Справа: № 825/4301/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
13 травня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 та просила визнати неправомірною бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області у вигляді не виконання частини 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та не вжиття заходів щодо закриття ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007, у зв'язку з повним виконанням рішення суду та зобов'язання відповідача закрити провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області по не вжиттю заходів щодо закриття виконавчого провадження ВП №36548685 по виконавчому листу №2-а-194/2007, у зв'язку з повним виконанням рішення суду. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2007 року наказ начальника УМВС України в Чернігівській області від 17 квітня 2007 року №238 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, шляхом увільнення його з посади заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС та наказ від 11 червня 2007 року №132 о/с про призначення останнього з пониженням у порядку накладення дисциплінарного стягнення - дільничим інспектором відділення дільничих інспекторів міліції Прилуцького міськрайонного відділу УМВС України в Чернігівській області визнано незаконними та скасовано. Зобов'язано начальника УМВС України в Чернігівській області поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2007 року було залишено без змін, відповідно рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області 11 лютого 2013 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа за № 2-а-194/2007, виданого 04 лютого 2013 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області про визнання наказу УМВС України в Чернігівській області про притягнення до дисциплінарної відповідальності частково незаконним, визнання наказу про переведення на іншу посаду в порядку з пониженням в порядку дисциплінарного стягнення незаконним та поновлення ОСОБА_2 на займаній посаді.
Згідно з матеріалами справи, позивачем було поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС з 15 травня 2007 року по 14 грудня 2007 року.
Крім того, в період з моменту прийняття Управлінням рішення від 17.04.2007 і до моменту фактичної реалізації цього рішення - 15.05.2007, апелянт перебував на попередній посаді (посада заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС області) і отримував відповідне грошове забезпечення.
Разом з тим, апелянту була запропонована посада дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Прилуцького міського відділу, на що ним було написано рапорт про згоду, відповідно до якого, наказом УМВС України в Чернігівській області від 14 грудня 2007 року №294 о/с майора міліції ОСОБА_2 було призначено дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Прилуцького міського відділу.
За таких обставин, судом було вірно встановлено, що з 14 грудня 2007 року у ОСОБА_2 були відсутні підстави вимушеного прогулу, оскільки останнім було прийнято рішення щодо зайняття іншої посади, про що й був виданий позивачем відповідний наказ.
Згідно частини 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, УМВС України в Чернігівській області видало наказ № 126 о/с від 7 червня 2013 року, який скасував пункт наказу УМВС області № 112 о/с від 15 травня 2007 року в частині звільнення позивача з посади заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС області і залишення його у розпорядженні УМВС області, пункт наказу УМВС області № 132 о/с від 11 червня 2007 року в частині призначення стягувача на посаду дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Прилуцького міського відділу УМВС області та поновив ОСОБА_2 в посаді заступника начальника відділу - начальника міліції громадської безпеки Бобровицького районного відділу УМВС України в Чернігівській області.
За таких підстав, позивачем були виконані рішення суду в добровільному порядку, а саме накази щодо звільнення з посади та призначення з пониженням в порядку дисциплінарного стягнення були скасовані, особа була поновлена на посаді на період дії дисциплінарного стягнення, перерахунок та виплата різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків здійснена відповідно до платіжних доручень., тобто було вжито всіх заходів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а тому відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», що вірно було встановлено судом.
Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.