ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/708/14 20.05.14
За позовом Публічного акціонерного товариства «Харківський ордена «Знак пошани» Машинобудівний завод «Червоний жовтень»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент»
про стягнення 259 168, 52 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Іванюченко В.В. за довіреністю б/н від 13.01.2014 р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство «Харківський ордена «Знак пошани» Машинобудівний завод «Червоний жовтень» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент» (далі - відповідач) про стягнення 80 000, 00 грн. основного боргу, 80 800, 00 грн. пені та 98 368, 52 грн. штрафу. Крім того, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати щодо сплати судового.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди до Договору № 197 від 08.12.2010 р. відповідач визнав борг перед позивачем в сумі 245 921, 32 грн., який зобов'язався погасити протягом 12 тижнів згідно з встановленим графіком. Оскільки відповідач вказані зобов'язання у добровільному порядку не виконав, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, заявивши позовні вимоги про стягнення боргу по першим чотирьом несплаченим платежам та нарахованих на їх суми пені і штрафу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/708/14, розгляд справи призначено на 18.02.2014 р.
У судовому засіданні 18.02.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 12.03.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/708/14 було передано для розгляду судді Васильченко Т.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. суддею Васильченко Т.В. було прийнято справу № 910/708/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 12.03.2014 р.
У судовому засіданні 12.03.2014 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі та заява про зміну підстав позову, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 140 000, 00 грн. основного боргу, 9 875, 62 грн. пені та 86 072, 46 грн. штрафу. У вказаній заяві позивач зазначає про те, що він здійснив перерахунок пені у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому заявляє вимоги про стягнення основного боргу з розрахунку 7 перших неоплачених відповідачем платежів за Додатковою угодою до Договору та нарахувавши штраф за порушення строків платежів у розмірі 172 144, 91 грн., зменшує його з огляду на принцип розумності на 50 % до 86 072, 46 грн.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р., у зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з лікарняного, справу № 910/708/14 передано їй для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/708/14 до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.
У судовому засіданні 01.04.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з заявою позивача про зміну підстав позову.
Враховуючи зазначене клопотання, у судовому засіданні 01.04.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 15.04.2014 р. Розгляд заяви позивача про зміну підстав позову відкладено до встановлення фактичних обставин справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 20.05.2014 р.
Представник відповідача у судове засідання 20.05.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 20.05.2014 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, яка в тому числі є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Так, судом враховано роз'яснення, надані в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якому зазначається, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
В даному випадку, позивачем дотримано процесуальних правил зміни підстави позову та зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим так вимоги розглядається в редакції вказаної заяви.
У судовому засіданні 20.05.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Як зазначає позивач в заяві про зміну підстав позову та підтверджується матеріалами справи, між сторонами було укладено ряд договорів, а саме:
- Договір № 197 від 08.12.2010 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити на умовах Договору, відповідно до Специфікацій, оформлених як додатки, обладнання для виробництва цементу;
- Договір № 304-1 від 14.10.2011 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити на умовах Договору, відповідно до Специфікацій, оформлених як додатки, металоконструкції по кресленням замовника;
- Договір № 724 від 03.04.2013 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач (підрядник) взяв на себе зобов'язання виконати роботи, послуги з обробки матеріалів відповідача (замовник), що ним постачаються, відповідно до Специфікацій, оформлених як додатки, що є невід'ємною частиною даного Договору;
- Договір № 765 від 12.06.2013 р., відповідно до п. 1.1. якого позивач (продавець) взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити на умовах Договору, відповідно до Специфікації № 1, оформленої як Додаток № 1, раму млину МБВ 1,8.
Згідно з вказаними Договорами, відповідно до пояснень позивача, не спростованих відповідачем, позивач поставив останньому товари та послуги (роботи) на загальну суму 7 076 381, 45 грн., за які відповідач провів лише частковий розрахунок на суму 6 830 460, 13 грн., у зв'язку з чим у нього виник борг перед позивачем в сумі 245 921, 32 грн.
31.07.2013 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду № 10 до Договору № 197 від 08.12.2010 р. (далі - Додаткова угода № 10), відповідно до п. 1 якої відповідач визнав, що на день підписання цієї додаткової угоди борг перед позивачем за відвантажену продукцію складає 245 921, 32 грн.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди 10 сторони визначили, що суму боргу, вказану в п. 1 Додаткової угоди, відповідач зобов'язується виплатити позивачу протягом 12-ти тижнів з моменту підписання цієї Додаткової угоди.
