20.05.2014 Справа № 907/177/14
Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Виноградів
про стягнення суми 19646,50 грн. заборгованості за поставлений товар (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх.№02.5.1-14/6507/14 від 20.05.2014),
Представники:
від позивача - ОСОБА_4, представник за довіреністю від 23.03.2014; ОСОБА_5, адвокат, посвідчення НОМЕР_3, видане 10.11.2006 року;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Виноградів про стягнення 19646,50 грн. заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх.№02.5.1-14/6507/14 від 20.05.2014) за поставлений товар (18646,50 грн. за дистриб'юторською угодою №14 від 11.10.2013 року та 1000,00 грн. за договором поруки №2 від 11.10.2013).
В судовому засіданні 20.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договорами (дистриб'юторською угодою №14 від 11.10.2013 року та договором поруки №2 від 11.10.2013 року), видатковою накладною, випискою по рахунку, узгодженим замовленням дистриб'ютора та розрахунком заборгованості.
Від відповідача-1 (фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Черкаси) на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.03.2014 року надійшли письмові пояснення по суті позову, відповідно до яких за накладною №2/12 від 02.12.2013 року ним було повернено позивачу товар на суму 41698,50 грн., з огляду на що та враховуючи часткову оплату товару борг становить 18646,50 грн.
Також стверджує, що позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не одержувала, що є порушенням вимог ст.56 ГПК України. Звертає увагу суду на те, що позивач при поданні даного позову до Господарського суду Закарпатської області надав суду недостовірні документи, що підтверджують відправлення відповідачеві копії позову і доданих документів, як це передбачено ст.57 ГПК України.
Від відповідача-2 надійшло письмове заперечення проти позову, відповідно до якого позовні вимоги не визнає, оскільки позивачем до нього не було заявлено як до поручителя письмової вимоги щодо виконання зобов'язань боржника, отже строк виконання зобов'язання поручителем не настав.
Представником позивача у судовому засіданні 28.04.2014 року було подано письмове пояснення щодо суті заперечень відповідачів (вх.№02.5.1-14/5388/14 від 28.04.2014), відповідно до якого останній заперечив повернення відповідачем-1 товару на суму 41698,50 грн., оскільки накладна №2/12 від 02.12.2013 року ним (його уповноваженим представником) не була підписана (в графі "одержав" міститься підпис особи без зазначення ініціалів, посади та документу, на підставі якого ця особа отримала вказані в накладній матеріальні цінності).
Щодо заперечень відповідача-2, позивач повідомив суд, що письмова вимога до відповідача-2 як до поручителя не надсилалася.
Згідно надісланих відповідачем-1 письмових пояснень від 14.05.2014 року заборгованість перед позивачем складає 18646,50 грн., оплату якої буде здійснено після реалізації товару.
Крім того, покликається на те, що ні в накладній (№989 від 31.10.2013), ні в товаро-транспортній накладній (№Р986 від 31.10.2013), за якими було отримано товар, не міститься посилань на дистриб'юторську угоду №14 від 11.10.2013 року.
Стосовно позовних вимог до відповідача-2 звертає увагу суду на п.10.5 дистриб'юторської угоди №14 від 11.10.2013 року, відповідно до якого жодна зі сторін не має права передавати свої права і обов'язки по дійсній угоді третій стороні без письмової згоди другої сторони.
Двадцятого травня 2014 року від позивача надійшла до суду заява вх.№02.5.1-14/6507/14 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідачів 19646,50 грн. заборгованості за поставлений товар (18646,50 грн. за дистриб'юторською угодою №14 від 11.10.2013 року та 1000,00 грн. за договором поруки №2 від 11.10.2013
Вказане клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу подано стороною до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, з огляду на що прийнято судом.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
Одинадцятого жовтня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі - позивач, постачальник за договором) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Черкаси (далі - відповідач-1, дистриб'ютор за договором) було укладено дистриб'юторську угоду №14 (далі - угода), за умовами якої постачальник призначає відповідача-1 своїм дистриб'ютором продукції на території Черкаської області, а дистриб'ютор погоджується діяти у якості дистриб'ютора на вказаній території на умовах, визначених цією угодою.
Постачальник на умовах, передбачених цією угодою, поставляє продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що свідчать про прийом-передачу продукції, а дистриб'ютор здійснює оплату отриманої продукції та її подальший продаж на умовах, визначених у даній угоді (пункт 1.2. угоди). Постачальник зобов'язується поставляти, а дистриб'ютор зобов'язується здійснювати оплату продукції за цінами, зазначеними в накладних постачальника.
Розділом 4 угоди визначені умови передачі продукції. Так, право власності на продукцію переходить з моменту передачі її від постачальника дистриб'ютору з одночасним підписанням товаросупроводжувальних документів.
Прийом продукції по кількості здійснюється сторонами в момент фактичної передачі продукції на складі дистриб'ютора на підставі накладних та інших товаросупроводжувальних документів.
Порядок розрахунків за поставлену продукцію визначений розділом 8 угоди, відповідно до п.8.1. якого оплата продукції здійснюється дистриб'ютором протягом 21 календарного дня з дня отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Пунктом 8.2. угоди визначено, що датою здійснення платежу визнається дата, коли кошти були списані з банківського рахунку дистриб'ютора.
На виконання умов угоди позивач передав відповідачу-1 продукцію в асортименті на загальну суму 73880,00 грн., що підтверджено видатковою накладною №989 від 31 жовтня 2013, копія якої міститься в матеріалах справи.
Відповідачем-1 здійснено часткову сплату за поставлену згідно угоди та накладної продукцію на суму 13535,00 грн., що підтверджується доданими до справи виписками по рахунку №2600363094 за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 та за період з 01.01.2014 по 24.02.2014.
