Справа № 1512/2-1641/11
Провадження № 2/520/2526/14
12.05.2014 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Салтан Л.В.
при секретарях Небесній О.О., Зозулянському Д.О., Мельничуковській К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною власністю, визначення часток,
ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати за нею право власності на 4/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (адреса, яка зазначена в свідоцтві про право власності та технічному паспорті: АДРЕСА_1) та право власності на 4/6 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (адреса, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю: АДРЕСА_1).
Позивач посилається на те, що вона з 1992 року знаходилась в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3. 8 вересня 2001 року вони зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис № 758.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, самовільно привласнила зазначене майно - ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду.
В свою чергу ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, в якому просить визнати житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4; та визначити частку ОСОБА_4 у спільному майні зазначеного будинку, виходячи з матеріалів та витрат ОСОБА_4 на створення зазначеного будинку, визнаної за результатами судової будівельно-технічної експертизи.
ОСОБА_2 посилається на те, що 2 квітня 1993 року ОСОБА_4, правонаступником якої є він, придбала розбірний будинок-вагончик, який був розміщений на зазначеній земельній ділянці та будівельні матеріали, які йшли на будівництво зазначеного будинку.
У зв'язку з тим, що зазначений будинок не був оформлений на ОСОБА_4, відповідно до усної домовленості, ОСОБА_4 вимушена була звернутись до суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримала первісний позов, в задоволенні зустрічної позовної заяви просила відмовити.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічну позовну заяву.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, суд вважає, що слід задовольнити позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Овідіопольского районного управління юстиції Одеської області 15 травня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 99.
На час смерті померлому належало на праві власності наступне майно:
Житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 46, 8 кв.м, житловою 31,0 кв.м.
Зазначений житловий будинок з господарчими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 46, 8 кв.м, житловою 31,0 кв.м належав померлому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2003 року.
Земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 на підставі державного акту про право власності від 17 березня 1997 року та на якій знаходиться вищезазначений будинок.
Зазначений житловий будинок був побудований згідно до будівельного паспорту від 19 вересня 2000 року, виданого на підставі заяви померлого ОСОБА_3 від 12 червня 2000 року, дозволу на виконання будівельних робіт № 172 від 19 вересня 2000 року, Розпорядження Овідіопольскої районної держадміністрації від 13 вересня 2000 року № 631 «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків та господарських будівель в населених пунктах району» та прийнято до експлуатації Актом Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25 червня 2003 року, затвердженого Розпорядженням Овідіопольскої районної держадміністрації від 18 липня 2003 року № 474.
Зазначене право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на вказаний житловий будинок від 28 липня 2003 року та зареєстроване Овідіопольским районним БТІ 29 липня 2003 року за № 325 в книзі № 3.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 8 вересня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис № 758.
Таким чином, спірний будинок, який є спадковим майном, був побудований та введений в експлуатацію в період знаходження в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок був побудований та введений в експлуатацію у 2003 році, тобто в період знаходження позивачки в зареєстрованому шлюбі з відповідачем то й відповідно вона є власником 1/2 частки майна подружжя.
Відповідач не довів суду, що на момент смерті ОСОБА_3 він не перебував в зареєстрованому шлюбі з позивачкою за первісним позовом.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_2, суд виходить з наступного.
Письмові докази, що надані ОСОБА_4 на підтвердження будівництва нею спірного будинку шляхом реконструкції не вбачається адреса відвантаження придбаного нею металевого вагончику та використання його в якості будівельного матеріалу для будівництва спірного будинку.
Крім того, посилання ОСОБА_4, як на підтвердження своєї позиції на рішення сільради народних депутатів № 19 від 27 лютого 1997 року, яким було видано дозвіл на розміщення будинку-вагончику спростовується текстом цього ж рішення відповідно до якого передалась у приватну власність земельна ділянка ОСОБА_3 а в п. 4 якого зазначено що ОСОБА_3 зобов'язаний до отримання у районного архітектора будівельного паспорту і реєстрації його в виконкомі не починати будівництво.
Показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є батьками ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_4 побудувала спірний будинок у 1998 році, а потім поїхала до Ізраїлю заробити на будівництво другого поверху суд сприймає критично, оскільки вони суперечать позовній заяві, де зазначено дати 1998-1999 роки, спростовуються письмовими доказами, а саме дозволом на виконання будівельних робіт № 172 від 19 вересня 2000 року, Розпорядженням Овідіопольскої районної держадміністрації від 13 вересня 2000 року № 631 «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків та господарських будівель в населених пунктах району» та Актом Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 25 червня 2003 року, затвердженого Розпорядженням Овідіопольскої районної держадміністрації від 18 липня 2003 року № 474.
Крім того, до Ізраїлю ОСОБА_4 поїхала 26 липня 2003 року. Тобто, після введення будинку до експлуатації та повернулась лише 14 липня 2007 року, а як вбачається з довідки від 30 серпня 2007 року, паспорт ОСОБА_4 був знищений у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїля.
Слід зазначити, що відповідно до висновку № 4528/8047 від 27 серпня 2013 року не можливо визначити чи побудований спірний будинок шляхом реконструкції, добудови розбірного будинку-вагону; не можливо відділити зазначений будинок-вагон у зв'язку з відсутності в повному об'ємі зазначеного будинку-вагончику; не можливо визначити частку зазначеного будинку-вагону в спірному будинку.
Таким чином, суд дійшов висновку в необґрунтованості та недоведеності зустрічної позовної заяви.
Інша 1/2 частка майна, що складається з 1/2 частки будинку та відповідно 1/2 земельної ділянки на якій він розташований належала померлому - ОСОБА_3 та після його смерті увійшло у спадкову масу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги є син померлого ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, дружина - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та мати - ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Слід звернути увагу, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_2 позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом не звертались.
ОСОБА_1 прийняла спадщину фактичними діями, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за вказаною адресою, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 з якого вбачається місце реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 14 жовтня 2003 року по теперішній час, копією довідки від 30 серпня 2007 року з Овідіопольского РВ ГУМВД України в Одеській області про зникнення перелічених в ній документів, копією акту про повернення документів, що були знайдені спірному будинку, копією договору про навчання ОСОБА_1 з якого вбачається місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 станом на 19 грудня 2001 року.
Таким чином, задовольняючи вимоги про визнання права власності на спадкове майно суд виходить з того, що ОСОБА_1, як дружина померлого, відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України має право на третину спадкового майна, що складалась з 1/2 частки жилого будинку та земельної ділянки.
Враховуючи її право спільної часткової власності і права власності в порядку спадкування її часка в спірному майні в цілому складає 4/6 часток.
Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209 ч.3, 213 - 215, 294 ЦПК України, ст. 316 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (адреса, яка зазначена в свідоцтві про право власності та технічному паспорті: АДРЕСА_1), загальною площею 46,8 кв. м, житловою площею 31,0 кв. м, що складається в цілому з: літ. «А» - житловий будинок, літ. «Б» - гараж, літ. «В» - сарай, літ. «Г» - санвузол, літ. «Д» - підвал, № 1-7, І - споруди.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (адреса, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю: АДРЕСА_1), загальною площею 0,900 га.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання житлового будинку спільною власністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Салтан Л. В.