33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"20" травня 2014 р. Справа № 902/1301/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
суддя Миханюк М.В. ,
суддя Савченко Г.І.
при секретарі Ільчук Н.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 29.07.2013р.
від відповідача: Годун К.О. - представник за довіреністю від 31.12.2013р. №1-14-4124
Копитко О.В. - представник за довіреністю від 16.05.2014р. №1-14-4319
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від 18.03.14 р. у справі № 902/1301/13 (суддя Матвійчук В.В., суддя Кожухар М.С.,
суддя Маслій І.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с.Ясенки, Липовецького району Вінницької області
до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м.Вінниця
про скасування оперативно-господарської санкції
Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про скасування оперативно-господарської санкції задоволено.
Скасовано оперативно-господарську санкцію застосовану Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" у формі рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 по розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією від 09.07.2013р. №0418 про донарахування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 67578,86грн..
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1147,00грн. витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2014р. у справі №902/1301/13 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про скасування оперативно-господарської санкції заяву представника позивача адвоката ОСОБА_6 від 20.03.2014р. задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 3500,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13, Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає рішення місцевого господарського суду незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права;
- зазначає, що підставою для задоволення позову стало те, що, ПАТ "Вінницяобленерго" СО "Липовецькі ЕМ" нарахування безобліково спожитої електричної енергії проведено за три роки в цілому без урахування вихідних днів позивача та робиться посилання на рішення Констянтинівської сільської ради від 17.08.2010р. №20, яким визначено графік роботи магазину по АДРЕСА_2, власником якого є ФОП ОСОБА_4, де виявлено порушення, при цьому судом не враховано тієї обставини, що згідно пункту 1.1. договору на постачання електричної енергії №424 від 15.02.2007р., укладеного між ВАТ "АК Вінницяобленерго" (ПАТ "Вінницяобленерго") та ФОП ОСОБА_4, передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а тому судом не вірно, без урахування обставин зазначеної судової справи та конкретних умов трактовано положення п.2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕЕ від 04.05.2006р. №562 із змінами та доповненнями, який визначає кількість безобліково спожитої електричної енергії з урахуванням кількості робочих днів споживача. Адже в даному випадку електроенергія постачається не взагалі споживачу (в кіоск, продавцю,) а саме для електрообладнання, яке за своїм призначенням повинно працювати постійно. Режим роботи електрообладнання і режим роботи кіоску в даному випадку не є тотожними;
- також, місцевим господарським судом залишено без уваги ту обставину, що договір про електропостачання укладений з позивачем - ФОП ОСОБА_4 є типовим, затвердженим як додаток №3 до Правил користування електричною енергією затверджених постановою НКРЕ в редакції від 17.10.2005р. №910 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за №1399/11679. Пунктом 2.3.2. зазначеного договору передбачено, що споживач зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 даного договору та режиму роботи електроустановок. Тобто, як вбачається з розділу 5 договору, дані визначаються самим споживачем у заяві, що подається постачальнику. Такої заяви споживачем не подавалось, в зв'язку з чим при розрахунку вартості безобліково спожитої електричної енергії режим роботи електроустановок обраховано відповідно до формули 2.7 Методики;
- вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення вимог принципу диспозитивності господарського процесу та положень ст.22 ГПК України, що визначає права сторін, якою передбачено, що позивач у справі має право лише до початку розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Так, в позовній заяві як підставу для скасування оперативно-господарських санкцій позивач вказує, що на момент перевірки вона не була власником кіоску; невірно зазначена адреса кіоску в акті про порушення; розрахунок вартості безобліково спожитої електричної енергії проведено виходячи не з найменшої поперечної площі перерізів проводів у схемі самовільного підключення; оперативно-господарські санкції нараховано за останні три роки, а не за 12 місяців, як вважає позивач. Від позивача, як до початку розгляду справи по суті, так і під час розгляду не надходили до суду заяви про зміну підстав позову. Господарський суд позбавлений права самостійно змінити предмет та підставу позову, виходити за їх межі, однак в порушення зазначених процесуальних норм, суд самостійно змінив підстави позову, прийнявши рішення з інших підстав, ніж ті, що зазначені в позовній заяві.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2014р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 20.05.2014р..
