завдавши шкоди на суму 3150 гривень, про що потерпіла повідомила спочатку ОСОБА_12 , а потім звернулася з заявою до міліції, де впізнала обвинуваченого при проведенні впізнання, що підтверджується й даними протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 13 червня 2014 року /а.с.16-17 т.1/, згідно якого потерпіла впізнала обвинуваченого ОСОБА_6 за рисами обличчя, як особу, яка зірвала з неї ланцюжок з медальйоном 10 травня 2013 року, вартість яких, з урахуванням вартості грама золота /а.с.29 т.1/ і становить 3150 гривень.
Ці показання потерпілої повністю узгоджуються як з даними протоколу огляду місця події від 10 травня 2013 року /а.с.11-12 т.1/, проведеного в період часу з 01 години 10 хвилин по 01 годину 40 хвилин, відповідно даних якого місцем злочину є ділянка місцевості біля будинку АДРЕСА_2 , так і зі свідченнями свідка ОСОБА_12 , згідно яких, він дійсно 09 травня 2013 року, опівночі, разом з потерпілою вийшли з кафе «Вавілон» в м.Орджонікідзе, пішли в напрямку магазину «Сана», де зустріли незнайомця, з яким потім потерпіла зайшла за ріг і вийшовши звідти за 3-4 хвилини повідомила, що незнайомець зірвав з неї ланцюжок, після чого викликали міліцію.
Таким чином колегія вважає, що суд першої інстанції належно оцінив сукупність наведених вище доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 по даному епізоду за ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Разом з тим, що стосується дати та часу скоєння вказаного злочину, то враховуючи те, що ні при досудовому розслідуванні, ні при розгляді справи в суді першої інстанції як потерпіла ОСОБА_11 , так і свідок ОСОБА_12 не змогли назвати точний час скоєння кримінального правопорушення, вказуючи на те, що вийшли з кафе приблизно о 23-24 годині 09 травня 2013 року і пройшли метрів 150, після чого зустріли обвинуваченого, з яким потерпіла й пішла за ріг будинку АДРЕСА_2 , де було викрадене майно останньої, повернувшись звідти з огляду на те, що події відбувалися на перетині 09 травня 2013 року та 10 травня 2013 року, в нічний час, відповідно до заяви потерпілої /а.с.9 т.1/ вказане начеб-то відбулося приблизно о 00 годині 40 хвилин, в мотивувальну частину вироку Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року по даному епізоду слід внести зміни, вказавши дату та час скоєння правопорушення- в період з 23 години 09 травня 2013 року до 00 години 40 хвилин 10 травня 2013 року.
Необґрунтованими колегія суддів вважає твердження обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно того, що останній не вчиняв вказаного злочину, оскільки вони повністю спростовуються наведеними у вироку сукупністю доказів, в тому числі об'єктивними та послідовними свідченнями потерпілої ОСОБА_20 , яка при проведенні досудового розслідування з впевненістю впізнала обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу, яка відкрито викрала її майно, підтвердивши в суді першої інстанції свої свідчення, котрі повністю узгоджуються з іншими доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку/а.с.144 т.1/.
Безпідставними колегія вважає і посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на відсутність золотих прикрас у потерпілої в силу відсутності у неї документів на вказані вироби та посилання на свідчення свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні, відповідно яких останній не бачив у потерпілої вказаних прикрас, оскільки, як витікає зі свідчень самої потерпілої та вказаного свідка останні випадково познайомилися в кафе при сумісному вживанні спиртних напоїв у компанії інших осіб, тому об'єктивно підтвердити або спростувати наявність якого-б то не було майна у потерпілої, вказаний свідок, в силу його стану сп'яніння не міг, сумніватися в правдивості свідчень потерпілої ОСОБА_20 в частині наявності у неї вказаних виробів із золота та їх вартості у колегії суддів підстав не має, так як потерпіла на день подачі своєї заяви в орган внутрішніх справ не могла сподіватися на розкриття вказаного злочину та відшкодування заявленої неї шкоди.
