ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4970/14 20.05.14
За позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"
про розірвання договору та стягнення 392 600,00 грн.
Суддя Бондаренко Г. П.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача Орищенко Л. І. (дов. № 270 від 01.07.2013 року)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (далі за текстом - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу № 301/2013 від 18.10.2013 року, укладеного між Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" та про стягнення заборгованості в розмірі 392 600, 00 грн. за договором купівлі-продажу № 301/2013 від 18.10.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4970/14, розгляд справи призначено на 29.04.2014 року.
В судовому засіданні 29.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 20.05.2014 року.
В судове засідання 20.05.2014 року представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду усні пояснення по суті справи, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням, на думку позивача, відповідачем умов договору купівлі-продажу № 301/2013 від 18.10.2013 року та істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.
Відповідач про проти позовних вимог категорично заперечує, оскільки як продавець за договором свої зобов'язання виконав належним чином, на підтвердження чого надав відповідні докази, та оскільки відмінений був фінансовий план на 2014 рік, який не стосується 2013 року, тобто істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, не відбулося.
Враховуючи те, що не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, позивач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача на підставі статті 75 ГПК України.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
18.10.2013 р. між позивачем, як покупцем за умовами договору, та відповідачем, як продавцем за умовами договору, укладено договір купівлі-продажу від № 301/2013 (далі за текстом - договір).
Відповідно до п. 1.1., п. 1.2 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця в обумовлені строки товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору є повітродувка ES 155/5Р заводу виробника «Gardner Denver S.r.I.-Division ROBUSCHI» (м. Парма, Італія). Комплектність та технічні характеристики товару зазначені у додатку № 2 до договору.
Пунктами 2.1, 2.2. договору встановлено, що загальна вартість договору складає суму 392 600 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (20%). Оплата за товар здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів вартості товару на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:
- передплата у розмірі 20 % від вартості товару, що складає 78 520 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, на протязі 5-ти днів з дати підписання цього договору обома сторонами;
- передплата у розмірі 50 % від вартості товару, що складає 196 300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, на протязі 5-ти днів з дати отримання покупцем письмового повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження;
- остаточний розрахунок у розмірі 30 % від вартості товару, що складає 117 780 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, на протязі 5-ти днів з дати отримання покупцем товару.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.3 договору визначено, що продавець поставляє товар на умовах СРТ - м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9 склад покупця (правила Інкотермс 2010). Товар за умовами договору повинен бути поставлений протягом терміну не пізніше 60 робочих днів з моменту здійсненні першого платежу покупцем договору. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на передачу товару. Товар переходить у власність покупця з моменту повної оплати вартості товару.
Згідно п. 6.6. договору, сторони дійшли згоди, що після закінчення терміну поставки, вказаного в п. 3.2. договору, у разі поставки товару на суму, менше розміру здійсненої передплати або не поставки/недопоставки товару, продавець повинен повернути (перерахувати) покупцеві грошові кошти у розмірі виниклої заборгованості протягом п'яти днів з дати отримання відповідної вимоги покупцем.
На виконання умов договору в рахунок попередньої оплати позивачем платіжним дорученням від 18.10.2013 р. № 3264 сплачено відповідачу 78 520 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ.
Листом від 17.12.2013 р. № 17-01/12-2013 відповідач повідомив, що товар згідно договору знаходиться на митниці.
На виконання умов договору в рахунок попередньої оплати позивачем платіжним дорученням від 17.12.2013 р. № 3907 сплачено відповідачу 196 300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ. Платіжним дорученням від 18.12.2013 р. № 3922 позивач перерахував відповідачу 117 780 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ з призначенням платежу «Оплата за повітродувку згідно договору купівлі-продажу від 18.10.2013 р. № 301/2013».
За твердженням позивача відповідач обумовлений по договору товар своєчасно (у строки з 18.10.2013 року по 13.01.2014 року) не поставив, в порушення п. 3.2. договору, що є істотним порушенням умов договору і відповідно підставою для його розірвання.
Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 25.12.2013 р. № 22/6215 щодо повернення коштів в сумі 392 600 грн. 00 коп. та укладення угоди про розірвання договору, який відповідачем залишений без відповіді та задоволення.
Позивач, також, зазначає, що виконання закупівлі повітродувки, передбачалося рішенням Сумської міської ради від 30.10.2013 р. № 2778 - МР «Про погодження Інвестиційної програми комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради на 2014 рік», а саме: п. 2.1.1. Фінансового плану використання коштів для виконання Інвестиційної програми на 2014 рік додатку № 2 «Технічне переоснащення компресорної на очисних спорудах».
Згідно з додатком № 6 до рішення Техніко-економічним обґрунтуванням необхідності та доцільності впровадження заходів, так як за останні роки кількість стоків, що надходить на очисні споруди, зменшилася, а концентрація забруднюючих речовин збільшилася, було рекомендовано для зменшення питомих витрат електроенергії перейти на менш енергоємні компресора. Тому, передбачалося цим заходом ввести в експлуатацію менш потужну повітродувку з електродвигуном потужністю 200 кВт.
