13 травня 2014 року (о 15 год. 10 хв.)Справа № П/808/182/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.
за участю секретаря Батечко М.Д.
за участю представника позивача Білоус К.О.,
представника відповідача Крючек К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь», або - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач 1), Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач 2) в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 788 668,00 грн. ПДВ.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 788 668,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, що достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за серпень 2011 року підтверджена судовим рішенням, у зв'язку з чим грошові кошти у сумі 788668,00 грн., підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зокрема, зазначає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується із набранням, згідно з приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили. Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства. Учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції. В спірних правовідносинах ознак бездіяльності податкового органу не вбачається, оскільки нормою п.200.15 ст.200 ПК України на податковий орган не покладається обов'язок після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати Органу Державного Казначейства України відповідний висновок. Щодо пені, то в свою чергу строк визначений п.200.15 ст.200 ПК України у зв'язку з чим пеня нараховується після закінчення процедури судового оскарження протягом п'яти робочих днів що настали за днем отримання відповідного судового рішення, коли сума заявлена до відшкодування матиме статус заборгованості бюджету і відшкодування податку на додану вартість. В зв'язку з чим сума податку на додану вартість не набула статусу бюджетної заборгованості та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача 2, в судове засідання не з'явився, проте 23.01.2014 до суду звернувся з поясненнями по адміністративній справі (вх. № 2945) та проханням про розгляд справи за відсутністю представника Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області. В поясненнях зазначив, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби. Оскільки вказані документи не надходили до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, то і підстав для повернення позивачу надміру сплачених коштів у сумі 788668,00 грн., немає. Також просить суд при розгляді справи врахувати та приєднати надані пояснення до матеріалів справи.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів декларацію з податку на додану вартість, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 20873427,00 грн., про що було подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2011року.
Актом перевірки № 396/08-01/00186536 від 06.10.2011 було встановлено, що сума бюджетного відшкодування за серпень 2011 року у розмірі 788668,00 грн., була заявлена в порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2011 року на загальну суму ПДВ - 788668,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №0000810801 від 13.10.2011 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2011 року на суму 788668,00 грн.
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено до суду, в результаті чого 23.01.2012 року Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 2а-0870/9103/11 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Дніпроспецсталь» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення - рішення на суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 788668,00 грн. №№0000810801 від 13.10.2011 року, яке прийняте на підставі акту камеральної перевірки № 396/08-01/00186536 від 06.10.2011 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2011 року.
Проте, 09.07.2013 року Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вказана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2012 скасована, позов ПАТ «Дніпроспецсталь» про скасування податкового повідомлення - рішення на суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 788668,00 грн., № 0000810801 від 13.10.2011 року задоволено у повному обсязі.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За приписами п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми, заявленої до бюджетного відшкодування. У тому числі, сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває такий статус після закінчення процедури судового оскарження.
В той же час, Податковим кодексом України чітко не встановлено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.
У зв'язку з цим суд вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень, закріпленого ст. 124 Конституції України, навіть і з можливістю подальшого оскарження рішення суду, яке вступило у законну силу.
Так, відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно із ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Як встановлено матеріалами справи податкові повідомлення-рішення органу державної податкової служби, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Тобто, відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування встановлено в судовому порядку, що згідно положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є обставиною для звільнення від доказування.
Виходячи з наведеного, та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм закону та підтвердження в судовому порядку правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ вбачається неправомірним.
Таким чином, з огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, суд вважає, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов'язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов'язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Крім цього, у спірних правовідносинах суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, передбачену ч.7 ст.9 КАС України, з огляду на наступне.
Як зазначено вище, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження саме у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.
В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. Так, відповідно із п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Отже, вказані норми права свідчать про те, що законодавець пов'язує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, як зазначено вище, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
З огляду на викладене, суд вважає що сума заявлена до бюджетного відшкодування набуває статусу бюджетної заборгованості саме з моменту набрання рішення про скасування податкового повідомлення-рішення законної сили.
З цих підстави вимоги позивача щодо неправомірності бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання висновку до Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області є обґрунтованими.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із вимогами Податкового кодексу України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
У зв'язку з вищезазначеним суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 788668,00 грн.
Враховуючи постанову Верховного Суду України від 24.02.2009 року №09/81, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Право на бюджетне відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано також і ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірна відмова у поверненні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушила право юридичної особи, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватись своєю власністю, використовувати цю власність у своїй господарській діяльності, отримати очікувані прибутки тощо.
При вирішенні спору суд бере до уваги, що правомірність заявленої платником податків до відшкодування суми ПДВ підтверджена судовими рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, вказана обставина не потребує додаткового доказування. Крім того, в ході розгляду справи відповідач - податковий орган не подав до суду жодних доказів неправомірності формування платником податків спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ, належних доводів з даного приводу не навів.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначити наступне.
Суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Отже, вказаною нормою права зазначено, зокрема період розрахунку пені, останнім днем якого є день погашення бюджетної заборгованості . День ухвалення судом рішення не є днем погашення бюджетної заборгованості , у зв'язку з чим такий розрахунок суд вважає обґрунтованим.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги той факт, що відповідачем 1 не надано суду жодних доказів в обґрунтування своєї правової позиції та доказів на спростування посилань позивача, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 158, 160 - 163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 788668,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 788668,00 грн.
В іншій частини позовних вимог відмовити.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» судові витрати у розмірі 243,60 грн., (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Батрак