05.05.2014р. до Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 25.04.2014р. №518 про витребування у Липовецького відділення Іллінецької об'єднаної подпткової інспекції докази щодо подачі ФОП ОСОБА_7 після 07.07.2013р. форми №20-ОПП відносно придбання об'єкта, пов'язаного з оподаткуванням або через який провадиться діяльність в с.Костянтинівка Липовецького району та докази подачі ФОП ОСОБА_4 заяви про втрату книги обліку розрахункових операцій по кіоску в с.Костянтинівка Липовецького району, яке колегією суддів відхилено як необгрунтоване.
05.05.2014р. до Рівненського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання від 29.04.2014р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Липовецькому районному суду Вінницької області (22500, Вінницька області, м.Липовець, вул.Шевченка, 1).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2014р. у даній справі клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, забезпечення проведення відеоконференції доручено Липовецькому районному суду Вінницької області (22500, Вінницька області, м.Липовець, вул.Шевченка, 1).
Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представник позивача у судовому засіданні 20.05.2014р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, проте, зазначає про необґрунтованість висновків у рішенні суду в частині його обґрунтування.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі електричні мережі", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АК Вінницяобленерго" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (споживач) укладено договір №424 про постачання електричної енергії (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 7,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с.36-38).
Пунктом 1.3 договору визначено, що точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електромереж Постачальника та Споживача згідно додатка № 2.
У п.2.1 сторони встановили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару:
- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам");
- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №2 "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін";
- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
У разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення (п.2.5 договору).
Згідно п.4.2.3. договору, споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану, виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів або сили струму робочого навантаження об'єкту, розраховану за визначеним відповідно до площі перерізу проводів (кабелів) допустимим тривалим струмом (згідно з гл.1.3 ПУЕ) та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001р. №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричною енергією з порушенням, у разі таких дій споживача:
- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;
- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, знання пломб з засобів обліку;
- споживання електроенергії поза засобами обліку;
- інших умов, визначених Методикою.
У відповідності до п.4.4 договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень.
Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках.
Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.
Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання акта.
У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше двох уповноважених представників сторін договору, що складали акт.
Пунктом 9.1 договору визначено додатки до цього договору разом з однолінійною схемою постачання електроенергії споживачу:
Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам";
Додаток №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";
Додаток №3м "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної енергії є невід'ємними частинам цього договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р.. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж 10 днів після настання таких змін (п.9.5 договору).
Відповідно до додатку №2 до договору від 15.02.2007р. №424 про постачання електричної енергії, до об'єктів постачання електричної енергії за даним договором, входить кіоск розташований в с.Костянтинівка Липовецького району (а.с.39-40, т.1).
Рішенням позачергової 11 сесії 6 скликання Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 16.12.2011р. "Про впорядкування нумерації житлових будинків,/ найменування/ об'єднання/ затвердження/ перейменування/ вулиць та провулків сіл Чупринівка та Костянтинівка", по АДРЕСА_2 (а.с.32-34, т.1).
15.05.2013р. ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі електричні мережі" звернулось до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з актом-вимогою про закриття доступу до приладу обліку із можливістю подальшого пломбування на об'єктах енергопостачання в с.Костянтинівка (а.с.102-103, т.1).
На виконання зазначеної вище вимоги ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі електричні мережі" ФОП ОСОБА_4 було придбано пластиковий короб для установки приладу обліку.
07.07.2013р. між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ФОП ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу кіоску, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю кіоск, що розміщений на АДРЕСА_2 а покупець зобов'язується прийняти кіоск та оплатити його вартість на умовах цього договору (а.с.11-12, т.1).
