03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 22-ц/796/6543/2014 Головуючий в 1 інстанції - Лужецька О.Р.
Доповідач-Шиманський В.Й.
20 травня 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Махлай Л.Д.,Левенця Б.Б.
при секретарі - Ошедшій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Із вказаним позовом до суду позивач звернувся у січні 2013 року.
Зазначав, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №28808С60 від 07.04.2008 р., згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 67 000,00 доларів США з процентною ставкою 11% річних з кінцевою датою погашення 06.04.2014 р.
Так, як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, то станом на 19.12.2012 р. його заборгованість за кредитним договором становила 28 222,34 доларів США та пені у розмір 10 747,25 грн. Виходячи з цього позивач просив суд стягнути зазначену суму заборгованості та пеню.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана надати ті докази, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи оскаржене у справі рішення суд виходив із вимог даної норми закону, зібраних у справі та наданих сторонами доказів, яким дав повну, всебічну та об'єктивну оцінку.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 07.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Держаний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 28808С60.
Відповідно до умови кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 67 000,00 доларів США, з кінцевою датою погашення 06.04.2014 року під 11% річних для придбання нового автомобіля вартістю 371 564,00 грн. згідно з договором купівлі-продажу автомобіля №v5527 від 31.03.2008 р., укладеного між позичальником та ТОВ «Автохаус Атлант-М».
Відповідно до додаткової угоди №5 від 31.01.2011 р. до кредитного договору № 28808С60 від 07.04.2008 р. процентна ставка за користування кредитом складає: на період з 07.04.2008 по 28.02.2009 р. 11% річних,з 01.03.2009 -31.12.2010 р. 7,25 % річних, на період з 01.01.2011-31.12.2011 р. 7,10 % річних, з 01.01.2012 до кінця дії цього договору 11% річних.
Згідно з п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит на позичковий рахунок позичальника в строк визначений договором. Погашення кредиту відбувається у валюті кредиту щомісяця рівними частинами, починаючи з наступного місяця після одержання кредиту, у сумах, визначених графіком погашення кредиту. Строки передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковимим.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.529 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається що, позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує. Станом на 19.12.2012 р. заборгованість за кредитним договором становила 28 222,34 доларів США та 10 747,25 грн. та складалась з : заборгованості за кредитом - 27 054,72 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом 1 167,62 доларів США, пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами 607,08 грн., пені, нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту 10 140,17 грн.
Відповідно до п. 2.4.2 кредитного договору у разі порушення строків погашення кредиту,вказаних у графіку погашення кредиту, процентів та платежів за цим договором, позичальник сплачує банку за кожен день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за яким сплачується пеня.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та пені є законні та обґрунтовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки не відповідають дійсності, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки розрахунки такої заборгованості наведені позивачем і зазначені в оскаржуваному рішенні районного суду, передбачені і відповідають змісту умов кредитного договору, укладеного між сторонами.
Крім того, надані розрахунки заборгованості під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не оспорювались.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: