Справа: № 826/3226/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
26 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Чаку Є.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління в м. Києві Державної міграційної служби України про скасування рішення від 11.02.2014р. №44-14,
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду
м. Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління в м. Києві Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 11.02.2014р. №44-14.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позову повністю.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.
23 березня 2011 року Державним комітетом України у справах національностей та релігій прийнято рішення №332-11 про надання громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 статусу біженця.
Судом першої інстанції встановлено, що до Державної міграційної служби України (правонаступник Державного комітету України у справах національностей та релігій) надійшов лист Генеральної прокуратури України №14/2/1-34689-09 від 30.08.2013р., відповідно до якого було ініційовано відносно позивача процедуру, передбачену статтею 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (Втрата і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).
5 березня 2014 року Головним управлінням в м. Києві Державної міграційної служби України винесено повідомлення №8, яким повідомлено позивача, що на підставі рішення Державної міграційної служби України від 11.02.2014р. №44-14 прийнято рішення про скасування рішення Держкомнацрелігій України від 23.03.2011р. №332-11 про надання статусу біженця громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 у зв'язку з повідомленням ним недостовірних відомостей, що стали підставою для надання статусу біженця.
Зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2010 року по справі №2а-11076/10/0470, витікає, що переслідування ОСОБА_2 та здійснення на нього тиску здійснювалось з метою заволодіння контрольним пакетом акціонерного товариства "Корпорація "Сплав".
Також, судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про надання статусу біженця у лютому 2009 року та до кінця 2011 року ОСОБА_2 був одним із учасників ТОВ "Холдинг машинобудівних заводів" та мав у власності частку у розмірі 40% статутного капіталу зазначеного товариства, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що ведеться Федеральною податковою службою Російської Федерації, від 07.02.2008 року, 21.08.2009 року, 25.11.2010 року, 20.09.2011 року.
До кінця 2011 року ОСОБА_2 володів акціями акціонерного товариства "Корпорація "Сплав" та акціонерного товариства "Контур" опосередковано - через участь у ТОВ "Холдинг машинобудівних заводів", якому належало 100% акцій акціонерного товариства "Корпорації "Сплав", та 99% акцій акціонерного товариства "Контур".
Після виходу ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ "Холдинг машинобудівних заводів" в якості компенсації його частки він отримав у власність близько 40 % акцій ЗАТ "Корпорація "Сплав" і 40% акцій ВАТ "Контур".
Саме акції акціонерного товариства "Корпорація "Сплав" і акції акціонерного товариства "Контур" - є "головним" активом позивача, являють реальний інтерес і мають реальну вартість.
Підтвердженням володіння ОСОБА_2 акціями ЗАТ "Корпорація "Сплав" і акціями ВАТ "Контур", є виписка № CO НОМЕР_1 від 26.03.2013 року, видана ВАТ "Банк Уралсиб", та виписка № 500346 від 30.03.2012 року, видана ЗАТ "Єдиний реєстратор".
29.03.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування акцій ЗАТ "Корпорація "Сплав", а 02.04.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування акцій ВАТ "Контур".
15.12.2012 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено Угоду про обмеження права власності на акції від 15.12.2012 року. Юридичне оформлення переходу права власності ОСОБА_4 на акції завершилось у 2013 році.
Таким чином, ОСОБА_2 є вигодонабувачем від володіння ОСОБА_4 акціями зазначених товариств, а твердження відповідача стосовно повідомлення ОСОБА_2 неправдивої інформації за якої останній не є власником вищевказаних товариств, є хибними.
Водночас, твердження відповідача стосовно того, що позивач під час звернення до органу міграційної служби у 2009 році не повідомив інформацію про факт його засудження 06.08.1999 року Новгородським міським судом до 2 років позбавлення волі умовно, спростовуються наявними у матеріалах справи документами, а саме вироком по кримінальній справі №1-864 Новгородського міського суду Новгородської області від 06.08.1999 року, відповідно до якого кримінальна справа відносно ОСОБА_2 в ході попереднього слідства була припинена.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, скасовується, якщо вона повідомила недостовірні відомості, пред'явила фальшиві документи, що стали підставою для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч. 14 ст. 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" на основі всебічного вивчення і оцінки документів та матеріалів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про втрату або позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, а також про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відсутність підстав для втрати чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту чи скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року - без змін. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев
суддя Н.Е. Старова
суддя Є.В. Чаку
.
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Старова Н.Е.