м. Київ
29 листопада 2013 року Справа № 810/4761/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Яготинський маслозавод»
до про Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області скасування податкових повідомлень - рішень,
Публічне акціонерне товариство «Яготинський маслозавод» звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 26.02.2013 № 0000032200 та 08.11.2013 № 0001492200 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вх. № 18262 від 27.11.2013).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Публічному акціонерному товариству «Яготинський маслозавод» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13418 грн. 00 коп. і податку на прибуток підприємств у сумі 14262 грн. 38 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 6413 грн. 41 коп., на думку позивача, прийняті контролюючим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи податкового органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято контролюючим органом правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 29.11.2013, представники сторін не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Яготинський маслозавод» (ідентифікаційний код 00446003, місцезнаходження: 07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Шевченка, буд. 213) зареєстроване державним реєстратором Яготинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 25.03.1996 та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з переробленням молока, виробництвом масла та сиру, оптовою торгівлею молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а також, вантажним автомобільним транспортом.
Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 491836 (т. 1 а.с. 168-169) та довідці відділу статистики в Яготинському районі серії АБ № 473028 (т. 1 а.с. 166-167).
У січні 2013 року посадовою особою Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Яготинський маслозавод» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Рекламне агентство «Максіма Україна» за вересень 2011 року, ТОВ «Пакра - Україна» за липень 2011 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за лютий 2012 року, ПП «НВП «Агровет» та ТОВ «Ювіна» за грудень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 07.02.2013 № 148/2200/00446003 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Публічним акціонерним товариством «Яготинський маслозавод» під час декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» та ТОВ «Ювіна» товарів, робіт (послуг) не дотримано вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень, грудень 2011 року та лютий 2012 року на суму 13415 грн. 38 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року на суму 67076 грн. 89 коп.
При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди податковим органом прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет», ТОВ «Ювіна» та про характер господарських взаємовідносин ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агровет» з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.
Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведених вище юридичних осіб, стосовно:
- відсутності ТОВ "Укртрансзапчастина" (контрагент ТОВ «Пакра - Україна»), ПП "Укравтоматизація" (контрагент фізичної особи-підприємця ОСОБА_1) та ТОВ "Костарика-10" (контрагент ПП "НВП "Агровет") за податковою адресою;
- непричетності ОСОБА_2 (засновника та директора ТОВ "Укртрансзапчастина") до господарської діяльності підприємства (вказані обставини встановлені на підставі пояснень ОСОБА_2);
- неподання ТОВ «Укртрансзапчастина" у ході контролюючого заходу актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, та інших документів на підтвердження факту передачі товарів (послуг) контрагентам - покупцям;
- відсутності у ТОВ «Укртрансзапчастина", ПП "Укравтоматизація" та ТОВ "Костарика-10" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;
- непричетності ОСОБА_3, який згідно реєстраційних та установчих документів ПП «Укравтоматизація» є керівником та головним бухгалтером юридичної особи, до господарської діяльності підприємства (вказані обставини встановлені на підставі показів сусідів ОСОБА_3, які зазначили, що за своїми морально-діловими якостями, відсутністю спеціальної освіти (фінансово-економічної, бухгалтерської або юридичної) ОСОБА_3 не може бути керівником або головним бухгалтером підприємства).
Враховуючи наведені вище відомості, а також зважаючи на неподання позивачем під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та оборотно-сальдових відомостей відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - ТОВ «Пакра - Україна», фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» та ТОВ «Ювіна» використовували у своїй діяльності юридичних осіб з ознаками фіктивності - ТОВ "Укртрансзапчастина", ПП "Укравтоматизація" та ТОВ "Костарика-10", правочини між контрагентами позивача та наведеними вище юридичними особами, а у подальшому між ТОВ «Пакра - Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет», ТОВ «Ювіна» та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.
За таких обставин, відповідач вважає, що договори, за якими ТОВ «Пакра - Україна», фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» та ТОВ «Ювіна» зобов'язались надати позивачу товари, роботи (послуги), фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.
Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2011 року - І квартал 2012 року на суму 14262 грн. 38 коп. і податку на додану вартість за липень, грудень 2011 року та лютий 2012 року на суму 13418 грн. 00 коп.
Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до податкового органу заперечення, в яких зазначено, що висновки контролюючого органу стосовно вчинення Публічним акціонерним товариством «Яготинський маслозавод» податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено суб'єктом господарювання у відповідності до вимог податкового законодавства, господарські операції з ТОВ «Пакра - Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет», ТОВ «Ювіна»» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.
При цьому, позивачем разом із запереченнями було подано копії документів, відсутність яких у ході контролюючого заходу була зафіксована відповідачем в акті перевірки, зокрема, копію журналу реєстрації довіреностей.
Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.02.2013 № 0000032200 та 26.02.2013 № 0000042200, якими відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16772 грн. 50 коп., з яких: 13418 грн. 00 коп. - за основним платежем; 3354 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; з податку на прибуток підприємств у розмірі 17827 грн. 97 коп., з яких: 14262 грн. 38 коп. - за основним платежем; 3565 грн. 59 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної податкової служби у Київській області та до Міністерства доходів і зборів України.
Державною податковою службою у Київській області під час розгляду скарги позивача встановлено, що розмір штрафних (фінансових) санкцій визначено Яготинською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби без дотримання приписів пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у звязку з чим його рішенням від 08.05.2013 № 1699/10/10-206/209 скаргу позивача задоволено частково, а саме: податкове повідомлення - рішення від 26.02.2013 № 0000032200 - залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення від 26.02.2013 № 0000042200 скасовано в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 506 грн. 68 коп. В іншій частині наведене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.07.2013 № 7093/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача.
За результатами розгляду контролюючим органом вищого рівня скарги на податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 № 0000042200 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення з новим терміном сплати податкового зобов'язання від 08.11.2013 № 0001492200, яким відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 17321 грн. 29 коп., з яких: 14262 грн. 38 коп. - за основним платежем; 3058 грн. 91 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями від 26.02.2013 № 0000032200 та 08.11.2013 № 0001492200, позивач оскаржив їх до суду.
Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наслідками вчинення господарських операцій з ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» та ТОВ «Ювіна» ґрунтуються на твердженнях про фіктивність господарських операцій позивача та його контрагентів та про відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочинів та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю.
Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.
У липні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Пакра-Україна» товарно-матеріальні цінності: сердечник фільтру F-48, нейтралізатор кислоти 118 мл ІТЕ та картридж D-48. Придбання товарів здійснювалось без укладання договорів на підставі виписаних контрагентом позивача рахунків на оплату від 30.06.2011 № 590 та 21.07.2011 № 590, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 12, 38).
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткових накладних від 05.07.2011 № 507 на суму 590 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 98 грн. 34 коп. та 21.07.2011 № 531 на суму 1947 грн. 02 коп., у тому числі ПДВ - 324 грн. 50 коп.
За результатами виконання власних господарських зобов'язань перед позивачем ТОВ «Пакра-Україна» виписано податкові накладні від 05.07.2011 № 27 на суму 590 грн. 04 коп., у тому числі ПДВ - 98 грн. 34 коп. та 21.07.2011 № 59 на суму 1947 грн. 02 коп., у тому числі ПДВ - 324 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 172, 174).
Оплату за поставлені ТОВ «Пакра-Україна» товари у загальному розмірі 2537 грн. 06 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 06.07.2011 № 5043, 27.07.2011 № 5792 (т. 1 а.с. 156-157).
Витрати, понесені позивачем на придбання товарів, наданих ТОВ «Пакра-Україна", у загальному розмірі 2114 грн. 22 коп., та податок на додану вартість у сумі 422 грн. 84 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2011 року та до податкового кредиту за липень 2011 року.
Як зазначає представник позивача, придбання у ТОВ "Пакра-Україна" наведених вище товарів здійснювалось позивачем з метою ремонту товарно-матеріальних цінностей, а саме: холодильного вагончика, холодильних камер, двигуна компресорної установки на молокоприймальному пункті Капрівці, які знаходяться на балансі підприємства і використовуються ним у власній господарській діяльності.
В якості доказу отримання придбаного у ТОВ "Пакра-Україна" товару та на підтвердження забезпечення позивачем його зберігання та використання позивачем надано суду копії накладних на внутрішнє переміщення від 05.07.2011 № ЦБ-ПМ-0021012 та 01.12.2011 № ЦБ-ПМ-0027062, матеріальних звітів від 01.08.2011 та 31.01.2012, витягу з журналу реєстрації довіреностей тощо.
Під час перевірки податковим органом також виявлено, що у грудні 2011 року позивачем придбано у ПП «НВП «Агровет» дезкилими. Придбання товару здійснювалось без укладення договору на підставі рахунку-фактури від 02.12.2011 № 790, виписаного контрагентом позивача (т. 2 а.с. 13).
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткової накладної від 19.12.2011 № 732 на суму 2529 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 421 грн. 53 коп. (т. 1 а.с. 162).
За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем ПП «НВП «Агровет» виписано податкову накладну від 16.12.2011 № 49 на суму 2529 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 421 грн. 53 коп. (т. 1 а.с. 173).
Оплату за придбані у ПП «НВП «Агровет» дезкилими у загальному розмірі 2529 грн. 15 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення від 16.12.2011 № 10091 (т. 1 а.с. 160).
Витрати, понесені позивачем на придбання товару, поставленого ПП «НВП «Агровет», у загальному розмірі 2107 грн. 62 коп., та податок на додану вартість у сумі 421 грн. 53 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІV квартал 2011 року та до податкового кредиту за грудень 2011 року.
За поясненнями представника позивача вказані вище матеріальні активи придбавались Публічним акціонерним товариством «Яготинський маслозавод» з метою підтримання санітарно-гігієнічного стану виробництва підприємства задля забезпечення одержання гарантованої та стабільної якості продукції - молока, масла, сиру, виготовлення (перероблення) якої є основною діяльністю позивача з урахуванням видів його діяльності за КВЕД.
З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання вказаного товару та наявність зв'язку між фактом придбання ним цього товару із його господарською діяльністю, позивачем подано суду належним чином засвідчені копії витягу з журналу реєстрації довіреностей та накладних на внутрішнє переміщення наведених вище матеріальних цінностей у використання до підрозділів підприємства.
Крім того, в ході контролюючого заходу податковим органом встановлено, що у лютому 2012 року позивачем укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір від 15.02.2012, відповідно до умов якого контрагент позивача на себе зобов'язання надати позивачу послуги по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів та причепів, а позивач зобов'язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість (т. 2 а.с. 42-43).
В цей же період позивачем було придбано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товар - ступицю, гайку ступиці, супорт гальмівний правий, скобу супорта, диск гальмівний, РМК супорта, сайлентблоки, шайби сайлентблоків, болти, гайки, колодки гальмівні, ковпак ступиці, мастило силіконове тощо. Придбання вказаного товару здійснювалось без укладення договору на підставі рахунку-фактури від 01.02.2012 № СФ-0000012, виписаного контрагентом позивача (т. 2 а.с. 15).
28.02.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та позивачем підписано акт виконаних робіт за № 0000000001, відповідно до якого позивач прийняв надані його контрагентом товари та послуги по ремонту транспортних засобів та причепу на загальну суму 69918 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ - 11 653 грн. 01 коп. (т. 1 а.с. 171).
Оплату за надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товари та послуги у загальному розмірі 66918 грн. 06 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення від 15.02.2012 № 1037 (т. 1 а.с. 170).
На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів та послуг, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виписано податкову накладну від 15.02.2012 № 3 на суму 69918 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ - 11653 грн. 01 коп. (т. 1 а.с. 175).
Витрати, понесені позивачем на придбання у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товарів та послуг, у загальному розмірі 58265 грн. 05 коп., та податок на додану вартість у сумі 11653 грн. 01 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за І квартал 2012 року та до податкового кредиту за лютий 2012 року.
Під час судового розгляду справи представник позивача пояснив суду, що придбання послуг, які здійснювались на користь позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, замовлялись Публічним акціонерним товариством «Яготинський маслозавод» з метою технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу та причепу, які експлуатуються ним з метою виконання власних господарських зобов'язань та перебувають у користуванні позивача за договором оренди, укладеним з ПАТ "Золотоніське САТП" (т. 1 а.с. 219).
На підтвердження вищезазначеного та з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв'язку між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії договору оренди напівпричепа-рефрижератора від 01.01.2012 № 4, акту витрат запчастин в розрізі одиниць транспорту та журналу реєстрації товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, податковим органом під час контролюючого заходу встановлено, що на показники задекларованих позивачем валових витрат за ІV квартал 2011 року та податкового кредиту за грудень 2011 року вплинула господарська операція з придбання позивачем у ТОВ «Ювіна» гірлянд. Придбання вказаного товару здійснювалось без укладення договору на підставі рахунку-фактури від 01.12.2011 № СФ-0000015, виписаного контрагентом позивача (т. 2 а.с. 40).
Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента проводилось шляхом підписання видаткової накладної від 21.12.2011 № РН-0000011 на суму 5508 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 918 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 8).
Розрахунки за поставлені ТОВ «Ювіна» товари здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія платіжного доручення від 14.12.2011 № 10010 (т. 2 а.с. 10).
На підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів та послуг, ТОВ "Ювіна" виписано податкову накладну від 14.12.2011 № 10 на суму 5508 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 918 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 9).
Разом з тим, будь - яких документальних свідоцтв на підтвердження зв'язку між фактом придбання позивачем у ТОВ "Ювіна" товарно-матеріальних цінностей із його господарською діяльністю представником позивача суду не надано.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.
Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом III Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).
При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат не включаються витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Вказані обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Крім того, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його доходу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).
Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (який набрав чинності з 10.01.2011 та діяв до 16.12.2011), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.
Аналогічні положення щодо порядку заповнення податкової накладної, встановлено також пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання (надання) ТОВ «Пакра - Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агровет» на користь позивача товарів та послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочинів первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності та надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; жодних обмежень, визначених статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, податковим органом не виявлено.
