Справа № 710/863/14-а
провадження № 2-а/710/28/2014
19.05.2014 року Шполянський районний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді: Кравчука В.М.
за участю секретаря: Ткаченко В.Б.
представника відповідача: Авраменко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шпола Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, який підтримав в судовому засіданні і просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Черкаській області №424/к від 17.03.2014 року про його звільнення з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та поновити його на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області, мотивуючи тим, що в період з 05 серпня 2013 року по 26 березня 2014 року він працював на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області. 05 березня 2014 року на посаду начальника реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області було призначено Чепур Тетяну Олексіївну, яка з невідомих для нього причин неприязного ставлення, створила йому нестерпні умови для роботи, які полягали в показовій зневазі з її боку по відношенню до нього, а пізніше були викрадені документи з його кабінету, в зв'язку з чим він вимушений був звертатися із заявою в правоохоронні органи. 12 березня 2014 року начальник примусила написати його заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням. З 18 по 28 березня 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні в Шполянській центральній районній лікарні. Під час перебування на лікарняному він телефонував та стаціонарний телефон реєстраційної служби Шполянського РУЮ та усно повідомляв начальника про відкликання заяви про звільнення. 28 березня 2014 року він вийшов на роботу, однак начальник його не допустила до виконання посадових обов'язків та усно повідомила, що він звільнений з посади із 26 березня 2014 року наказом в. о. начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області на підставі ст. 38 КЗпП України. 24 квітня 2014 року він був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку. Він вважає звільнення незаконним з огляду на те, що він не залишав роботи і не вимагав розірвання трудового договору, а навпаки завчасно повідомив керівництво про відкликання заяви про звільнення. Станом на 28 березня 2014 року на його місце не було запрошено іншого працівника та не було оголошено конкурс на вакантну посаду. Крім того, його було звільнено в період перебування на лікарняному. Враховуючи вказані обставини, він вважає своє звільнення незаконним, таким, що проведене з порушенням норм діючого законодавства про працю, тому вимушений був звернутися до суду за захистом свого права на працю з вимогами про поновлення його на роботі.
Представник відповідача Авраменко Є.В. позов не визнала і пояснила, що на підставі заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи за власним бажанням від 12.03.2014 року, позивач ОСОБА_2 наказом №424/к від 17.03.2014 року був звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України. Станом на 26 березня 2014 року документи про відкликання заяви ОСОБА_2 про звільнення з займаної посади до Головного управління юстиції не надходили. Лікарняні листи також не були надані. Заява ОСОБА_2 від 28.03.2014 року про відкликання заяви від 12.03.2014 року про звільнення за власним бажанням, надійшла до Головного управління юстиції у Черкаській області 08.04.2014 року, тобто після звільнення позивача із займаної посади. Листи непрацездатності теж надійшли до Головного управління юстиції у Черкаській області 08.04.2014 р. разом із заявою від 28.03.2014 р. Зі слів начальника реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Чепур Т.О. та начальника Шполянського РУЮ Черкаської області Плахотнюк Л.В., ОСОБА_2 в період з 18 по 26 березня 2014 року перебував на робочому місці, його зовнішній вигляд нічим не підтверджував ознак захворювання, однак постійно відпрошувався з робочого місця за фізіологічними потребами. Вона вважає, що позивача звільнено із посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області на законних підставах, на день звільнення про наявність листків непрацездатності Головному управлінню юстиції у Черкаській області відомо не було, заява про відкликання заяви про звільнення надійшла до Головного управлінню юстиції у Черкаській області лише 08.04.2014 року, тому підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 та поновлення його на роботі відсутні, в зв'язку з чим просила в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що з 05 серпня 2013 року по 26 березня 2014 року позивач ОСОБА_2 працював на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_2 серія АО №365641.
12 березня 2014 року позивачем ОСОБА_2 була подана на ім'я начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Черкаській області Олійник О.Г. заява про звільнення його із займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Слід зазначити, що зміст заяви працівника про звільнення за власним бажанням, не відповідав вимогам законодавства про працю, зокрема, були відсутні: дата, з якої працівник звільняється та причина звільнення.
Для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника необхідна наявність домовленості сторін про строк звільнення. Якщо працівник у своїй заяві не вказав причин, що свідчать про неможливість продовження роботи, звільнення не може відбутися раніше настання двотижневого строку, наданого працівникові для письмового попередження власника або уповноваженого ним органу. Таке положення зумовлене тим, що після закінчення зазначеного терміну працівник може залишитися на роботі й не вимагати розірвання трудового договору.
Наказом №424/к від 17.03.2014 року ОСОБА_2 був звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року, за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.
08 квітня 2014 року до Головного управління юстиції у Черкаській області надійшла заява ОСОБА_2 від 28.03.2014 року, в якій він відкликав свою заяву від 12.03.2014 року про звільнення за власним бажанням та листки непрацездатності серія АВЮ №298326 та серія АГО №530486 для нарахування виплати допомоги, згідно яких він з 24.02.2014 по 07.03.2014 року та з 18.03.2014 року по 27.03.2014 року перебував на лікарняному.
