Справа № 646/1186/14-ц
№ производства 2/646/559/2014
20.05.2014 р.
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого: cудді Чудовського Д.О.,
при секретарі судового засідання: Козар К.О.,
за участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивачі звернулись з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову вказали, що позивачам та ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача ОСОБА_1, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, що було видане Органом приватизації житлового фонду Деревообробного комбінату. Після смерті ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак, як вказують позивачі, їм було відмовлено в оформлені спадщини, з підстав того, що свідоцтво про право власності на вказану квартиру було заламіновано. Отримати дублікат зазначеного свідоцтва не є можливим, у зв'язку з тим, що Органу приватизації житлового фонду Деревообробного комбінату не існує, що в свою чергу унеможливлює позивачів оформити спадщину та стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Позивачі у судове засідання з'явилися, позовну заяву підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучі при цьому належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, а також до суду не надавались заперечення на позовну заяву.
Суд, вислухавши доводи позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як було встановлено, відповідно до свідоцтва на право власності на житло від 17.11.1993 року, виданого Органом приватизації житлового фонду Деревообробного комбінату (а.с. 8), квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить позивачам та ОСОБА_4, що також підтверджується відповіддю КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (а.с.10).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Відповідно до копії паспортів позивачів, що знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 з 25.03.2009 року до 01.11.2011 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12); ОСОБА_2 з 23.10.2002 року та по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14); ОСОБА_3, яка у зв'язку із одруженням змінила прізвище, дошлюбне прізвище мала «ОСОБА_3» (а.с. 17), з 21.11.2003 року до 17.11.2011 року була зареєстрована у Великобурлуцькому районі Харківської області (а.с. 16).
11.06.2010 року до Першої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1, яку було зареєстровано в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 785 від 11.06.2010 року та була заведена спадкова справі № 349/2010, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 9) та відповіддю Першої Харківської державної нотаріальної контори від 19.03.2014 року (а.с. 45).
Як було зазначено позивачами, нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори було відмовлено в оформлені позивачам спадщини, після смерті ОСОБА_4, з підстав того, що свідоцтво про право власності на вказану квартиру було заламіновано.
Отримати дублікат зазначеного свідоцтва не є можливим, у зв'язку з тим, що Органу приватизації житлового фонду Деревообробного комбінату, який видав свідоцтво на право власності на житло не існує.
Вказані доводи позивача, суд до уваги не приймає з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, вказані в заповіті, а у разі відсутності заповіту - спадкоємці за законом, визначені в ст..1261-1265 ЦК України.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Всупереч вказаним вимогам закону, позивачем ОСОБА_3 не надано до суду доказів того, що вона зверталася до нотаріуса, після смерті ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини.
Окрім того, в матеріалах справи міститься відповідь Першої Харківської державної нотаріальної контори від 19.03.2014 року, згідно якої, після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини зверталась ОСОБА_1 Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили (а.с. 45).
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_3 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, то її позовні вимоги є передчасними, оскільки судом не встановлений факт порушення, оспорювання, невизнання її прав, щодо неможливості оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4
Позивачами, в свою чергу, не надано доказів того, що державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачам у вчиненні нотаріальної дії, про що було винесено постанову та того, що Органу приватизації житлового фонду Деревообробного комбінату на теперішній час не існує та неможливо отримати дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру.
Разом з тим, згідно відповіді Першої Харківської державної нотаріальної контори від 19.03.2014 року, в матеріалах спадкової справи, відсутні відомості про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 45).
Отже, позивачами не було надано суду достатніх та неспростовних доказів на підтвердження фактів, викладених в позовній заяві, як обґрунтування позовних вимог, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 1216, 1220, 1223, 1270 ЦК України, ст.ст. 59, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - залишити без задоволення.
Сплачений позивачами судовий збір у розмірі 1240,00 грн. зарахувати до Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 23.05.2014 року.
Суддя Д.О. Чудовський