07.07.2013р. торгівельний кіоск було передано покупцю, про що складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.13, т.1)
09.07.2013р. працівниками ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі електричні мережі" при демонтуванні зазначеного коробу було виявлено порушення ПКЕЕ, а саме: безоблікове споживання електричної енергії шляхом монтування прихованої розетки в електричних мережах позивача.
09.07.2013р. працівниками ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Липовецькі електричні мережі" складено акт про порушення №0418, згідно якого виявлено порушення позивачем ПКЕЕ, а саме: шляхом монтування прихованої розетки в мережах споживача, таким чином спожита електрична енергія споживалася, але приладом обліку не обліковувалась, а її вартість не сплачувалась. Огляд, згідно даних акта, був проведений у присутності наступних осіб: представників СО "Липовецькі ЕМ" Копитко О.В., Рибак С.В., Подвайцятник І.З., Тетерун І.В. та ОСОБА_11., який відмовився від підпису (а.с.15, т.1).
Відповідно до протоколу від 14.08.2013р. № 1/08 засідання комісії по розгляду актів про порушення п.6.41 ПКЕЕ, за відсутності споживача, вирішено провести розрахунок за безоблікове споживання електричної енергії, який передбачений п.2.9. Методики, а саме: по пропускній здатності провода, який вмонтовано в приховану розетку за три роки (а.с.17, т.1). Позивач на засіданні комісії присутній не був.
14.08.2013р. відповідач виставив для оплати позивачу рахунок №63 на суму 67578,86грн. (а.с.18).
За вказаних обставин, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування останній вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 67578,86грн., застосовану Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці Липовецькі електромережі у формі протокольного рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 за актом про порушення правил користування електричною енергією №0418 від 09.07.2013р. (а.с.3-4, т.1).
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.11.2013р. у даній справі призначено комплексну судову експертизу (технічну та економічну). Експертизу доручено провести Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
12.12.2013р. на адресу господарського суду Вінницької області від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли повідомлення про неможливість виконання у даній справі комплексної судової експертизи.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 позов задоволено (а.с.75-83, т.2).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 (ПКЕЕ) та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04.05.2006р. №562 (Методика).
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За приписами ст.27 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці, і зокрема, є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
В силу ст.235 ГК України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Частиною 1 ст. 236 ГК України встановлено види оперативно-господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.236 ГК України).
У постанові Верховного суду України від 04.04.2011р. у справі №2-24/912-2010, визначено, що рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недоврахованої спожитої електроенергії є оперативно-господарською санацією, отже спірне рішення комісії відповідача є оперативно-господарською санкцією, яка за приписами ст.111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, що застосована відповідачем у формі протокольного рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 за актом про порушення правил користування електричною енергією №0418 від 09.07.2013р. є саме оперативно-господарською санкцією.
Відповідно до ч.1 ст.237 Господарського кодексу України, підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.
Підстави та порядок застосування санкції зазначені в ПКЕЕ, обов'язковість застосування яких також встановлена сторонами в договорі від 15.02.2007р. №424 про постачання електричної енергії.
Пунктом 6.41 ПКЕЕ визначено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку (п.1.2 Методики).
Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ: підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку (підпункт 7 п.2.1 Методики).
Таким чином підключення поза приладом обліку електропроводки є самостійним порушенням, незважаючи на наявність чи відсутність підключених до прихованої проводки струмоприймачів.
Відповідно до п.п.4.5-4.7. Методики, акт про порушення складається у двох примірниках у присутності споживача або уповноваженого представника споживача в разі виявлення порушень ПКЕЕ.
Працівники енергопостачальника перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести зауваження та заперечення до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень та пропозицій.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
В акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.10.2010р. №1338 (Постанова) затверджено форму акта про порушення та зазначено, що акт про порушення оформляється згідно з формою, наведеною в додатку 3 (п.4.2. Постанови).
У відповідності до п.п.4.6-4.8 Постанови, в акті про порушення зазначаються всі необхідні для розрахунку згідно з вимогами цієї Методики параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням: меж балансової належності; перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення; фазування приладу обліку на дату оформлення акта про порушення. В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Згода або незгода споживача із зафіксованим в акті про порушення фактом пошкодження пломб або розрахункових приладів обліку фіксується в акті про порушення.
Згідно п.6.18 ПКЕЕ, у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення включно. Аналогічне положення міститься в п.2.5 договору на постачання електричної енергії від 15.02.2007р. №424.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви від 25.07.2013р. в порушення відповідного пункту НКЕЕ та умов договору на постачання електричної енергії від 15.02.2007р. №424, позивач повідомив відповідача про відчуження кіоску в с.Костянтинівка 29.07.2013р, що стверджується відміткою на ньому, тобто через 22 дні після укладення договору купівлі-продажу кіоску від 07.07.2013р. та оформлення акту приймання-передачі його (а.с.16).
При цьому, позивачем не надано доказів припинення договору про постачання електричної енергії в частині споживання електроустановки в с.Костянтинівка.
Відповідно до показників спожитої електричної енергії за липень 2013р. згідно поданого позивачем відповідачу акту про використання електричної енергії за липень 2013р. у кіоску с.Костянтинівка становить 400кВт. Також, оборотно-сальдовою відомістю по розрахунках позивача за спожиту електричну енергію стверджується проведення оплати всього обсягу спожитої електроенергії. Випискою з банківського рахунку філії Вінницького обласного управління АТ "Ощадбанк" стверджується проведення оплати позивачем всього обсягу спожитої електричної енергії в липні 2013р., в тому числі і по с.Костянтинівка (а.с.40-44, т.2).
Отже, враховуючи вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про необґрунтованість доводів позивача про відсутність правових підстав для застосування оперативно-господарської у зв'язку з відчуженням кіоску, оскільки відомості про спожиту електричну енергію в період з моменту укладення купівлі-продажу кіоску в с.Костянтинівка, подаються саме позивачем.
Водночас місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем в акті в якості уповноваженого представника споживача вказаний ОСОБА_11, який не має права підписувати документи від імені ФОП ОСОБА_4, при цьому магазин, в якому проведено перевірку відчужено ОСОБА_11 за вказаним вище договором купівлі-продажу та актом прийому-передачі. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що перевірка здійснена відповідачем у відсутності уповноваженого представника позивача (споживача), що є порушенням норм діючого законодавства, зокрема ПКЕЕ та Методики, оскільки при виявленні порушення та складання акту споживач або уповноважена особа були відсутні, а доводи відповідача щодо наявності повноважень у ОСОБА_11 на підписання акту є безпідставними, оскільки перебування ОСОБА_11 у шлюбі з ОСОБА_4 не уповноважує останнього на представництво її інтересів, а також те, що відповідачем, в силу ст.ст.33, 34 ГПК України, не надано жодного доказу на підтвердження факту надання такого представництва.
Частинами 1-4 п.6.42. ПКЕЕ вказано, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.
Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків.
У відповідності до п.4.2.3. договору про постачання електричної енергії від 15.02.2007р. №424, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електричної енергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів або сили струму робочого навантаження об'єкту розрахованому за визначенням відповідно до площі перерізу та профілю проводів допустимим струмом (згідно з гл.1.3. ПУЕ) та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої внаслідок порушення споживачем - юридичною особою ПКЕЕ, затвердженої постановою від 05.12.2001р. №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням у разі споживання споживачем електроенергії поза приладами обліку.
З наявного в матеріалах справи протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ СО "Липовецькі ЕМ" від 14.08.2013р. №1/08 вбачається, що комісія розглянула акт від 09.08.2013р. №0418 про порушення ПКЕЕ п.6.41, яке відбулося шляхом: "монтування прихованої розетки в мережах споживача. Електроустановка, в якій виявлено порушення, розміщена за адресою АДРЕСА_2 та вирішила: "нарахування провести згідно п.2.9 Методики по пропускній здатності провода, яким вмонтовано приховану розетку, за три роки".
