21.05.2014
Cправа № 2-а/1522/3460/11
провадження 2-а/522/596/14
21 травня 2014 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Свяченої Ю.Б.
при секретарі Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просить зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».
Позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у квітні 2006 року йому була встановлена друга група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. У зв'язку з цим, в листопаді 2009 року він звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі і порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284 і від 28.05.2008 р. № 499, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 у виплаті такої допомоги безпідставно відмовив.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2013 року скасував вищевказане рішення суду та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2014 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2011 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року скасовані, справа направлена на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. У вказаній ухвалі зазначено, що при задоволенні вимог позивача невірно застосовані норми «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499, оскільки вказаний порядок не регулює спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, а також подали клопотання про поновлення процесуального строку на звернення з таким позовом.
Представник відповідачів Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення та вказав, що зміни до ст. 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набули чинності після отримання позивачем страхової суми і не мають зворотної дії у часі, а тому ОСОБА_1 не має право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої діючим законодавством.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 13 червня 1992 року було звільнено з посади підполковника запасу Збройних сил СРСР наказом Командира Військової частини №28907 від 18 квітня 1992 року № 107.
Актом огляду Обласної медико-соціальної експертної комісії №2 м. Одеси від 15 квітня 2006 року, витяг з акту огляду МСЕК на бланку № 019972 до довідки сер. 2-18 ОБ ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності безстроково, у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.
В листопаді 2009 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату грошової допомоги у зв'язку із заподіянням інвалідності.
03 грудня 2009 року в листі відповідач повідомив ОСОБА_1 , що право на отримай такої допомоги мають лише особи, які звільнені з військової служби і стали інвалідами після 10 травня 2006 року, тому відсутні підстави для виплати грошової допомоги заявнику, який був звільнений до вказаної дати.
Однак таку відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 суд вважає необґрунтованою, виходячи з наступного.
Керуючись статтею 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, і не може виходити за межи позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно зробити для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Частиною третьою статті 41 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України від 04.04.2006 р. № 3597-IV, чинній з 10.05.2006 р. по 01.01.2007 р., вперше законодавчо встановлено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце з період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України від 03.11.2006 р. № 328-V, чинній з 01.01.2007 р. і на теперішній час, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, а постановою Уряду від 28.05.2008 р. № 499 затверджено новий Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року.
При цьому в пункті 3 постанови від 28.05.2008 р. № 499 (яка є чинною і на даний час) Кабінет Міністрів України постановив завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284.
Отже, після встановлення позивачу групи інвалідності і на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була передбачена виплата одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284.
Відповідно до ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Суд застосовує до вимог адміністративного позову положення ст. 99,100 КАС України, на яку звертає увагу відповідач в запереченнях. Правова норма ст. 99 КАС України встановлює строк звернення до суду протягом шести місяців.
Проте судом встановлено, що 03 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримав лист № 1581 від ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким позивачу відмовлено в нарахування та виплаті одноразової грошової допомоги.
06 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з вимогами про зобов'язання Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу. Під час подачі такого позову в порядку цивільного судочинства застосовувалися загальні строки позовної давності, які передбачені ЦК України, а саме ст. 257 ЦК України, що складає три роки.
Але, у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 визнано таким, що не відповідає нормам Конституції України (є неконституційним), п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1697-VI. Дане рішення Конституційного Суду України внесло зміни в законодавство України відносно підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами. Крім того, вступив в дію Закон України від 25 грудня 2008 року № 808-VI, який вніс зміни до КАС України, за якими спори, пов'язані із соціальними виплатами, на підставі нового пункту 3 ч. 1 ст. 18 КАС України почали розглядатися за підсудністю місцеві загальні суди в порядку адміністративного судочинства.
Тому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2010 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 була закрита на підставі заяви позивача.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, ОСОБА_1 у строк, який передбачений ст. 99 КАС України, тобто протягом шести місяців, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу.
Дійсний позов був поданий до суду 21 квітня 2011 року.
За таких підстав, суд вважає, що строк на пред'явлення адміністративного позову, відповідно до ст. 99 КАС України, був пропущений позивачем з поважних та незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин строк, встановлений законом, може бути поновлений. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду.
Тому суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом, оскільки причину пропуску такого строку вважає поважною.
Згідно ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішив спір щодо його прав обов'язків цивільного характеру.
Затверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ст. 6 ч.2, ст. 19 ч.2, ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, оцінюючи у сукупності пояснення сторін, представлені докази, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 19, 68 Конституції України, ст. 41 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 16 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 р. № 284 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», ст.ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 49, 51, 70, 71, 160-163, 256 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити, поновивши позивачу процесуальний строк на звернення до суду з позовом.
Зобов'язати Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності, яка настала внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54 - місячного грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби у разі настання інвалідності внаслідок обов'язків військової служби.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Ю.Б. Свячена