24 квітня 2014 року позивач ОСОБА_2 отримав повідомлення, №8-19/714 від 27.03.2014 р., за підписом в.о. начальника реєстраційної служби Олійник О.Г., про необхідність отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення у відділі кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Черкаській області, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.04.2014 р.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_2, ним 05.08.2013 року прийнято присягу державного службовця, що свідчить про те, що спір виник між сторонами з приводу звільнення позивача з публічної служби, тобто даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і поданий з дотриманням правил підсудності.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (ч. 2 ст. 38 КЗпП України).
В судовому засіданні, представником відповідача було надано копію листка непрацездатності АГО №530486, виданого 18.03.2014 року на ім'я ОСОБА_2, згідно якого позивач ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 18.03.2014 р. по 27.04.2014 року включно. Після лікарняного, вийшовши 28.03.2014 року на роботу, позивачем того ж дня була написана заява на ім'я в.о. начальника Головного управління юстиції у Черкаській області Олійник О.Г. про відкликання заяви від 12.03.2014 року про звільнення за власним бажанням, однак вказана заява не була взята до уваги, поскільки ОСОБА_2 наказом №424/к від 17.03.2014 року був звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року.
Отже, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 був звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області 26 березня 2014 року, тобто в період перебування на лікарняному. Крім того, наказ про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади з 26 березня 2014 року, був виданий ще 17 березня 2014 року, тобто після спливу п'ятиденного терміну з дня написання заяви про звільнення за власним бажанням.
Слід зазначити, що працівник, який попередив роботодавця про розірвання за власним бажанням трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9). До того ж, і у разі, коли працівник не відкликав свою заяву про звільнення, а просто після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою (звісно, також окрім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору). Тобто, навіть коли відповідно до наказу роботодавця про звільнення працівника в останній день його роботи з ним був проведений розрахунок і видана належним чином трудова книжка, але наступного дня працівник знову вийшов на роботу і наполягає на скасуванні наказу про звільнення, роботодавець повинен скасувати цей наказ та анулювати належним чином запис про звільнення в трудовій книжці, оскільки працівник фактично не залишив роботи.
Згідно з вимогами статті 38 КЗпП України, після закінчення двотижневого строку, наданого працівнику для письмового попередження власника або уповноваженого органу про своє звільнення за власним бажанням, працівник може залишитися на роботі і не вимагати свого звільнення, а власник або уповноважений ним орган відповідно не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків наявності згоди між сторонами про дату звільнення. Як було встановлено в судовому засіданні, такої згоди між сторонами не було, і в перший день виходу на роботу після лікарняного, тобто 28.03.2014 року позивач ОСОБА_2 написав заяву про відкликання його заяви про звільнення за власним бажанням від 12.03.2014 року, тобто позивач діяв у відповідності до норм чинного трудового законодавства, тому наказ про його звільнення повинен бути скасований роботодавцем, в зв'язку з виходом працівника на роботу і відкликанням заяви про звільнення за власним бажанням, чого зроблено роботодавцем не було.
Протягом двотижневого терміну з дня подання заяви про звільнення, посада завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області не була вакантною, а тому відповідно до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 169, роботодавець не вправі в цей час проводити конкурс для заміщення вакантної посади та запрошувати на цю посаду іншого працівника.
Крім того, слід зазначити, що згідно наказу №424/к від 17.03.2014 року ОСОБА_2 звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно з 26 березня 2014 року, за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, однак в трудовій книжці ОСОБА_2 внесено запис про звільнення з займаної посади за власним бажанням, відповідно до ст. 36 КЗпП України.
Проаналізувавши докази по справі, суд вважає, що звільнення з роботи позивача ОСОБА_2 за ст.38 КЗпП України було проведено роботодавцем з грубим порушенням норм трудового законодавства, тому наказ про звільнення винесений з порушеннями, є незаконним і підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню, відповідно до ст. 256 КАС України.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши та оцінивши їх у єдності і сукупності, враховуючи, що сторони заявили про те, що ними надані всі наявні докази, яких достатньо для вирішення спору між ними, виходячи з встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, наказ Головного управління юстиції у Черкаській області №424/к від 17.03.2014 року про звільнення ОСОБА_2 необхідно визнати протиправним та скасувати і поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року. Судовий збір в розмірі 73,08 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 38, 235 КЗпП України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. №9, керуючись ст.ст. 3, 17, 19, 71, 158, 161-163, 256 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Черкаській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - задоволити.
Наказ Головного управління юстиції у Черкаській області №424/к від 17.03.2014 року, яким ОСОБА_2 звільнений з посади завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року, за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України, - визнати незаконним та скасувати.
Поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області з 26 березня 2014 року.
Стягнути з відповідача Головного управління юстиції у Черкаській області на користь держави судовий збір в розмірі 73,08 грн.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шполянського районного управління юстиції Черкаської області звернути до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.М. Кравчук