Крім того колегія суддів вважає, що деякі неточності у свідченнях потерпілої ОСОБА_20 та свідка ОСОБА_12 щодо викладення характеру розвитку подій та послідовності дій ОСОБА_6 зумовлені особистим сприйняттям кожним з них тих моментів, які вони спостерігали, тому не вбачає підстав для визнання свідчень вказаних осіб недостовірними.
Не викликають сумнівів у колегії і висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 по епізоду злочинної діяльності від 02 червня 2013 року, оскільки вони є правильними, відповідають фактичним обставинам по справі, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
Визнаючи ОСОБА_6 винним у скоєнні таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 , скоєного 02 червня 2013 року о 04 годині, повторно, суд також навів у вироку переконливі судження на обґрунтування цього висновку.
Так у основу обвинувального вироку суд поклав свідчення потерпілої ОСОБА_7 , відповідно яких, після того, як 02 червня 2013 року, під ранок, кафе «Старий рояль» м.Орджонікідзе покинули святкувальники, бармен ОСОБА_21 повідомила про те, що з ящиків барної стійки, де знаходиться касовий апарат, були викрадені гроші в сумі 200 гривень і підозра відразу впала на ОСОБА_6 , оскільки саме він, коли офіціант вийшла з розносом у бар, виходив з-за барної стійки і зразу ж покинув приміщення кафе, інших осіб у барі не було.
Вказані свідчення повністю узгоджуються як зі свідченням свідка ОСОБА_21 , відповідно яких 02 червня 2013 року, після того, коли святкувальники, які знаходилися у великому залі, покинули приміщення кафе, вона стала прибирати приміщення, коли виходила в зал, то побачила, що в приміщенні, де знаходиться бар та касовий апарат, з-за її робочого місця, з-за стійки бару виходив постійний клієнт- ОСОБА_6 і на її запитання про те, що він тут робить щось відповів та хутко пішов, при проведенні інвентаризації була встановлена сума шкоди- 200 гривень, так і даними протоколу огляду місця події від 02 червня 2013 року з фото таблицею до нього /а.с.40-43 т.1/, проведеного з 04 години 40 хвилин до 05 години 30 хвилин, відповідно даних якого об'єктом огляду є кафе «Старий рояль», розташоване по АДРЕСА_3 , з барною стійкою, яка розміщена на відстані 13 метрів від входу, в середині стійки розташований ящик, порожній на момент огляду.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 17 червня 2013 року /а.с.50-51 т.1/ свідок ОСОБА_21 впізнала за рисами обличчя ОСОБА_6 , як особу, яка скоїла крадіжку грошей, відповідно акту інвентаризації /а.с.127-130 т.2/ на суму 200 гривень, з бару, 02 червня 2013 року.
Не суперечать наведені вище судом у вироку докази і свідченням свідка ОСОБА_22 , згідно яких останній зі своїм напарником здійснював охорону громадського порядку в кафе «Старий рояль», коли там святкували випускний вечір школярі, до них з напарником дійсно підходив ОСОБА_6 , потім останній начеб-то поїхав за грошима, повернувся, зайшов у кафе, потім з вказаного кафе вийшли випускники і розійшлись, а свідок з напарником пішли у відділок, повернулися, оскільки у кафе відбулася крадіжка і у бармена вкрали вручені гроші, при тому, що крім ОСОБА_6 в кафе нікого не було.
З наведеного вище можливо зробити висновок, що суд першої інстанції належно оцінив сукупність наведених вище доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 по даному епізоду за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Колегія суддів відноситься критично і не приймає до уваги доводів обвинуваченого ОСОБА_6 стосовно того, що він не крав грошей у кафе «Старий рояль», а в ту ніч двічі, останній раз на світанку, заходив лише купити пива, заглядав на кухню, його гукнула якась жінка, запитавши, що він тут робить, після чого пішов, оскільки ці свідчення повністю спростовуються свідченнями потерпілої ОСОБА_7 так і свідка ОСОБА_21 , наведених судом у вироку /а.с.143 т.2/, відповідно яких саме після візиту ОСОБА_6 у кафе, де більше нікого з відвідувачів не було та знаходження обвинуваченого за барною стійкою, де його й застала свідок ОСОБА_21 , пропали гроші в сумі 200 гривень, а також актом інвентаризації, яким встановлена сума збитків. Суд першої інстанції дослідив вказані докази і дав їм у вироку належну оцінку /зв.а.с144 т.2/, що з урахуванням пояснень потерпілої ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, яка повністю підтвердила обставини, викладені у вироку, зазначивши, що взагалі пробачила обвинуваченого і не має до останнього ніяких претензій, повністю, на думку колегії спростовує доводи обвинуваченого стосовно обмови потерпілою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у скоєнні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_13 з застосуванням насильствам, що є небезпечним для здоров'я та життя потерпілого, 04 червня 2013 року, колегія суддів також вважає правильним, оскільки він обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.