Пунктом 2.9 Методики передбачено, що у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 цієї Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W, кВт.год), доб.с.п. розраховується за формулою 2.7 Методики. Кількість днів у періоді, за який здійснюється перерахунок, визначається за формулою (2.6) Методики. У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5 - 7 пункту 2.1 цієї глави, зразки кабелів (проводів), через які було здійснено самовільне підключення, можуть вилучатися, про що робиться відповідний запис в акті про порушення. Місце вилучення зразків позначається на схемі. У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 5 - 7 пункту 2.1 цієї глави, Методика застосовується за умови виявлення місця (точки) підключення до відповідних мереж, про що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі.
Як встановлено судом першої інстанції, в процесі розгляду справи представник позивача погодився з визначеною відповідачем площею перерізу проводів, використаних у схемі самовільного підключення, про що зазначено в протоколі судового засідання від 08.01.2014р. (а.с.229, т.1).
Крім того, місцевий господарський суд не прийняв та не знайшов підтвердження доводів позивача про те, що при виявленні порушення працівниками відповідача не перевірялась справність прихованої проводки і чи можливе споживання електричної енергії через приховану розетку, оскільки зі змісту акту про порушення №0418 від 09.07.2013р. вбачається, що електрична енергія споживалась, але не обліковувалась та його посилання на проведення відповідачем нарахування вартості не облікованої електричної енергії за найвищим тарифом, оскільки розрахунок проводився із тарифів на електричну енергію для споживачів 2 класу, до якого, за умовами договору, відноситься позивач.
Відповідно до ч.3 п.2.5 Методики, якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази приладу обліку, вчинив інші дії, що призвели до недообліку спожитої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку не мали можливості, кількість днів визначається виходячи з кількості робочих днів споживача з дня останньої технічної перевірки, або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття прав власності або користування (у разі якщо технічна перевірка у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності на об'єкт до дати виявлення порушення не проводилась), але не більше ніж за три роки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки технічна перевірка приладу обліку в кіоску позивача в с.Костянтинівка не проводилась, відповідачем правомірно проведено нарахування за три роки, а тому, доводи позивача щодо безпідставності нарахування оперативно-господарської санкції за визначений відповідачем період є безпідставними.
Також, у відповідності до рішення Костянтинівської сільської ради від 17.08.2010р. №20 графік роботи магазину (кіоску) по АДРЕСА_2, власником якого є ОСОБА_4, є наступний (а.с.66-67, т.2):
З 9.00год. - 17.00год.
Обідня перерва з 13.00год. - 15.00год.
Вихідні дні: субота - неділя.
Водночас перевіривши розрахунок завданих збитків за недовраховану електричну енергію колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення невідповідності періоду їх нарахування, взятого за основу відповідачем при прийнятті рішення комісії від 14.08.2013р., яке оформлене протоколом №1/08, вимогам законодавства, оскільки нарахування проведено за три роки в цілому без врахування вихідних днів позивача.
Поряд з цим, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку розміру завданих споживачем збитків, проведеного відповідачем з врахуванням вихідних та святкових днів, розмір оперативно-господарської санкції по акту №0418 від 09.07.2013р. становить 46371,62грн. (а.с.47, т.2), що є на 21207,24грн. меншим від визначеного відповідачем розміру санкції, що вказані у рішенні комісії від 14.08.2013р., яке оформлено протоколом №1/08.
Відповідно до ч.2 ст.237 ГК України, порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Таким чином зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що часткове скасування оперативно-господарської санкції є неправомірним.
