Справа № 149/995/14-ц
Провадження №2/149/422/14
Номер рядка звіту 36
іменем України
20.05.2014 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Робак М. В.,
при секретарі Поліщук Л. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від спадщини, -
В провадженні Хмільницького міськрайонного суду перебуває вищевказана позовна заява, яка мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лозна Хмільницького району Вінницької області помер чоловік позивачки - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 лютого 1999 року. Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на житловий будинок АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини спадкоємцями першої черги за законом були позивачка, як дружина померлого, та дочки спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Позивачка прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном спадкодавця, так як на день його смерті проживала разом з ним в одному будинку. Коли позивачка вирішила оформити спадкове майно, а саме житловий будинок, в нотаріальній конторі їй було повідомлено, що діти померлого, відповідачки по справі, звернулися з заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору і була заведена спадкова справа за № 112/1999. Але позивачка вважає, що відповідачі повинні бути усунуті від права на спадщину з наступних підстав: 28 лютого 1993 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5. На той час ОСОБА_5 було 64 роки, тобто він був похилого віку. Його діти від першого шлюбу, відповідачки по справі, які проживали постійно в м. Києві, були категорично проти їх шлюбу. Коли позивачка стала проживати з їх батьком, відносини між батьком і відповідачами погіршились, у зв'язку з чим вони припинили з ним спілкування. За життя спадкодавця позивачка доглядала за ним, готувала їжу, прибирала, постійно робила ремонт будинку. Чоловік дуже часто хворів, потребував лікування, дуже багато грошей витрачалось на ліки. Пенсія у чоловіка була 38 гривень. Але позивачка вела господарство, обробляла город і таким чином вони виживали з чоловіком. Діти спадкодавця, за життя батька, приїжджали тільки 1 раз в рік на кладовище "на проводи". Злісно ухилялися від надання батькові матеріальної та моральної підтримки, хоча у них була матеріальна та фізична змога надавати таку допомогу. Таким чином з 1993 року по день його смерті позивачка піклувалася про свого чоловіка та доглядала за ним, а після його смерті узяла на себе всі витрати на його поховання, вона до цього часу використовує спадкове майно за цільовим призначенням та несе усі витрати по його утриманню. Відповідно до заповіту від 03.09.1988 року, посвідчений секретарем Лознянської сільської ради Хмільницького району, Вінницької області, спадкодавець належний йому житловий будинок заповідав відповідачкам по справі, а вже заповітом 15.10.1996 року ОСОБА_5 належний йому житловий будинок заповідав позивачці, але номер житлового будинку він помилково в останньому заповіті вказав не НОМЕР_2, а НОМЕР_2, тому вона не має змоги отримати спадкове майно за вищезгаданим заповітом. У зв'язку з цим позивачка вимушена звертатись до суду з позовом про усунення від спадщини.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила його задоволити, посилаючись на обставини, зазначені нею в позовній заяві.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просив їх задоволити. Крім того додав, що відповідачі до батька не приїжджали, не цікавились його життям, не надавали матеріальної допомоги, не піклувались про нього, хоча останній хворів та знаходився на лікуванні в лікарні.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позові та додала, що після одруження спадкодавця з позивачкою відповідачі до батька практично не навідувались. Приїжджаючи на літо зі своїми дітьми, останніх доглядала ОСОБА_1. Оскільки ОСОБА_5 хворів, тому він потребував допомоги, яку крім позивачки більше ніхто не надавав. За господарством також доглядала лише позивачка. За таких обставин вважає, що діти спадкодавця свідомо ухилялись від своїх обов"язків по догляду за батьком, хоча мали змогу надавати йому допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо позовних вимог та суду пояснила, що до батька, незважаючи на не зовсім добрі відносини з його дружиною вона та її сестри приїжджали, також обов"язково вони разом зі своїми дітьми навідувались до батька влітку. Вона та її сестри завжди привозили з собою продукти харчування, будучи в селі допомогали батьку по домогосподарству. Батько будь-якої допомоги від них не потребував, на стан свого здоров"я не скаржився. Коли батько зліг у зв"язку з хворобою вона та її сестри також його навідували. Матеріальної допомоги вона батьку не надавала, оскільки він її не потребував, а крім іншого вона її не мала змоги надавати так як у самої були невеликі доходи за які вона утримувала свою сім"ю.
Відповідач ОСОБА_3 заперечила щодо позовних вимог та суду пояснила, що вона з сім"єю довгий час проживає в м. Києві. До одруження батька з позивачем вона та її сестри часто приїжджали до нього. Однак, з того часу як батько одружився вдруге приїжджати почала рідше, оскільки з новою дружиною батька у них склались не зовсім добрі відносини. За життя батько на стан свого здоров"я не жалівся, жодного разу до неї не звертався за допомогою, а навпаки іноді сам надавав гроші внукам. Крім того, батько тримав господарство за яким сам і доглядав. Проживаючи в м. Києві у неї не було можливості часто навідувати батька.
Відповідач ОСОБА_4 заперечила щодо позовних вимог та суду пояснила, що вона з сім"єю проживає в м. Києві. В зв"язку з скрутним матеріальним станом (з 90-х років працює нянею в дитячому садочку та виховувала дочку без чоловіка) до батька приїжджала по мірі можливості. Коли батько перебував в лікарні, то вона його навідувала. Крім того додала, що про перебування батька в лікарні вона дізналась від своєї куми, а не від позивачки. За життя батько допомоги не потребував та міг сам себе утримувати.