В даному випадку суд першої інстанції обґрунтовано поклав у основу вироку свідчення самого потерпілого ОСОБА_13 , згідно яких, саме 04 червня 2013 року, отримавши першу зарплатню в сумі близько 2000 гривень вирішив відсвяткувати її в кафе «Гном», в м.Орджонікідзе і приблизно о 21 годині вийшов до туалету, де біля дерева й зустрів знайомого ОСОБА_6 , з яким привіталися, після чого відчув удар в ліву частину скули, впав і втратив свідомість, коли прийшов до тями то зайшов до кафе, де й виявив відсутність грошей в сумі 1820 гривень, викликали з дружиною міліцію, вважає, що це зробив саме ОСОБА_6 , оскільки крім нього біля туалету нікого не було.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам /а.с.76-77 т.1/ потерпілий впізнав за рисами обличчя ОСОБА_6 , як особу, яка напала на нього близько 21 години 15 хвилин, 04 червня 2013 року, біля кафе «Гном» та заволоділа його грошима.
Вказане повністю узгоджується як з заявою потерпілого ОСОБА_13 /а.с.62 т.1/, поданою 04 червня 2013 року, о 21 годині 40 хвилин до органу внутрішніх справ, відповідно якої, саме о 21 годині 15 хвилин, біля кафе «Гном» ОСОБА_6 заволодів грошима потерпілого в сумі 1820 гривень, так і протоколом огляду місця події з фототаблицею до нього від 04 червня 2013 року /а.с.64-66 т.1/, проведеного в період часу з 21 години 40 хвилин до 22 години 20 хвилин, відповідно якого місцем злочину є ділянка місцевості біля кафе «Гном», по вул.Калініна, 51-А, в м.Орджонікідзе, де на плитці маються плями темно-бурого кольору.
Висновком проведеної по справі судово-медичної експертизи № 337 від 10 червня 2013 року /а.с.74-75 т.1/ встановлено, що у потерпілого ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синця лівої підщелепної області, саднини правої щоки, саднин верхньої губи, крововиливу слизової оболонки верхньої губи, синця нижньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і утворилися від дії тупих твердих предметів з відносно обмеженою контактною поверхнею, або від ударі о таку, які могли бути спричинені 04 червня 2013 року.
Крім того показання потерпілого ОСОБА_13 в обсязі подій, встановлених судом, знайшли своє підтвердження і наведеними у вироку свідченнями свідка ОСОБА_23 /а.с.144 т.2/, згідно яких вказаний свідок відпочивав у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 » м.Орджонікідзе саме 04 червня 2013 року, бачив там ОСОБА_6 . На наступний день бачив побитого потерпілого ОСОБА_13 , який розповів, що його побили в кафе та забрали гроші.
Таким чином суд першої інстанції належно оцінив сукупність наведених вище доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 по даному епізоду за ст.187 ч.1 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Разом з тим, що стосується часу скоєння вказаного злочину, то враховуючи те, що як при досудовому розслідуванні /а.с.71 т.1/, так і при розгляді справи в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_13 послідовно вказував на час скоєння злочину- 21 година 15 хвилин /а.с.71 т.1/, що узгоджується в свою чергу як з часом подачі заяви потерпілим до органу внутрішніх справ- 04 червня 2013 року о 21 годині 40 хвилин /а.с.62 т.1/ так і протоколом огляду місця події від 04 червня 2013 року, проведеного в період часу з 21 години 40 хвилин до 22 години 20 хвилин /л.д.64-66 т.1/, в мотивувальну частину вироку Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року по даному епізоду слід внести зміни, вказавши дату та час скоєння правопорушення- 21 година 15 хвилин, 04 червня 2013 року, вважаючи посилання у процесуальних документах досудового розслідування та суду вказівку на скоєння кримінального правопорушення по вказаному епізоду- 22 година 15 хвилин технічною помилкою.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що останній, 04 червня 2013 року, ввечері, лише привітався з потерпілим ОСОБА_13 , оскільки був з ним знайомим, однак не наносив йому ударів і не забирав гроші, в судовому засіданні ОСОБА_13 не вказував, хто саме наніс йому удар, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані доводи повністю спростовуються наведеними у вироку свідченнями потерпілого ОСОБА_13 /зв.а.с144 т.2/, сумніватися в правдивості і послідовності яких у суду підстав не було, з чим погоджується і колегія суддів. Згідно вказаних свідчень потерпілий, о 21 годині 15 хвилин, 04 червня 2013 року, біля туалету, освітлення кругом якого було на відстані трьох метрів, привітався саме з ОСОБА_6 і нікого крім вказаної особи там не бачив, після чого відразу відчув удар в обличчя, від якого втратив свідомість. Підтверджує присутність як потерпілого, так і обвинуваченого 04 червня 2013 року у вказаному кафе і свідок ОСОБА_23 , якому на наступний день потерпілий скаржився про побиття та заволодіння його грошима. Вказані свідчення судом першої інстанції були детально досліджені, проаналізовані і їм була дана належна оцінка у вироку в сукупності з іншими доказами по справі /зв.а.с144 т.2/, що й дає підстави колегії суддів вважати вказані свідчення потерпілого та свідка, а також інші докази по епізоду- допустимим.
Безпідставними колегія вважає і твердження ОСОБА_6 про те, що потерпілому були заподіяні лише тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, тому про кваліфікацію його дій за ст.187 КК України взагалі не може бути й мови, оскільки відповідно до положень ст.187 КК України небезпечне для життя чи здоров'я насильство- це також інші насильницькі дії, які були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення, в тому числі й насильство, що призвело до втрати свідомості, тому з урахуванням висновку судово-медичної експертизи № 337 від 10 червня 2013 року /а.с.74-75 т.1/, яка вказала на наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких, в сукупності з послідовними свідченнями потерпілого ОСОБА_13 про втрату останнім свідомості і дало підстави суду першої інстанції для визнання насильства, застосованого ОСОБА_6 до потерпілого небезпечним для життя та здоров'я потерпілого і кваліфікації дій обвинуваченого по цьому епізоду саме за ч.1 ст.187 КК України.
Що стосується епізоду злочинної діяльності ОСОБА_6 від 05 червня 2013 року з потерпілим ОСОБА_14 , то суд першої інстанції обґрунтовано послався у вироку, як на підтвердження вини ОСОБА_6 , на свідчення потерпілого ОСОБА_14 , згідно яких, 05 червня 2013 року, приблизно о 12 годині 40 хвилин, біля приміщення «ПравексБанку» в м.Орджонікідзе, після того, як один з двох чоловіків, як потім дізнався- ОСОБА_6 , викликався провести його до тютюнового магазину, погодився на це і зайшов за ріг будинку, де отримав удар в ділянку шиї, а прийшовши до тями виявив пропажу грошей у гаманці, який вже лежав біля сумки потерпілого, пішов і попрохав повернути гроші, на що один з чоловіків відповів, що забере й телефон, тому змушений був йти знімати гроші з кредитки, коли йшов до автовокзалу то знову побачив обох чоловіків, викликав наряд міліції, впізнав ОСОБА_6 .
Вказані свідчення потерпілий підтвердив при проведення впізнання 05 червня 2013 року /а.с.93-94 т.1/, вказавши, що за рисами обличчя по фотографії впізнає ОСОБА_6 , як особу, яка 05 червня 2013 року, застосувавши насильство, заволоділа грошима потерпілого в сумі 1000 гривень.