При цьому, колегією суддів враховано, що недоліки акта №0418 від 09.07.2013р., на які послався позивач, не спростовують встановленого місцевим господарським судом факту порушення позивачем Правил користування електричною енергією, що тягне за собою застосування до порушника оперативно - господарської санкції у вигляді нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, що застосована у формі протокольного рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 за актом про порушення правил користування електричною енергією №0418 від 09.07.2013р., проте, скасування оперативно-господарської санкції в частині є неможливим з врахуванням суті цієї санкції, як такої, що є волевиявленням сторони, а суд не може підміняти сторону та змінювати її волевиявлення, а має право лише його оцінювати на предмет законності.
Враховуючи вище вказане колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є не стягнення заборгованості, а скасування оперативно - господарської санкції у вигляді нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, що застосована відповідачем у формі протокольного рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 за актом про порушення правил користування електричною енергією №0418 від 09.07.2013р. а тому, незважаючи на доведеність правопорушення, підставою (навіть єдиною) недійсності такого рішення може бути його невідповідність приписам законодавства (в тому числі, розрахунок за невірний період, який означає покладення в основу розрахунку неправильних вихідних даних). Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність скасування відповідної оперативно-господарської санкції.
Аналогічна позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постановах від 20.06.2013р. у справі №23/5005/780/2012, від 20.06.2013р. у справі №6/5005/10803/2012, від 03.02.2014р. у справі №2/5005/6944/2012, тощо.
Покликання відповідача в апеляційні скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, оскільки суд самостійно змінив підстави позову, прийнявши рішення з інших підстав, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, до уваги колегії суддів не береться з огляду на таке.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Приписи ст.20 Господарського кодексу України передбачають, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як вже зазначалось, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування останній вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 67578,86грн., застосовану Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Липовецькі електромережі" у формі протокольного рішення комісії від 14.08.2013р. №1/08 за актом про порушення правил користування електричною енергією №0418 від 09.07.2013р.. Обґрунтовуючи позовну заяву, зіславшись на норми чинного законодавства, позивач вважає, що оперативно-господарська санкція у вигляді донарахування вартості не облікованої електричної енергії в розмірі 67578,86грн. застосована з порушенням і підлягає скасуванню, оскільки на момент складання акту про порушення позивач не використовувала електричну енергію і не була власником електроустановки. Акт № 0418 складено з порушенням чинного законодавства, а саме за відсутності споживача, тобто позивача, чи його представника. Також позивач наголошує на невірно визначеному відповідачем періоді нарахування санкції. Загалом зазначає, що ці та інші порушення законодавства призвели до безпідставного нарахування оперативно-господарської санкції.
Також, розгляд справи неодноразово відкладався, матеріали справи доповнювалися різноманітніми клопотаннями та поясненнями, і за результатами розгляду наявних у справі доказів господарський суд Вінницької області прийняв відповідне рішення.
При цьому, колегія суддів зазначає, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (ч.7 п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями).
Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Інші доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Крім того, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі" при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір згідно платіжного доручення №1403 від 01.04.2014р. в сумі 913,50грн. та платіжного доручення №1404 від 01.04.2014р. в сумі 609,00грн., однак, розмір судового збору, який підлягав до сплати позивачем за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 становив 609,00грн., тобто скаржником надлишково сплачено 913,50грн. судового збору, який колегія суддів вважає за необхідне йому повернути на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір", про що винести відповідну ухвалу.
Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18.03.2014р. у справі №902/1301/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Липовецькі електричні мережі", м.Вінниця - без задоволення.
2. Ухвалою суду повернути Публічному акціонерному товариству "Вінницяобленерго" (21050, м.Вінниця, вул. 1 Травня, 2, ідентифікаційний код 00130694) 913грн. 50коп надлишково сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №1403 від 01.04.2014р..
3. Справу №902/1301/13 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Савченко Г.І.
Віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу (22536, Вінницька область, Липовецький район, с.Ясенки),
представник: ОСОБА_6 (22500, АДРЕСА_1),
4 - відповідачу (21050, м. Вінниця, вул. 1 Травня, 2),
5 - ОС "Липовецькі електромережі" (22500, Вінницька область, м. Липовець, вул. Некрасова, 10),
6 - в наряд.