Представник відповідачів за довіреністю ОСОБА_8 подав суду заперечення на позовну заяву, вважаючи її необґрунтованою, оскільки відповідачі навідували батька по мірі можливості, так як у них є свої сім"ї. Спадкодавець за все своє життя не був людиною, що потребувала сторонньої допомоги, не був ні інвалідом, ні людиною що постійно звертався до медичних закладів. Також, а ні позивач, а ні батько не звертались до відповідачів з проханням про надання будь-якої допомоги. При цьому, при кожному їхньому відвідуванні батька, позивач систематично вчиняла сварки, з незрозумілих причин намагалась позбавити їх спілкування з батьком. В судових дебатах додав, що відповідачі до батька приїжджали та допомогали в межах своїх можливостей. Відповідачі, проживаючи в місті Києві, не мали змоги часто навідувати свого батька. Крім того, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, що померлий потребував допомоги, а також які б підтверджували його важкий стан здоров"я як, стверджує позивач.
Свідок ОСОБА_9, яка є односельчанкою позивача, суду пояснила, що відповідачі до свого батька ОСОБА_5 приїжджали часто, допомогали йому по домогосподарству Однак, після повторного шлюбу їх батька з позивачем навідуватись стали рідше, так як з останньою у них виникли непорозуміння. За життя спадкодавець жодного разу на дочок не жалівся, сторонньої допомоги не потребував, міг сам себе доглянути. Під час його перебування в лікарні відповідачі його навідували.
Свідок ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11, які є також односельцями позивача, надали суду аналогічні пояснення що і свідок ОСОБА_9
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона проживає на одній вулиці з позивачкою. Коли ОСОБА_5 вдруге одружився на позивачці, то остання сама не бажала щоб приїжали відповідачки. Бачила, що дівчата до батька приїжджали по черзі, навіть привозили своїх дітей. Перебуваючи біля батька вони йому допомогали по господарству. Також зазначила, що спадкодавець за життя будь-якої допомоги не потребував, сам себе обходив, тримав господарство в тому числі і пасіку якою займався сам. За життя важкими хворобами не хворів, лише перед смертю лікувався в лікарні.
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він являється сусідом позивачки та за життя ОСОБА_5 працював фельдшером. На прохання позивачки він один раз надавав медичну допомогу її чоловікові, а саме коли він захворів та був у лежачому стані. В період хвороби за ОСОБА_5 доглядала його дружина. Коли приходив до спадкодавця щоб перевірити його стан здоров"я, то дітей не бачив. Взагалі він з ОСОБА_5 товаришами не були, при зустрічі лише віталися, про життя не спілкувались. Однак, ОСОБА_5 не виглядав на людину яка потребує сторонньої допомоги.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він являється племінником позивачки та проживає в с. Порик Хмільницького району. До своєї тітки в с. Лозна він приїжджав по мірі можливості приблизно 3-4 рази в рік щоб допомогти по домогосподарству. Перебуваючи у тітки він позивачів не бачив. Знає, що чоловік його тітки хворів та остання його доглядала. З ОСОБА_5 він не спілкувався, покійний допомоги не просив. Про те чи лікувався останній в лікарні йому нічого не відомо. Він деколи допомогав тітці грошима.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступне:
Згідно витягу з погосподарської книги №1 по Лознянській сільській раді на 1996-2000 роки ОСОБА_5 був власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.11,31,32);
03.09.1988 року спадкодавцем було зроблено особисте розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого належний йому житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами за номером НОМЕР_3 заповідав своїм дочкам - відповідачам по справі (а.с.8);
28.02.1993 року між спадкодавцем ОСОБА_5 та позивачем укладено шлюб (а.с.7);
15.10.1996 року спадкодавцем було зроблено особисте розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого він житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 заповідав дружині - позивачу по справі (а.с.9,28,33);
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець ОСОБА_5 (а.с.6,24).
26.05.1999 року до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого батька звернулись відповідачі (а.с.23);
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов"язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року №7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Української РСР. У разі, коли спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК і строк її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Оскільки спадщина відкрилась та була прийнята спадкоємцями напротязі 1999 року, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми КпШС та Цивільного кодексу України в редакції 1963 року.
Згідно статті 81ч.1,2 КпШС діти забов'язані піклуватися про батьків і подавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є бов'язком їх повнолітніх дітей.
Відповідно до ст.528 ЦК України (в редакції 1963 року) не мають права стати спадкоємцями ні за законом ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців та зробили замах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей у відношенні яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, що злісно ухилялися від виконання покладених на них в силу закону обовязків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені у судовому порядку.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем не доведено, що діти померлого ухилялися від своїх обов"язків, не надано доказів, що ОСОБА_5 потребував допомоги. Навпаки, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стверджували, що відповідачі до батька приїжджали, допомогали йому по господарству, а також що покійний будь-якої допомоги не потребував, тримав господарство, доглядав за пасікою та на стан свого здоров"я не скаржився. Свідок ОСОБА_13 також зазначив, що покійний при житті на вигляд сторонньої допомоги не потребував, не був немічним. Крім того, в період 1993-1999 років він лише раз надавав йому медичну допомогу. З пояснень свідка ОСОБА_14 не вбачається, що відповідачі не піклувалися про батька та не надавали йому допомоги, оскільки він до своєї тітки приїжджав рідко та міг і не зустрічати дітей. Позивач стверджує, що її чоловік при житті часто хворів та потребував лікування. Однак, зазначене суперечить показам свідків, а також суду не надано жодних доказів, що підтверджували важкий стан здоров"я чоловіка позивачки.
Оскільки в судовому засіданні не доведено, що відповідачі злісно ухилялися від виконання обов"язків по утриманню свого батька, тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки судом відмовляється в задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. 81 КпШС, ст. 528 ЦК України (в редакції1963 р), ст. 3,5,6,10,11,60,88,212-215,223,294 ЦПК України, сул,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд на протязі 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Робак М. В.
Повний текст рішення виготовлено 23.05.2014 року