За накладною №2/12 від 02.12.2013 року відповідачем-1 було повернено позивачу товар на суму 41698,50 грн., з огляду на що та враховуючи часткову оплату товару борг перед позивачем становить 18646,50 грн. заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог вх.№02.5.1-14/6507/14 від 20.05.2014, яка подана до прийняття рішення, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому прийнята судом).
Відповідно до пункту 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 N18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення).
Разом з тим, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, поручитель згідно договору поруки) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поруки №2 від 11.10.2013 (далі - договір поруки).
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки, відповідач-2 зобов'язався виконати частину грошового зобов'язання відповідача-1 згідно дистриб'юторської угоди №14 від 11 жовтня 2013 року.
Згідно п.2.1. договору Боржником за основним договором є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2.
Пунктом 1.2. договору поруки передбачено, що у разі порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за основним договором Поручитель зобов'язаний самостійно виконати частину зазначених зобов'язань Боржника в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) на протязі 10 календарних днів після пред'явлення Кредитором до Поручителя відповідної письмової вимоги.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).
У відповідності до п.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено матеріалами справи, позивач вимоги укладеної між сторонами угоди щодо поставки товару відповідачу-1 виконав в повному обсязі, що підтверджено належними доказами, а саме: дистриб'юторською угодою №14 від 11.10.2013 року, видатковою накладною №989 від 31 жовтня 2013, узгодженим замовленням дистриб'ютора та розрахунком заборгованості.
Однак відповідач на порушення умов договору, а саме п.8.1. угоди, якими визначено порядок розрахунку, за отриману продукцію не розрахувався.
Відповідно до п.1.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Твердження відповідача-1 про проведення розрахунку після реалізації продукції на користь третіх осіб до уваги не приймаються з огляду на умови укладеного між сторонами договору та враховуючи, що строк придатності товару, поставленого за видатковою накладною №989 від 31 жовтня 2013, закінчився та продукція є простроченою (що підтверджено експертним висновком №935-936 від 27.08.2013 року, доданим до матеріалів справи).
Щодо тверджень відповідача-1 щодо відсутності зв'язку здійсненої поставки з укладеною між сторонами угодою, суд констатує наступне.
В накладній №989 від 31 жовтня 2013 міститься посилання на основний договір як на підставу здійсненої поставки. В доданих відповідачем-1 квитанціях, що підтверджують часткову оплату поставленої продукції, в призначенні платежу містяться посилання на договір та на вищевказану накладну.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами, інших договорів між позивачем та відповідачем-1 укладено не було.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи із вищенаведеного, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 18646,50 грн. з відповідача-1 на користь позивача підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми 1000,00 грн. суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Згідно ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 1.2. укладеного договору поруки передбачено, що у разі порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за основним договором Поручитель зобов'язаний самостійно виконати частину зазначених зобов'язань Боржника в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) на протязі 10 календарних днів після пред'явлення Кредитором до Поручителя відповідної письмової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано позивачем, ним, відповідно до умов договору, до відповідача-2 не було заявлено як до поручителя письмової вимоги щодо виконання зобов'язань боржника.
З огляду на викладене, враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору, строк виконання зобов'язання за договором поруки не настав, тому в цій частині позову належить відмовити.
Твердження відповідача-1 щодо недостовірності документів, що підтверджують відправлення йому копії позову і доданих документів, як це передбачено ст.57 ГПК України, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема оригіналом фіскального чеку УДППЗ „Укрпошта" №4128 від 05.03.2014 та оригіналом опису вкладення до цінного листа на ім'я ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), які є належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України, оформлені відповідно до вимог ст. 36 ГПК України та долучені до позовної заяви відповідно до вимог п.2 ст.57 ГПК України.
Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн., що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Зазначені витрати, відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, є судовими витратами, понесеними при розгляді даної господарської справи, у зв'язку з оплатою послуг адвоката. Останні підтверджені належними доказами, зокрема договором про надання послуг у сфері права, рахунком №1 від 26.02.2014 року, видатковим касовим ордером, що підтверджує сплату позивачем 5000,00 грн. за правову допомогу, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №21/558, виданим на підставі рішення Закарпатської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.10.2006 №188, трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка виконує найману працю від 01.08.2013.
В контексті вказаної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Оскільки судом встановлено, що позивачем адвокату фактично сплачено 5000,00 грн. за адвокатські послуги, в судових засіданнях приймав участь саме цей представник (ОСОБА_4 - особу встановлено судом, паспорт серії НОМЕР_4, вид. Мукачівським МВ УМВС України 03.03.2005 року надавався для огляду у судовому засіданні) та адвокат (ОСОБА_5 - особу встановлено судом, посвідчення НОМЕР_3 надавалось для огляду в судовому засіданні), то суд дійшов висновку, що такі витрати позивача підлягають відшкодуванню, оскільки вони пов'язані з розглядом даної справи, а факт сплати позивачем гонорара адвокату підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і „Правила адвокатської етики" від 17.11.2012, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, пунктом 3 ст.28 яких встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Також, відповідно до ч.2 п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
На думку суду, послуги адвоката щодо здійснення захисту інтересів позивача у даній справі є завищеними та неспіврозмірними (враховуючи ціну позову), у зв'язку з чим підлягають відшкодуванню частково, у сумі 2500,00 грн. та підлягають стягненню з відповідача-1 на підставі наведених норм.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2, АДРЕСА_1) суму 18646,50 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сорок шість грн. 50 коп.) заборгованості за поставлену продукцію; суму 1734,00 грн. (одна тисяча сімсот тридцять чотири грн. 00 коп.) у відшкодування сплаченого судового збору, а також суму 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) у відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.05.14.
Суддя Н.М. Ващиліна