Крім того вказані свідчення узгоджуються як зі свідченнями свідка ОСОБА_24 , який підтвердив суду факт того, що 05 червня 2013 року, потрапив під зливу, біля комсомольського магазину зустрів ОСОБА_6 , який розмовляв з якимось хлопцем, потім пішов з ним у двір, за ріг будинку, через хвилину ОСОБА_6 повернувся і вони розійшлися, зустрілися з ОСОБА_6 пізніше, хвилин через 40, біля будинку АДРЕСА_4 , звідки їх і забрали працівники міліції, так і з протоколом огляду місця події від 05 червня 2013 року /а.с.85-86 т.1/, проведеного в період часу з 13 години 10 хвилин до 13 години 25 хвилин, відповідно якого місцем злочину є ділянка місцевості, розташована біля будинку АДРЕСА_5 .
Разом з тим, суд першої інстанції, хоча й вірно встановив обставини скоєного обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення по даному епізоду злочинної діяльності, однак дав їм невірну юридичну оцінку в частині кваліфікації дій обвинуваченого виходячи з наступного.
Так відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 435 від 09 липня 29013 року /а.с.97-98 т.1/, на яку посилається суд першої інстанції у своєму вироку, як на доказ вини обвинуваченого /зв.а.с.144 т.2/ яких-небудь об'єктивних ознак тілесних ушкоджень при судово-медичному обстеженні та в наданих медичних документах не виявлено, а вказані в медичних документах діагнози у виді забою шийного відділу хребта та м'яких тканин голови об'єктивними клінічними та судово-медичними даними не підтверджуються, тому при оцінці ступеню тяжкості враховані бути не можуть.
Відповідно ж до тлумачення положень ст.187 КК України небезпечне для життя чи здоров'я насильство- це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення.
Хоча законодавець і відносить до інших насильницьких дій зокрема й насильство, що призвело до втрати свідомості, однак зважаючи на те, що свідчення потерпілого ОСОБА_14 в частині втрати останнім свідомості при заподіянні йому ОСОБА_6 ударів нічим об'єктивно, крім пояснень самого потерпілого, не підтверджуються, а навпаки спростовуються висновком наведеної вище судово-медичної експертизи, відповідно даних якої у потерпілого взагалі не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень, дії обвинуваченого ОСОБА_6 по даному епізоду злочинної діяльності слід перекваліфікувати зі ст.187 ч.2 КК України на ст.186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, задовольнивши апеляцію обвинуваченого частково, змінивши в цій частині вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року.
Що ж з стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про його невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення стосовно потерпілого ОСОБА_14 з посиланням на свідчення свідка ОСОБА_24 , то вказані доводи суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, давши їм належну оцінку у вироку /зв.а.с.144-145 т.2/, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки вказані доводи спростовуються як свідченнями потерпілого, який послідовно, як на досудовому розслідуванні, так і в судовому засіданні суду першої інстанції стверджував про той факт, що саме ОСОБА_6 , один з двох незнайомців, які сиділи під балконом, коли потерпілий вийшов з «ПравексБанку» в м.Орджонікідзе, запропонував провести його до магазину, після чого, зайшовши з потерпілим за ріг будинку, де нікого крім них не було, пропустивши потерпілого вперед наніс удар в ділянку шиї ззаду та викрав гроші з гаманця, так і свідка ОСОБА_24 , згідно яких саме ОСОБА_6 пішов з незнайомцем, якого вони зустріли біля «ПравексБанку» за ріг будинку, після чого повернувся, вони розійшлися, зустрілися на пр.Петровського через деякий час і відразу були затримані працівниками міліції.
Безпідставними є посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на його невинуватість по вказаному епізоду злочинної діяльності з посиланням на свідчення свідка ОСОБА_10 , який, зі слів обвинуваченого підтвердив наявність грошей у гаманці ОСОБА_14 оскільки, як витікає з матеріалів справи, вказаний свідок був допитаний судом першої інстанції і згідно свідчень останнього дійсно, в присутності вказаного свідка потерпілий підтвердив факт нанесення йому удару ОСОБА_6 та викрадення грошей у потерпілого, разом з тим ніякої розмови між ОСОБА_6 та самим свідком не було, що повністю узгоджується й зі свідченнями самого потерпілого ОСОБА_14 , який пояснював, що оскільки у нього були викрадені обвинуваченим всі грошові кошти він змушений був знімати гроші з кредитної картки «Укрсоцбанку», після чого. Зустрівши обвинуваченого та його знайомого. Впізнавши його, повідомив працівників міліції, які й затримали обвинуваченого.