При цьому, було визначено наступний графік платежів: 1) 05.08.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 2) 12.08.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 3) 19.08.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 4) 27.08.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 5) 02.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 6) 09.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 7) 16.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 7) 23.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 8) 23.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 9) 30.09.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 10) 07.10.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 11) 14.10.2013 р. - 20 000, 00 грн.; 12) 21.10.2013 р. - 25 921, 32 грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 10 сторони передбачили, що при невиконанні порядку здійснення платежів відповідно до п. 2 цієї Додаткової угоди більш ніж 3-х банківських днів, продавець має право утримати з покупця пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
При простроченні платежу, що підлягає сплаті в даний період, понад 30 днів, продавець має право утримати з покупця штраф в розмірі 10 % від загальної суми заборгованості відповідно до п. 1 цієї угоди (п. 4 Додаткової угоди № 10).
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, умов Угоди відповідач не виконав, відповідний борг перед позивачем у встановлені нею строки не погасив.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
В даному випадку, суд враховує, що у встановленому чинним законодавством порядку спірна Додаткова угода недійсною не визнавалась, а її зміст, на думку суду, не суперечить актам цивільного законодавства, у зв'язку з чим вона породжує для її сторін відповідні права та обов'язки, нею визначені.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду спору по суті відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з перерахування на користь позивача боргу, визначеного укладеною між сторонами Додатковою угодою № 10 від 31.07.2013 р.
Звертаючись до суду з даним позовом в редакції заяви про зміну підстави позову, позивач просить стягнути з відповідача борг за першими 7-ми платежами графіку платежів, що складає 140 000, 00 грн.
Оскільки вказані позовні вимоги відповідають встановленим судом обставинам наявності у відповідача відповідних боргових зобов'язань, в цій частині позов підлягає до задоволення.
Також, згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 875, 62 грн. на борг з перших 7 прострочених платежів.
Вказаний розрахунок позивача є невірним щодо окремих платежів з позиції дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.
В даному випадку укладеною між сторонами Додатковою угодою, якою вони встановили графік платежів з погашення боргу, не передбачено можливості нараховувати штрафні санкції на строк, більший від шести місяців від дня, коли зобов'язання щодо конкретного платежу мало бути виконано.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаного, суд встановив, що, зважаючи на обраний позивачем спосіб нарахування пені шляхом поступового хронологічного збільшення бази для нарахування, ним загалом розраховано суму пені, яка є меншою від тієї, яку він міг би нарахувати, якби рахував її відносно кожного окремого платежу протягом періоду в шість місяців.
Таким чином, оскільки від позивача не надходило клопотання про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє вимогу про стягнення пені саме в заявленому позивачем розмірі.
Також, позивач нарахував відповідачу відносно кожного з семи прострочених платежів штраф у відповідності до п. 4 укладеної між сторонами Додаткової угоди на загальну суму 172 144, 91 грн., розрахунок якого є вірним та з суми якого він просить суд стягнути лише половину в розмірі 86 072, 46 грн.
Вказана вимога, з урахуванням принципу диспозитивності, підлягає задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, а відповідно й обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного вище.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
При цьому, позивачу має бути повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України 464, 41 грн. судового збору, у зв'язку з тим, що заявою про зміну підстав позову, позивач в тому числі зменшив позовні вимоги.
Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент» (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; код ЄДРПОУ 37194206) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківський ордена «Знак пошани» Машинобудівний завод «Червоний жовтень» (61052, місто Харків, вулиця Червоножовтнева, будинок 75/77; код ЄДРПОУ 00240253) 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 9 875 (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 62 коп. пені, 86 072 (вісімдесят шість тисяч сімдесят дві) грн. 46 коп. штрафу та 4 718 (чотири тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Харківський ордена «Знак пошани» Машинобудівний завод «Червоний жовтень» (61052, місто Харків, вулиця Червоножовтнева, будинок 75/77; код ЄДРПОУ 00240253) зі спеціального фонду державного бюджету 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 41 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 1510 від 17.12.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.05.2014 р.
Суддя В.С. Ломака