Рішенням Сумської міської ради від 29.01.2014 р. № 3017 - МР "Про погодження Інвестиційної програми КП «Міськводоканал» Сумської міської ради на 2014 рік» визнано таким, що втратило чинність рішення Сумської міської ради від 30.10.2013 р. № 2778 - МР.
Фінансовим планом використання коштів для виконання Інвестиційної програми на 2014 рік, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 29.01.2014 р. № 3017 - МР такий захід, як закупівля повітродувки не передбачено. Інвестиційна програма у новій редакції узгоджена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Таким чином, договір купівлі-продажу від 18.10.2013 р. № 301/2013 втратив свою актуальність.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору відповідач направив листа №25-01/12-2013 від 25.12.13 р. про готовність обладнання до відвантаження 27.12.13 р. (дата реєстрації листа у позивача) з проханням надати довіреність для отримання ТМЦ, для внесення в базу 1с та складання видаткової накладної.
За твердженням відповідача, відповіді та довіреності ТМЦ позивач не надав, доказів іншого матеріали справи не містять.
Відповідач 10.01.2014 року звернувся повторно до позивача з листом №33 від 10.01.14 р. по факсу та поштовим відправленням з проханням надати довіреність на ТМЦ та прийняти обладнання. Відповіді та довіреності ТМЦ позивач не надав, доказів іншого матеріали справи не містять.
13.01.14 відповідач уклав договір транспортної експедиції №01/2014 від 13.01.2014 р., копія якого наявна в матеріалах справи, та завантажив перевізнику товар за договором 301/2013 для поставки на склад позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 13.01.14 р. на автомобіль Renault АА9358МХ та фотографіями. На фото чітко видно автомобіль з номерами на фоні КП «Міськводоканал».
Листом №35 від 14.01.14 р. та актом про неприйняття (не розвантаження) товару від 14.01.14 p., що підписаний водієм перевізника ОСОБА_2, представником відповідача Юрченком В.П. та свідком ОСОБА_4 підтверджується факт відмови прийняти товар позивачем.
Перевезення товару з м. Київ в пункт призначення (м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9) здійснювалося за рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням №12850 від 20.01.14 р. в сумі 3 000 грн. та актом №ОУ-0000006 та відповідає п.3.1. договору.
Перевезення від позивача до відповідача здійснювалося за рахунок відповідача, що підтверджується актом №ОУ-0000008 та ТТН від 14.01.2014 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір купівлі-продажу від 18.10.2013 р. № 301/2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. При цьому, судом встановлено, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору та розпочате фактичне виконання договору.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. При цьому, згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Положеннями ст. 689 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 1 ст. 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
За умовами договору (п. 3.2. договору) товар повинен бути поставлений протягом терміну не пізніше 60 робочих днів з моменту здійснення першого платежу покупцем договору.
Дата передплати позивачем - 18.10.2013 р., тобто відлік строку протягом, якого відповідач зобов'язаний був поставити товар починається з 21.10.2013 року та закінчується 14.01.2014 року включно (за вирахуванням державних свят 01 січня та 07 січня).
Судом встановлено, що 14.01.2014 року відповідно до умов п. 3.1. договору відповідач поставив позивачу товар, проте позивач поставлений товар не прийняв що підтверджується матеріалами справи.
Встановлені судом обставини справи спростовують твердження позивача, що відповідачем було істотно порушено умови договору в частині поставки товару у строк визначений сторонами в договорі.
При цьому, суд зазначає, що направлений позивачем відповідачу 25.12.2013 року лист - вимога на суму 392 600, 00 грн. був передчасним, і викладене в ньому не відповідає досягнутим між сторонами домовленостям.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено судом, відповідачем умови договору не порушувались, відповідно у суду відсутні підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Із аналізу наведеної статті вбачається, що суд вправі на вимогу однієї із сторін розірвати договір у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за умови, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією змінити та/або розірвати договір у зв'язку із істотними змінами обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, і сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання.
Крім того, вищенаведена норма дає суду право розірвати договір у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору лише у відношенні ще не здійсненного виконання.
Поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" в виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.
Доказів того, що позивачем порушувалося перед відповідачем питання щодо розірвання договору у відповідності до ст. 652 ЦК України, до моменту звернення позивачем до суду з позовною заявою, матеріали справи не містять, при цьому, на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою умови договору сторонами були виконані.
За викладених обставин у суду відсутні підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 392600,00 грн. заборгованості задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ст. 693 ЦК України та п. 6.6. договору право у покупця вимагати від продавця суму попередньої оплати товару виникає за умови не передання товару продавцем у встановлений договором строк. Судом встановлено, що в строк обумовлений договором відповідач свої зобов'язання по поставці товару виконав належним чином, однак позивач зобов'язання по прийняттю поставленого товару, всупереч умовам договору, не виконав.
Отже, у позивача право вимагати повернення передплати, ані за умовами п. 6.6. договору, ані за приписами ст. 693 ЦК України не виникло. Крім того, позивачем не доведено істотного порушення умов договору відповідачем, а отже відсутні підставі для розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України. Позивач також не надв суду доказів щодо наявності сукупності обставин для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.05.14 року.
Суддя Г.П. Бондаренко