ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6625/14 22.05.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХРІСТІАН ДЕРР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗА ЛІГА"
про визнання договору недійсним
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Гайченя О.Д.
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХРІСТІАН ДЕРР" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗА ЛІГА" (надалі-відповідач) про визнання недійсним договору субпідряду №15-11-2013 СП від 15.11.2013 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірним договором не наступили правові наслідки, які були обумовлені, оскільки ремонтно-оздоблювальні роботи не були проведені відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 17.
Ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 р. та від 28.04.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 30.04.2014 р. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
15.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХРІСТІАН ДЕРР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНЗА ЛІГА" укладено договір субпідряду №15-11-2013 СП умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується на свій ризик виконати за дорученням позивача та у відповідності до умов даного договору роботу, а позивач зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.
Відповідно до розділу 3 договору предметом субпідряду є ремонт та оздоблення в магазині одягу «COLIN'S», розташованому за адресою: м. Сімферополь, Євпаторійське шоссе 8, ТРЦ «МЕГАНОМ».
Згідно з розділом 7 договору, відповідач зобов'язується розпочати виконання робіт протягом 3-х (трьох) робочих днів з дати підписання договору при виконанні відповідачем умов розділу 4 даного договору та виконати роботу на протязі 60-ти календарних днів з початку виконання робіт.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту остаточного його виконання сторонами (розділ 12 договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХРІСТІАН ДЕРР" зазначає, що за спірним договором не наступили правові наслідки, які були обумовлені, оскільки ремонтно-оздоблювальні роботи не були проведені відповідачем, а тому просить суд визнати недійсним договір субпідряду № 15-11-2013 СП від 15.11.2013 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Тож, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як встановлено судом, сторони погодили всі істотні умови договору субпідряду № 15-11-2013 СП від 15.11.2013 р.
Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не провів ремонтно-оздоблювальні роботи.
В своїх обґрунтуваннях позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України та вважає, що договір субпідряду № 15-11-2013 СП від 15.11.2013 р. є недійсним, оскільки не настали правові наслідки, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Однак, невиконання відповідачем договірних зобов'язань, зокрема, ремонтно-оздоблювальних робіт відповідно до договору субпідряду № 15-11-2013 СП від 15.11.2013 р., є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, а не підставою для визнання його недійсним.
Оскільки положення договору субпідряду № 15-11-2013 СП від 15.11.2013 р. відповідає всім положенням законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 23.05.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.