У період виконання ТОВ «Пакра - Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» господарських зобов'язань перед позивачем вказані юридичні особи були зареєстровані у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.
Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (перероблення молока, виробництво масла та сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а також, вантажний автомобільний транспорт), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агровет» матеріальних активів та послуг у власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведених вище операцій.
Слід також зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних не слугує беззаперечним доказом, що спростовує товарність операцій позивача і його контрагентів - ТОВ «Пакра - Україна» та ПП «НВП «Агровет» з огляду на те, що окреме підприємство-перевізник до транспортування товару не залучалось, поставка товару здійснювалась на умовах самовивозу, а факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та видачею податкових накладних, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження.
У свою чергу, придбання запчастин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відбувалось одночасно з наданням вказаним суб'єктом господарювання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів та причепів відповідно до умов укладеного ними договору від 15.02.2012.
В матеріалах справи також наявні копії журналу реєстрації товарно-матеріальних цінностей та журналу реєстрації довіреностей на отримання товару, які свідчать про отримання у контрагентів позивача - ТОВ «Пакра - Україна» та ПП «НВП «Агровет» матеріальних цінностей та наявність на підприємстві позивача транспортних засобів для перевезення позивачем придбаного товару.
Крім того, як вже зазначалось судом вище, копія журналу реєстрації довіреностей на отримання товару було подано позивачем контролюючому органу разом із запереченнями, які є невід'ємною частиною акта перевірки, та в силу приписів пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України повинні враховуватись податковим органом під час прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагентів, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).
Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агровет» товарно-матеріальних цінностей і послуг та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від інших органів державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності контрагентів ТОВ «Пакра - Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ПП «НВП «Агровет» по ланцюгу постачання, що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.
Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Пакра - Україна», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПП «НВП «Агровет» з іншими суб'єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.
На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ТОВ «Пакра - Україна» і ПП «НВП «Агровет» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.
Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг позивачу ТОВ «Пакра - Україна», ПП «НВП «Агровет» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що визначення податковим органом суми грошового зобовязання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 16265 грн. 59 коп., з них: 13206 грн. 68 коп. - за основним платежем; 3058 грн. 91 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податок на додану вартість у розмірі 15625 грн. 00 коп., з них: 12500 грн. 00 коп. - за основним платежем, 3125 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, здійснено відповідачем необгрунтовано та за відсутності визначених законом підстав.
Що стосується висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами вчинення господарських операцій з ТОВ "Ювіна", суд враховує наступне.
Як вже зазначалось вище, судом з метою всебічного та об'єктивного вирішення справи було витребувано у позивача відомості стосовно формування валових витрат за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг із його господарською діяльністю, у тому числі стосовно контрагента позивача - ТОВ "Ювіна".
Разом з тим, будь - яких документальних свідоцтв на підтвердження зв'язку між фактом придбання позивачем у ТОВ "Ювіна" товару - гірлянд із його господарською діяльністю представником позивача суду не надано.
Суд також враховує, що організація прийомів, презентацій, свят, під час яких можуть використовуватись ці товари, не є основною діяльністю позивача, у зв'язку з чим ці витрати в силу приписів підпункту 139.1.1 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до оподаткування прибутку позивача як такі, що не пов'язані з його діяльністю.
За таких обставин, судом встановлено, що подані позивачем до податкового органу у ході контролюючого заходу первинні документи формально оформлюють господарські відносини між позивачем та ТОВ "Ювіна", проте зміст цих документів не дозволяє встановити факт реальності господарської операції та використання наведених вище матеріальних активів у господарській діяльності підприємства.
Враховуючи, викладене, висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем за результатами вчинення господарської операції з ТОВ "Ювіна" податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 918 грн. 00 коп. та витрат за ІV квартал 2011 року на суму 4590 грн. 00 коп. суд вважає цілком обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 1055 грн. 70 коп. (з них: 1055 грн. 70 коп. - за основним платежем, 0 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податок на додану вартість у розмірі 1147 грн. 50 коп. (з них: 918 грн. 00 коп. - за основним платежем, 229 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), відсутні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 328 грн. 31 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Податкове повідомлення - рішення Яготинської міжрайонної держвної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 26.02.2013 № 0000032200 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Яготинський маслозавод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15625 грн. 00 коп., з яких: 12500 грн. 00 коп. - за основним платежем, 3125 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, - визнати протиправним та скасувати.
3. Податкове повідомлення - рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.11.2013 № 0001492200 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Яготинський маслозавод» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 16265 грн. 59 коп., з яких: 13206 грн. 68 коп. - за основним платежем, 3058 грн. 91 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, - визнати протиправним та скасувати.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Яготинський маслозавод» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн. 31 коп.
5. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.