Не можна визнати обґрунтованими і посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на порушення органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону, які виразилася у відмові в задоволенні слідчим /а.с.147-148 т.1/ клопотань обвинуваченого про проведення одночасного допиту двох осіб та проведенні слідчого експерименту /а.с.142-145 т.1/, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_6 повністю відмовився давати свідчення, посилаючись на ст.63 Конституції України /а.с.119-120, 127, 153 т.1/, що унеможливлювало проведення вказаних слідчих дій, крім того, як слідує з заяв самого ж таки обвинуваченого ОСОБА_6 у суді апеляційної інстанції, при розгляді справи в суді першої інстанції останньому була надана можливість ставити питання як потерпілим, так і свідкам по справі, тобто вказана неповнота досудового розслідування була виправлена, що з урахуванням того, що порушення вимог кримінального процесуального закону, на які посилається обвинувачений у своїй скарзі, не є істотними і не позбавляють доказової сили наведених у вироку доказів та не ставлять під сумнів висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вказані твердження до уваги не приймає.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 по іншим епізодам злочинної діяльності, крім епізоду з потерпілим ОСОБА_14 від 05 червня 2013 року, суд першої інстанції у повній мірі дотримався вимог ст.50 КК України та ст.65 КК України, однак у зв'язку зі зміною кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 по епізоду злочинної діяльності від 05 червня 2013 року зі ст.187 ч.2 КК України на ст.186 ч.2 КК України, обвинуваченому ОСОБА_6 , з урахуванням тяжкості скоєного ним злочину, який відноситься особи обвинуваченого та обставин ним скоєного, зважаючи на встановлені судом першої інстанції обтяжуючи та пом'якшуючі покарання обставини, які на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінилися, а також те, що злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК України, відноситься до категорії тяжких, обвинуваченому ОСОБА_6 за ст.186 ч.2 КК України слід призначити покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання з застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і на підставі вимог ч.4 ст.70 КК України, до призначеного судом покарання слід приєднати частково не відбуте покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року, остаточно призначивши ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.
Яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі наведеного вище, керуючись ст.404 КПК України, п.2) ч.1 ст.407 КПК України, п.1), п.2) ч.1 ст.408 КПК України, ст.413 КПК України, ст.418 КПК України, ст.419 КПК України, ст.376 ч.2 КПК України, колегія суддів,-
Змінити вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року в частині засудження ОСОБА_6 по епізоду злочинної діяльності з потерпілою ОСОБА_11 , вказавши дату та час скоєння кримінального правопорушення в мотивувальній частині вироку- в період часу з 23 години 09 травня 2013 року по 00 годин 40 хвилин 10 травня 2013 року.
Змінити вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_6 по епізоду злочинної діяльності від 04 червня 2013 року з потерпілим ОСОБА_13 вказавши час скоєння кримінального правопорушення в мотивувальній частині вироку- 21 година 15 хвилин.
Змінити вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_6 по епізоду злочинної діяльності від 05 червня 2013 року з потерпілим ОСОБА_14 , перекваліфікувавши дії засудженого ОСОБА_6 по вказаному епізоду з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, визнавши ОСОБА_6 винним за ст.186 ч.2 КК України та призначивши йому покарання за цією статтею- ЧОТИРИ роки позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України- ТРИ роки позбавлення волі, за ст.187 ч.1 КК України- П'ЯТЬ років позбавлення волі, за сукупністю злочинів, передбачених ст.185 ч.2 КК України, ч.2 ст.186 КК України, ч.1 ст.187 КК України, на підставі вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, біль суворим призначити ОСОБА_6 покарання у виді П'ЯТИ років позбавлення волі. На підставі вимог ч.4 ст.70 КК України приєднати частково не відбуте покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2013 року у виді ТРЬОХ місяців позбавлення волі і остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді П'ЯТИ років ТРЬОХ місяців позбавлення волі.
В решті вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2014 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Апеляцію засудженого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим ОСОБА_6 , який утримується під вартою- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді:
ОСОБА_3
ОСОБА_4